Міжнародна економіка - Козак Ю.Г. - Обсяги і масштаби відми вання "брудних" грошей

У сучасній ринковій економіці більшість розрахунків здійснюється без використання готівки, в той час як нелегальні прибутки надходять до рук злочинних об'єднань у вигляді готівки. Тому для того щоб ватажки злочинного світу і їхні співучасники змогли вільно розпоряджатися грошима, добутими злочинним шляхом, вони повинні їх ввести в легальний обіг через фінансові установи, господарюючі суб'єкти, використовуючи при цьому довгий ланцюг фінансово-економічних операцій (канали легалізації). Відмивання грошей відбувається переважно в банківській системі, в системі страхування, на ринку капіталів, а також у індустрії розваг (наприклад, з використанням казино й інших закладів, які займаються ігровим бізнесом). Крім того, в якості головних каналів відмивання грошей використовуються ті галузі ринкової економіки, де можна без труднощів і в широкому масштабі застосовувати підроблені рахунки, накладні, де зазначені занижені або завищені ціни, де визнаються фіктивні рекламації й інші атрибути злочинного бізнесу. Це відноситься насамперед до таких видів бізнесу, як торгівля нерухомістю, творами мистецтва, автомобілями, продаж підакцизних товарів.

Як особливі канали відмивання грошей, варто також виділити такі господарські процеси, як приватизація державних підприємств, участь у створенні венчурних підприємств, банкрутство й ліквідація господарських суб'єктів. Злочинні групи часто купують такі підприємства чи здобувають пакети акцій, які дають право на участь в управлінні ними. Це стає корисним для створення інфраструктури майбутньої, більш професійної злочинної діяльності. Так, туристичні агенства і готелі вони використовують для продажу і поширення наркотиків. Володіння хімічними заводами чи лабораторіями полегшує знаходження компонентів, необхідних для виробництва синтетичних наркотиків. Судноплавні компанії полегшують контрабанду наркотиків та інших товарів. Скупка салонів із продажу автомобілів, готелів, ресторанів і магазинів - дуже ефективний спосіб поєднання і перемішування "чистих" грошей з "брудними".

Усі перераховані сектори економіки і господарські процеси стали об'єктом притягання організованої злочинності, яка відмиває в них "брудні" гроші в силу таких причин і об'єктивно сформованих обставин:

§ багатогранність, швидкість і в ряді випадків радикалізм змін у законодавстві ряду країн які поширилися на зазначені сектори економіки; вони вплинули на ефективність змін у функціонуванні всієї економіки країн; (їхній негативний прояв виразився в співіснуванні різних законодавчих розпоряджень -старих і нових, часто суперечних один одному, законодавчі порожнечі ("діри"), часті зміни законодавства, перевага "розширеного" тлумачення законів) і т.п.;

§ всеохоплююче - знизу доверху - перетворення управлінських структур, а також створення нових ланок в управлінні (з утворенням великої кількості нових посад), яке пов'язане з якісними змінами кадрового складу, створення неурядових управлінських структур (наприклад, системи інформації), зміни в способах управління;

§ поява нових форм співробітництва з відповідними структурами за кордоном і виникаюча в зв'язку з цим відкритість для припливу іноземних капіталів, нових моделей управління і т.п. та пов'язані з ними патологічні форми, які викликають зловживання;

§ нестача відповідних механізмів, які охороняють згадані вище сектори економіки відрізного типу порушень і зловживань;

§ вразливість економіки у відношенні нелегальної господарської діяльності, а також зловживань у проведенні економічної політики (наприклад, у відношенні "груп тиску", які лобіюють свої інтереси в урядових закладах і парламентах країн).

У зв'язку з різноманіттям нелегальної господарської діяльності визначити масштаби процесу відмивання "брудних" грошей з достатньою точністю дуже важко. Такі труднощі зумовлені неможливістю одержання бухгалтерської звітності злочинних організацій, а також існуванням величезної кількості нерозкритих злочинів. Західні експерти стверджують, що в масштабі планети маса фінансових коштів, які одержуються тільки від торгівлі наркотиками та піддягаються відмиванню, складає щорічно сотні мільярдів доларів США. Такі підрахунки зроблені шляхом екстраполяції таких величин:

§ світового виробництва наркотиків і психотропних речовин при допущенні, що витрати виробництва становлять 10% від виторгу;

§ глобального попиту на наркотики, розрахованого як середньорічний обіг роздрібної торгівлі, включаючи торгівлю на вулицях;

§ вартості конфіскованих наркотиків з дотриманням при підрахунку "правила десяти відсотків" (оскільки правоохоронні органи затримують у середньому не більше ніж 10% усієї контрабанди).

Одним з показників, які оцінюють масштаби процесу відмивання "брудних" грошей, може бути кількість сумнівних угод, зареєстрованих фінансовими установами і тими суб'єктами господарської діяльності, які за розпорядженням влади, зобов'язані надавати правоохоронним органам таку інформацію.

За оцінками експертів міжнародної Групи з боротьби з відмиванням нелегальних доходів - FATF (Financial Action Task Force), щорічно у світі відмивається від $500 млрд до $1,5 трлн. "Для порівняння: S500 млрд - це щорічний обсяг усієї економіки такої великої країни, як Іспанія", - сказав виконавчий директор FATF Патрик Мулетт в інтерв'ю журналу "Підсумки" 25 березня 2002 року. При цьому Мулетт відзначив, що злочинці відходять від класичних способів, хоча частково перевезення "брудних" капіталів, як і раніше, здійснюють в кейсах у дрібних купюрах. Але взагалі "класичні контрабандні операції тепер усе більше поступаються місцем комп'ютерній фінансовій злочинності", - відзначив експерт [40, с. 257].

Наведені цифри викликали заклопотаність і побоювання керівників найбільших банківських установ Європи, які висловив у своїй заяві Базельський комітет банківського нагляду: "Критика з боку преси, викликана ненавмисним з боку банків співробітництвом зі злочинцями може призвести до втрати довіри до них, і як наслідок - до розхитування їхньої стабільності. Крім того, банки самі можуть бути винні в понесених ними втратах - або через недбалість при проведенні процедури ідентифікації клієнтів, які викликають підозру, або також через нечесність працівників, які вступили в змову зі злочинцями" [43, с. 257].

Ще одним приводом для тривоги став негативний вплив інвестицій, які надходять у легальні, звичайні підприємства і направлені сюди злочинними елементами. Це з невблаганною логікою призводить до підпорядкування таких підприємств організаторам злочинного бізнесу. Загальновідомо, наприклад, що італійська мафія одержує набагато більше доходів від легальних операцій, ніж від кримінальної "діяльності**. І хоча підприємства, керовані мафією, так само, як і звичайні, легальні суб'єкти господарської діяльності, приносять прибуток, надають зайнятість, але сам факт, що вони знаходяться під контролем злочинних елементів, породжує безліч проблем і небезпек для соціально-економічного життя. Уже "відмиті" злочинні гроші продовжують нести погрозу суспільству навіть тоді, коли вони переходять у "звичайний" бізнес. Один з високопоставлених чиновників поліції США справедливо відзначає: "Коли організована злочинність інвестує легальне підприємство, можна бути впевненим, що черговим її кроком буде встановлення контролю над ринком для того, щоб підняти ціни, займатися вимаганням і корупцією. Інакше кажучи, член злочинної організації не буде задовольнятися фактом легалізації прибутку, але прагнутиме до її максимізації, не вибираючи для цього засобів. Кожен спосіб — чесний чи безчесний — буде для нього гарний"[43, с. 258].

Разом з тим доводиться констатувати, що на тлі наведених даних явним контрастом виглядають цифри, які наводяться правоохоронними органами на основі своїх реальних досягнень. Так, за період з 1 жовтня 1995 р. по 31 серпня 1996 р. в 26 державах -членах ФАТФ органам правопорядку вдалося викрити 1 тис. 233 випадки кримінально карних діянь відмивання "брудних** грошей на загальну суму 1,62 млрд дол. США [43, с. 258].

Звичайно, ці дані дають ще менш достовірне уявлення про глобальні масштаби відмивання грошей. Більш придатним для дослідження цього явища вважається метод аналізу руху грошових потоків. Такий метод розглядається як більш точний, оскільки не обмежується підрахунком одних тільки нелегальних доходів, які виникають у результаті контрабанди і торгівлі наркотиками. Він дозволяє з різним ступенем імовірності встановити верхню межу обсягу відмивання "брудних" грошей. Його суть полягає в аналізі явища "надлишку" готівки в окремих регіонах країни чи в деяких банках.

Іншим методом дослідження визнаний метод, який безпосередньо спирається на аналіз банківської статистики, зокрема на вивчення даних, які стосуються переливу капіталу, а також платіжних балансів окремих держав.

Але вчені і практики не дійшли єдиної думки щодо ефективності зазначених методів. Так, у доповіді ФАТФ, підготовленій у лютому 1997 року, вказується на розходження підходів до проблеми визначення масштабів відмивання грошей у державах-членах ФАТФ. На думку деяких експертів, придатність статистики щодо цього виду злочинів дуже невелика і вимір масштабів такого явища не може стати предметом досліджень через труднощі методологічного і фінансового характеру. Інші ж наполягають на тому, що відповідно оброблені статистичні дані мають велике значення в справі створення нових правових інструментів, таких як конфіскація майна, обов'язкова ідентифікація клієнтів (різних господарських суб'єктів), процедура передачі інформації від фінансових установ правоохоронним органам і т. ін.

Було б, помилкою вважати, що "брудні" гроші з'являються на світ у результаті діяльності однієї тільки організованої злочинності. "Брудні" гроші стали постійним супутником будь-якої економічної злочинності, особливо податкової. "Власне поширення "брудних" грошей, - пише відомий знавець даної проблеми, великий дослідник і практик Клаус Коттке, - відбувалося в тій сфері економіки останніх десятиліть, про яку раніше ніхто навіть не міг подумати, а саме: у сфері податкової злочинності. Якщо у Федеративній Республіці Німеччини заходить мова про "брудні" гроші, то це відразу асоціюється з грошима, не обкладеними податками"[43, с. 259).

Проблема ухилення від сплати податків і пов'язана з нею проблема відмивання грошей актуальні в усіх країнах. Так, частка неоподаткованого доходу в загальній масі національного доходу становить: в Австралії—10%, у Бельгії - 15, у Данії - 6, у Франції - Ю, у Німеччині - 13, у Греції - 50, в Індії - 18 - 20, в Італії - 25, у Японії - 5, у Норвегії - 17, в Іспанії - 23, у Швеції - 16, у США - 15% [43, с. 259].

Сфера податкової злочинності - важливе, але не єдине джерело виникнення "брудних" грошей у підприємницькому середовищі. Тут напрацьований багатий і різноманітний арсенал способів і методів одержання злочинних грошей. Це і система подвійної бухгалтерії, і навмисні помилки в бухгалтерському обліку, численні способи заниження прибутку, маніпуляції з активами і пасивами, угоди без оформлення рахунків, методи схованого фактурування і схованих тіньових умов. Так, податкова інспекція міста Бохума і відділ прокуратури з боротьби з економічними злочинами тривалий час займалися справою про "смажену картоплю" в Рурській області. Масштаби всіляких маніпуляцій, які завершувалися ухиленням від сплати податків, виявилися тут настільки великими, що за рахунок цього, як писав журнал "Шпігель", можна було б майже профі-нансувати об'єднання Німеччини [43, с. 260].

Ще одне джерело появи "брудних" грошей - хабарі. Вони, як правило, не підлягають оподаткуванню, а тому негайно ж після одержання хабара стають "брудними" грошима, і якщо це великі суми, вони мають потребу в негайному відмиванні (зрозуміло, якщо джерелом хабара вже раніше не були "брудні" гроші). Цікаво, що згідно із законодавством деяких країн сума хабара може відніматися з оподаткованого податком прибутку. Бельгійське законодавство допускає це для експортних угод за умови, якщо хабарі необхідні, щоб здолати конкурентів, якщо вони заведені в даній галузі, якщо в міністерство фінансів представлений відповідний документ, якщо назване прізвище одержувача хабара і ного адреса. Якщо такі умови не дотримані і не названий одержувач хабара, то з підприємця, який платить корпоративний податок, береться за дачу хабара додатковий податок величиною 200% хабара. У Данії закон ще ліберальніший: тут сума хабара просто віднімається з оподаткованого податком прибутку, якщо вона безперечно викликана виробничою необхідністю і є помірною. У Японії гроші, виплачувані підприємством у вигляді хабарів, розглядаються як виробничі витрати, якщо назване ім'я й адреса одержувача цих грошей.

Аналогічно відносяться до цього питання в Нідерландах. Тут із суми прибутку, оподаткованого податком, можна віднімати всі витрати, так чи інакше пов'язані з підприємницькою діяльністю. Вирішальними тут виступають добрі наміри підприємця, наприклад, прагнення стимулювати розвиток підприємства. Суди і податкова інспекція в цій країні не в праві визначати, які витрати не можна вважати виробничими, і тому їх не можна віднімати із суми прибутку, який підлягає оподатковуванню. Умови назви одержувача хабара тут відсутні. Підприємець повинен лише переконати податкову інспекцію в тому, що такі виплати здійснені в інтересах підприємства.

У Великій Британії також виплати у вигляді хабарів дозволено віднімати із суми прибутку, який підлягає оподаткуванню, за умови, що метою таких виплат були інтереси виробництва. Однак податкова служба вправі зажадати назвати прізвище й адресу одержувача таких виплат.

НаЙсуворіше законодавство щодо дачі, одержання хабарів і перетворення їх на "брудні" гроші існує в США. 1 хоча тут, як у Великій Британії, до виробничих витрат дозволено зараховувати і хабара, але з обов'язковою вказівкою одержувача цих виплат, проте ця процедура обмежена цілим рядом заборон, а саме: кримінально карається дача хабарів усім державним і муніципальним чиновникам, а також працівникам громадських організацій як на території США, так і за їх межами. У цілому ж, незважаючи на заборони й обмеження, суми, виплачувані в усіх країнах у вигляді хабарів, утворюють величезну масу "брудних" грошей, велика частина яких у різних формах проходить процедуру відмивання.