Міжнародна економіка - Козак Ю.Г. - Стадії процесу відмивання "брудних" грошей

Процес відмивання грошей складається з ряду стадій, чи фаз. Кожен процес окремо, має свої особливості і відмінні риси. Загальними ж рисами виступають ознаки, виділені в кримінальному законодавстві цілого ряду країн. До них віднесені: заміна майна (включаючи гроші), набутого злочинним шляхом, його переміщення, приховування, прикриття, придбання, володіння, використання, співучасть, співробітництво. Серйозно впливають на складність процесу відмивання грошей численна ієрархічна організаційна структура виконавців злочину, раціональне, сплановане і засноване на "поділі праці" виконання завдань, мінлива "технологія" здійснення злочину і багатий вибір способів його виконання. До цього арсеналу входять використання фінансових установ завдяки зловживанням з боку банківських службовців, різноманіття видів банківських розрахунків і, звичайно, розмаїтість засобів переміщення через кордон готівки з використанням послуг корумпованих митних чиновників.

Діяльність, пов'язана з відмиванням грошей, - це завжди перетворення (видозміна) або рух. Перетворення має місце тоді, коли гроші змінюють свою форму. Так відбувається, коли, наприклад, виконавець за нелегальний "прибуток" одержує грошовий переказ чи автомобіль. Нелегальні доходи скидають свою форму готівки і перетворюються на документ, який легалізує одержання грошей, рухомого або нерухомого майна. З рухом маємо справу тоді, коли ті ж самі гроші змінюють не форму, а місце. Це, наприклад, поштовий чи телеграфний переказ їх в інше місце. Діючий у рамках закону будь-який підприємець чинить так само: щодня в рамках своєї підприємницької діяльності він здійснює закупівлі, переказуючи гроші в інші місця, продає свою продукцію, виплачує персоналу винагороди тощо. У процесі відмивання грошей задум злочинця такий самий: одержання вигоди шляхом перетворення і руху фондів, які дають йому можливість домогтися приховання нелегального джерела їхнього походження.

Дії "відминателів" грошей у банківській сфері набувають певних обрисів, залежно від інституціонально-юридичних умов, які властиві даній фінансовій системі. До таких умов відносяться:

§ способи і характеристика "введення" готівки у фінансову систему;

§ способи переміщення коштів у цій системі;

§ умови "виведення" коштів з даної системи.

Вони утворять рамкові умови сфери злочинних дій, які складають процедуру відмивання грошей. Одночасно вони виконують функцію добору, який призводить до вичленовування і до згрупування у визначені категорії заходів, схожих між собою з організаційно-технічної точки зору. Це варто підкреслити, тому що існує, наприклад, істотна відмінність між діями, які полягають у закупівлі за "брудну" готівку декількох чеків на певну суму, і діями, які полягають у сплаті банківського кредиту "брудними" грошима. Окремі дії в рамках даної процедури можна згрупувати, використовуючи організаційно-технічні, юридичні і тимчасові критерії. Виділені категорії дій (вчинків, поведінки) називають у спеціальній літературі по-різному: стадіями, ступенями, фазами, перехідними складовими або формами відмивання грошей. Однак найчастіше використовують для характеристики різних частин цього процесу терміни "стадія" і "фаза", які вживають як синоніми.

Кожна з фаз мас риси, які характерні для даного процесу, і сама вже є відмиванням грошей. Процес цей може набувати форми лише єдиної стадії. Це викликане можливістю (чи необхідністю) переривання всієї процедури з боку виконавців, представників фінансової установи або в результаті дій правоохоронних органів. Однак складність усієї процедури (про яку сказано вище) призводить до того, що кількість стадій звичайно буває більша і виступають вони в певному взаємозв'язку з іншими діями - з метою підвищення ефективності заходів, спрямованих на запобігання провалу і викриття злочинного характеру усієї витівки.

Зазвичай відмивання грошей відбувається в три стадії. Разом з тим неодноразово відзначено, що першій стадії передує підготовка всього процесу, який полягає в перевезенні готівки з місця проведення злочинної діяльності в інше місце, що надає первісні гарантії успіху запланованого підприємства. Усвідомлюючи те, що значні суми готівки можуть привернути увагу правоохоронних органів і привести їх до нелегального джерела походження цих сум, злочинці часто фізично переміщують готівку з місця її отримання. Найчастіше з великих міст, у яких, наприклад, продають наркотики, злочинні організації вивозять свої доходи в іншу місцевість, де їх можна легко сховати чи замаскувати. Крім того, для переміщення брудних грошей використовують "підпільні банківські системи": китайські, а також Хавала і Хунди. Жодна з них не становить справжньої банківської системи, це інститути традиційної східної цивілізації - системи взаємонада-вання, обміну чи переміщення грошей. Перша з названих систем функціонує завдяки господарським суб'єктам, керованим "заморськими китайцями" (так їх називають у себе на батьківщині), а дві інші створені індусами. У кожній з них панують сімейні, професійні або національно-етнічні зв'язки, підкріплені впливом могутніх і дисциплінованих банд. їхня діяльність стала можливою завдяки наявності в них мережі співучасників на всій планеті, які абсолютно непричетні до будь-якої карної діяльності. Якщо, наприклад, клієнт у Макао передає співробітникові "системи" 2 млн дол. США в доларах Гонконгу з дорученням виплатити їх партнеру клієнта в Сінгапурі в голландських гульденах, то клієнт абсолютно впевнений, що замовлення буде неухильно виконане, тому що в "системі" за невиконання замовлення застосовують суворі покарання, які включають і страту.

Процес нелегального трансферту, який передує розміщенню "брудних" грошей, називають "підготовкою місця розміщення". Виділення такої вступної фази в окрему процедуру пов'язане в західній літературі з розбіжностями між "країнами кримінальної діяльності" і "країнами відмивання грошей". До першої категорії зараховані країни, у яких діяльність організованих злочинних груп (особливо наркоторговців) особливо інтенсивна. Це США, Італія, Таїланд, Колумбія, Нігерія і т. ін., тоді як до другої категорії зараховують держави, які сусідять зі згаданими, наприклад, Канада, великі фінансові центри, такі як Швейцарія, а також офшорні зони.

Тут доречно ще раз нагадати, що великомасштабне відмивання грошей відбувається на міжнародному рівні. З одного боку, "брудні" гроші, як правило, не відмиваються в тій країні, де вони отримані. З іншого боку, сама процедура відмивання проходить нерідко в різних країнах. Тому згаданий поділ держав не варто сприймати буквально, оскільки він досить умовний. Крім того, переказ грошей (з перетинанням кордонів) з однієї держави в іншу практично не означає вихід грошей з фінансової системи (у наднаціональному розумінні). Важко віднести такий процес, як перетинання кордонів, до держав - членів Європейського Союзу, які створюють єдину банківську систему. Разом з тим велика частина цих операцій здійснюється шляхом безпосередніх електронних переказів, обліку чеків, і всі ці дії набувають рис, які можна віднести до другої стадії процесу. Водночас трансферт готівки (не електронний) і пов'язані з ним операції стосовно відмивання грошей, трапляються дедалі рідше. Тому дії, не пов'язані з банківськими операціями, найчастіше набувають вигляду всіляких форм контрабанди.

Отже, крім підготовчої, процес відмивання грошей містить у собі три стадії (рис. 24.1): розміщення, маскування й інтеграції. Перша стадія - розміщення; це стадія, в якій доходи, одержані безпосередньо від злочину, вперше розміщуються у фінансових установах або використовуються для скуповування різного виду активів (включаючи цінні папери). Друга стадія - маскування (приховання); це стадія, в якій починається перша спроба приховування або маскування джерела походження й ідентичності власника грошей. Третя стадія - стадія інтеграції (легітимації"), в ході якої гроші вводяться в легальні господарські структури і фінансові системи з метою їхньої остаточної асиміляції з усіма наявними там коштами [43, с. 267].

У першій фазі виконавці злочину вводять готівку, яка походить прямо від злочину, в будь-який банк чи іншу фінансову установу. Такі виконавці, найчастіше організовані в злочинні групи, зазвичай готівку, отриману, наприклад, від збуту наркотиків, спочатку накопичують на легально функціонуючих оптових базах, складах і навіть басейнах (наприклад, так вони чинять у Флориді). Власне кажучи, перераховані установи в них виконують роль злодійських кубел, де процвітає торгівля наркотиками, фальсифікованим алкоголем і "живим товаром". Потім вони намагаються виручену готівку розмістити у фінансових установах і господарюючих суб'єктах. На цій стадії відносно легко визначити, чи є вкладення готівки у фінансові установи відмиванням грошей, а також розкрити джерело походження "брудних" доходів.

Таким чином, для цієї стадії процесу відмивання грошей характерні такі риси:

§ предметом відмивання є цінності, одержані безпосередньо від злочину;

§ найчастіше предмет відмивання виступає у вигляді готівки;

§ дії злочинців набувають вигляду фінансових операцій, які захоплюють своєю короткостроковістю, а також однаковістю і простотою.

На другій стадії виконавець намагається відокремити гроші від їхнього нелегального джерела, проводячи серію фінансових угод (як видозміни, так і переміщення). Виконавець сподівається тим самим домогтися того, щоб зв'язок грошей, які відмиваються, із джерелом їхнього походження знайти було ще важче або зовсім неможливо. Ця стадія називається накладенням маски чи маскуванням. її завершення призводить до віддалення - як за відстанню, так і в часі - маскованих грошей від місця злочину, наприклад, від розміщення нелегальної лабораторії, яка виготовляє наркотики, чи бази оптового постачання такого зілля.

Третя, остання, стадія - це фабрикація пояснень про нібито законне походження відмитих активів, а також введення їх у легальний обіг шляхом інвестування чи скуповування майна. Тому таку стадію називають інтеграцією чи легітимацією. Дії злочинних угруповань на цій стадії спрямовані на вкладення "відмитих" грошей у господарські структури таким чином, щоб вони знову надійшли в банківську систему, набувши необхідних ознак легальних доходів. Серед знарядь та інструментів, застосовуваних для досягнення інтеграції, використовують фіктивний продаж нерухомості, фіктивні фірми для надання необгрунтованих кредитів, втягування в незаконну діяльність банківських службовців у різних країнах і т.п.

У багатьох випадках у процесі відмивання грошей кожна стадія досить чітко відділена від інших. Наочне уявлення про це дає приклад класичного відмивання грошей, який описує юридично підтверджений випадок:

"Готівку, яка походить від вуличного продажу наркотиків в американських містах, контрабандою доставили в Канаду, де частина банкнот була замінена в обмінних пунктах на більші номінали, що значно зменшило фізичний обсяг готівки. Готівка потім була перевезена повітряним шляхом у Лондон у ручному багажі заздалегідь найманих кур'єрів. Вона покладена ними на рахунок філії фінансової установи, розташованої на острові Джерсі.

Слідство, проведене Королівською митною службою, встановило, що британським відділом зроблений внутрішній трансферт центральному офісу на о. Джерсі, де його очікували вже 14 рахунків, відкритих на ім'я фірми працівниками фінансової установи, які вступили в змову зі злочинцями. Звідти гроші, походження яких мистецьки замасковано, поверталися злочинній групі під виглядом забезпечення фіктивних позик агентствам із продажу нерухомості в Північній Америці, які насправді були власністю керівників злочинної групи. Кошти, накопичені на рахунках у Джерсі, використовували як гарантію виплати позики або переказували з поверненням у Північну Америку" [43, с. 270].

В інших випадках стадії цього процесу, як відзначають фахівці, "можуть наставати одночасно чи найчастіше "напливати" одна на іншу. Тому що черговість стадій залежить від того, чи підготовлений заздалегідь відповідний механізм відмивання грошей, а також від вимог злочинної організації"". У цілому ж протікання процесу відмивання грошей визначається ще й організованою для цієї мети спеціальною злочинною структурою (рис. 24.1.), що багато в чому визначає не тільки кількість і стадії такого процесу, а й конкретні засоби його реалізації.