Міжнародна економіка - Козак Ю.Г. - Організація процедури відмивання "брудних" грошей

Процедура відмивання грошей, одержаних злочинним шляхом, має для учасників злочинів дуже важливе значення. Англійський кримінолог Д. Мак-Клін справедливо відзначає: "З погляду злочинця, збільшення прибутків від кримінальної діяльності позбавлене сенсу доти, поки немає можливості ними скористатися. Однак це не так просто, як здається. Певна частина доходів, отриманих від злочинної діяльності, зазвичай, направляється на розвиток нелегальної діяльності, однак решту злочинець хотів би використовувати в інших цілях. Якщо він має намір це зробити, не піддаючи себе зайвому ризику викриття джерела походження грошей, він повинен їх перед цим "очистити", тобто сфабрикувати їм фальшивий, зате абсолютно легальний і добропорядний "родовід" [43, с. 261].

Зрозуміло, далеко не всі злочинці, бажаючи легалізувати джерела походження своїх доходів, обов'язково застосовують для досягнення цієї мети рафіновані, особливо витончені методи. Не роблять цього, наприклад, злочинці, які чинять великі злочини й у короткий період. На думку британського фахівця Д. Еванса, "... проводять вони звичайно угоди готівкою і в міру можливості уникають фінансових установ. їхні партнери і постачальники взагалі вимагають виплати тільки готівкою; за допомогою готівки здійснюється між ними велика частина розрахунків" [43, с. 261].

Проте тут немає, твердих правил. Іноді учасникам великомасштабної злочинної "операції"" вкрай необхідна процедура відмивання набутих коштів, а в інших випадках вони нею зневажають. Головним критерієм при прийнятті такого рішення є суб'єктивна оцінка ефективності місцевих правоохоронних органів, а також ступінь ризику викриття і кримінальної відповідальності за здійснені злочини. Приміром, випадки застосування витончених "технологій" відмивання грошей частіше трапляються в країнах, де ефективно діють сучасні законодавчі системи, які передбачають конфіскацію майна, отриманого в результаті злочину, причому такий захід розглядається і як засіб попередження подальших злочинів, і як вид покарання.Д. Еванс у зв'язку з цим відзначає: "Чим вищий професіоналізм органів прокуратури і фінансового контролю, тим більше коштів будуть змушені виділяти злочинні групи на зменшення ризику викриття слідів нелегальних фінансових операцій, які можуть, зрештою, призвести до затримки членів цієї групи і до втрати їхніх доходів. Тому на ефективніші методи профілактики і контролю у відповідь з'являються більш рафіновані методи відмивання грошей. Така гонка триватиме до тих пір, поки в однієї зі сторін витрати на цю гонку не перевищать одержаних результатів" [43, с. 262].

На противагу цьому, Е. Савона і М. де Фео наводять для прикладу іншу ситуацію, при якій "російська, грузинська, чеченська й інша мафії без остраху інвестують свої капітали, оскільки в їхніх країнах немає ні ефективного моніторингу потоків коштів, ні системи контролю над інвестиціями капіталів". Однак уже з'являються докази того, що згадані групи також з метою більшої безпеки ухвалюють рішення про відмивання принаймні частини свого здобутку.

Розбіжності в масштабах, складності і витонченості методів відмивання грошей спостерігаються не тільки між окремими країнами, а й між різними секторами злочинної діяльності. Показовою з цього погляду вважають ситуацію в Австралії, яка характерно відображає тенденцію розвинутих країн світу. У доповіді Управління внутрішніх справ Австралії сказано: "Розкриті дотепер механізми відмивання грошей не були особливо складними, хоча в деяких більш серйозних випадках в операціях з відмивання грошей були задіяні широко розгалужені структури, побудовані на зразок корпорацій і трестів. Відмивання грошей звичайно виконують не професійні "чистильники", а самі члени злочинних груп, при цьому використання ними корумпованих чи підлеглих цим групам "легальних" підрозділів має часто вирішальне значення для успіху всієї операції*" [43, с. 263].

Разом з тим треба особливо зазначити, що для охорони, а також для легалізації величезних доходів від карної діяльності злочинні групи, такі як колумбійські картелі, створили різноманітні і витончені системи глобального масштабу. Один з колумбійських "наркобаронів" - Родрігес Гаха набув популярності тим, що відмив 130 млн. дол. США, використовуючи в цих цілях 82 фірми, розташовані в 16 країнах Центральної і Південної Америки, Карибського басейну, Європи й Азії. Як справедливо відзначено в доповіді ООН 1993 p.: "Характерні риси відмивання доходів від злочинів, які великою мірою відносяться також і до операцій міжнародної організованої злочинності, - це світові масштаби, еластичність у виконанні, величезна здатність адаптації до навколишнього середовища, застосування новітніх технологій і використання радників, освіченість, витонченість операторів і колосальні кошти, надані в їхнє розпорядження" [43, с. 263]. Усі ці особливості і чинники визначають організацію процесу відмивання "брудних" грошей і послідовність його стадій.