Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю.Г. - Найбільші промислові фірми ФРН (1993 р.)

Промислова політика уряду спрямована на підвищення конкурентоспроможності продукції й на стимулювання розвитку наукоємних галузей. Держава створює сприятливі умови для кооперації економіки з наукою, підтримує малі та середні підприємства у впровадженні нових технологій, інноваційних заходів. Федеративним міністерством освіти, науки, досліджень та технології були споруджені "демонстраційні центри", де представники середнього та малого бізнесу можуть познайомитись з інформацією про найсучасніший рівень техніки.

Сільське господарство, незважаючи на невелику частку в ВНП та в чисельності зайнятих, забезпечує потреби країни в продовольстві на 80%, а в споживанні пшениці, цукру, яловичини, сиру, вершкового масла - повністю. В сільському господарстві, як і в промисловості, відбувається концентрація виробництва. Якщо в 1950 р. нараховувалося 1,6 млн. фермерських господарств, то до середини 90-х років їх залишилося 550 тисяч. Підвищилася продуктивність праці. В 1950 р. один фермер "годував" 10 чоловік, а в 90-х роках - понад 80. Проте й до сьогодні типовим для Німеччини залишається середнє за розміром сільськогосподарське підприємство. Майже 90% всіх господарств мають площу 50 гектарів. Основою сільського господарства є тваринництво. Воно дає чотири п'ятих всієї продукції сільського господарства. Середній надій від одної корови - понад 4786 л на рік. За розвитком свинарства ФРН посідає перше місце в ЄС.

Про високий індустріальний рівень сільського господарства ФРН свідчать такі дані: на одиницю площі тут нараховується тракторів в 4 рази більше, ніж у США; добрив на кожний гектар вноситься більше, ніж у Англії, Франції та США.

Сільськогосподарське виробництво Німеччини має вищу собівартість продукції, ніж інші країни ЄС, особливо Франція, Нідерланди, Данія. Тому великого значення надається захисту аграрного сектору від зовнішньої конкуренції. Держава здійснює активну політику, надаючи податкові пільги фермерам, встановлюючи підвищені тарифи на імпорт сільгосппродукції з-за меж ЄС, а також регулюючи ціни в інтересах фермерів. Аграрна реформа ЄС, рішення про яку було прийнято в 1992 р., головним заходом підтримки сільського господарства визначає надання прямих субсидій.

Незважаючи на успіх сільського господарства, Німеччина залишається одним з найбільших в світі імпортером продукції сільського господарства.

За розвитком сфери послуг Німеччина дещо поступається іншим високорозвиненим країнам. Основними галузями цієї сфери є торгівля, транспорт, банківські та фінансові послуги, а також державне управління. На торгівлю припадає близько 10 відсотків створеної бурутто-вартості, на її підприємствах працює 4 млн. чоловік.

Німеччина має розвинуту банківську систему. Німецький федеративний банк є емісійним банком. На чолі федерального банку знаходиться Рада центральних банків ЄС. Серед приватних банків найпотужнішими є Дойче Банк, Дрезднер Банк та Коммерцбанк. Всього в Німеччині функціонують 330 кредитних банків, 704 ощадних каси, 3 кооперативні центральні банки, 2778 кредитних товариств, 33 іпотечних банки та інші. Наслідком концентрації в кредитно-фінансовій сфері стало скорочення кредитних закладів з 14000 в п'ятдесятих роках до 3780 в дев'яностих роках. Кожного року близько 100 кооперативних банків вливаються до інших об'єднань.

Особливістю ФРН є менша кількість фінансових груп не тільки у порівнянні із США, але й з Японією, Францією, Великою Британією, де кількість таких груп складає 15-20; у ФРН вона не досягає й 10. Це пояснюється величезною концентрацією банківського капіталу в руках трьох названих вище гроссбанків: вони контролюють близько чотирьох п'ятих акціонерного капіталу країни. Три головні фінансові групи сформувалися навколо цих банків - "Дойче Банка", "Дрезднер Банка" та "Коммерцбанка". Важливою особливістю фінансового капіталу ФРН є суттєва роль спілок підприємців. На чолі таких спілок стоять, як правило, представники найбільших концернів та банків.

Діяльність всіх кредитних закладів у ФРН контролюється Федеративним відомством нагляду за кредитною діяльністю. Якщо кредитний заклад потрапить в скрутне становище, то почнуть діяти інструменти збереження вкладів, компенсуючи втрати вкладників.

Високими темпами зростають операції з цінними паперами на фондових біржах. В Німеччині вісім бірж: Берлін, Бремен, Штутгард, Франкфурт-на-Майні, Дюссельдорф, Гамбург, Ганновер і Мюнхен. Найбільшою є біржа у Франкфурті, вона посідає за значенням четверте місце в світі після Нью-Йорку, Токіо та Лондона.

Німецька марка, яка тривалий час була другою після долара США резервною валютою в світові економіці, з 2002 р. замінюється на спільну валюту Європейського Союзу - євро. В 1999 р. була введена фіксована ставка марки до євро у відношенні 1,96 марки за один євро.

Повоєнна економіка ФРН відзначається перепадами динаміки розвитку, які відзначали достоїнства й хиби економічної моделі й були причиною зміни економічної політики уряду. Найвищих темпів розвитку економіки ФРН досягає в 50-х роках, коли була впроваджена неоліберальна модель. Приріст ВВП складав пересічно 15-20%. Проте в 60-ті роки позитивні фактори стрімкого економічного розвитку багато в чому себе вже вичерпали. Високий рівень соціальних витрат вимагав підвищення податків з корпорацій, державний бюджет зводиться з дефіцитом. В першій половині 60-х років державні витрати зростали вдвічі швидше, ніж ВВП. В 1966 р. в країні вибухнула перша в повоєнному періоді економічна криза, хоч вона була нетривалою і неглибокою.

В1968 р. розпочалося нове піднесення економіки, темпи її росту складали 5-7% щороку. Але криза 1974-1975 рр. була більш серйозною. Вона посилилася світовою енергетичною кризою; зважимо, що Німеччина є значним імпортером нафти й газу. Різко підвищився рівень споживчих цін в країні - до 7% щороку, набирала темпів інфляція. ВВП. скоротився на 5%, промислове виробництво - на 12%, обсяг внутрішніх приватних інвестицій - на 18,5%. Наростало масове безробіття. Вихід з цієї кризи відбувався дуже повільно, а в 1980г-1982 рр. сталася нова криза, яка супроводжувалася масовим збанкрутуванням й зниженням рівня життя населення.

З 1982 р. розпочався економічний рост, який тривав майже десять років. В цей період відбувається докорінна перебудова технічної бази економіки. Фірми спрямовують до 50% виробничих інвестицій на модернізацію і раціоналізацію виробництва. Темпи приросту ВВП коливалися від 1,5% в 1987 р. до 5,7% в 1990 р. Інфляція трималася на рівні нижче 3%, але безробіття залишалося ще високим. Початок 90-х років співпадав з об'єднанням Західної та Східної Німеччини в єдину державу. В довгостроковій перспективі це є потужним стимулом подальшого економічного зростання. Але перші роки возз'єднання принесли багато проблем. Економіка колишньої НДР виявилася непристосованою до вимог світового ринку. Велика кількість підприємств через це була закрита. На модернізацію промисловості й на компенсацію безробітним держава вимушена витрачати значні кошти. Це призвело до економічної кризи 1992-1993 рр. Проте цього разу спад в економіці тривав недовго. Інвестиції, що вкладалися на відновлення економіки східнонімецьких земель, почали, нарешті, працювати. В 1994 р. приріст ВВП на нових землях становив 10%, що було рекордом для Європи.

Після 1995 р. темпи росту економіки Сходу помітно впали і стали нижчими, ніж в західних землях ФРН. Так, в 1997 р. на Заході приріст ВВП становив 2,4%, а на Сході тільки 1,8%; в 2000 р. розрив ще збільшився: відповідно 3,2% і 1,1%. Модернізація економіки на Сході відбувається не так швидко, як сподівалися. Продуктивність праці там зростає повільніше, ніж заробітна плата. Так, заробітна плата східнонімецьких робітників порівняльно із західнонімецькими становила 49,3% в 1991 р. і 77,1% в 2000 р.; продуктивність праці в ті ж роки становила 41,9% і 693%. ВВП на душу населення в 1996 р. в східних землях становили 60% західного рівня. На Схід було переведено понад трильйон марок, які пішли переважно не на виробничі інвестиції, а на соціальну підтримку населення, що негативно позначилося на загальноекономічному розвитку країни й особливо на її фінансовому становищі. Темпи росту ВВП в 90-ті роки були помірними, нижче, ніж у США, але вище, ніж в Японії.

Темпи приросту ВВП Німеччини в 90-х роках, %