Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю.Г. - Зовнішньоекономічна діяльність

В перші роки після Другої світової війни уряд Італії дотримувався протекціоністської політики у зовнішній торгівлі, обмежував вивіз капіталу за кордон. Після вступу до Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС) в 1958 р. Італія почала лібералізувати зовнішньоекономічну політику. Були послаблені (а в межах ЄЕС - зняті) обмеження на імпорт товарів, особливо наукоємних. Водночас уряд надавав всілякі пільги для національних експортерів (кредити, повернення податків в разі експорту, державне страхування ризиків тощо).

Зовнішня торгівля Італії в другій половині XX ст. розвивалася досить динамічно, причому її темпи перевищували середньосвітові темпи росту торгівлі і темпи розвитку національного виробництва. Так, в 70-х роках пересічний приріст обсягу експорту Італії складав майже 9%, тоді як у світі в цілому - 5%.

Експорт Італії відзначається високою капіталомісткістю; провідне місце в ньому займають машини й продукція хімічної промисловості, метали. Разом з тим експортна продукція характеризується невисокою наукоємністю, що є наслідком відставання Італії в науково-дослідному потенціалі серед розвинутих країн. Форсування експорту стало можливим не тільки за рахунок державної підтримки експортерів, але й внаслідок частих знецінень ліри. Експортна квота у виробництві деяких товарів виявляється досить високою. Так, у 80-х роках на зовнішній ринок поставлялося до 40% машин і устаткування, що вироблялися, в тому числі 50% верстатів, 60% поліграфічного обладнання, 70% текстильного обладнання, 70% конторського обладнання, 60% побутової електроніки. Крім того, вивозилося до 80% тканин з натурального шовку, 70% взуття, 45% трикотажних виробів.

В імпорті переважають машини і устаткування, але високою є також частка нафти, газу, мінеральної і сільськогосподарської сировини. Серед імпортованих машин значна частка належить транспортним засобам, верстатам, обчислювальній техніці.

В міжнародній торгівлі послугами частка Італії знижується. В експорті послуг вона впала з 6,2% в 1990 р. до 4,5% в 1999 p.; в імпорті - відповідно з 5,7% до 4,3%.

З 70-х років, після енергетичної кризи, торговельний баланс Італії зводиться з дефіцитом; експортні ціни зростають повільніше, ніж імпортні, отже умови торгівлі для Італії погіршуються. Наприкінці 90-х років і на початку XXI ст. торговельний баланс знову стає позитивним, але темпи зовнішньої торгівлі спадають, Головними торговельними партнерами Італії є країни Європейського Союзу, в першу чергу, Німеччина.

Частка окремих країн в експорті та імпорті Італії (1999 р., %)

В експорті та імпорті капіталу відбувалися зміни протягом другої половини XX ст. До кінця 50-х років іноземні інвестори неохоче йшли до Італії, оскільки економіка її в той час була ще досить неврівноваженою, уряд здійснював валютні обмеження. З іншого боку, як вже зазначалося, існували обмеження (аж до прямої заборони) на експорт капіталу з Італії. З кінця 50-х років ситуація суттєво змінюється, частка іноземного капіталу в італійській економіці постійно зростає.

Іноземні інвестиції прямують, в основному, в такі галузі італійської економіки, як машинобудування, хімічна й нафтопереробна промисловість. В цих галузях частка іноземного капіталу сягає до чверті всього акціонерного капіталу. Серед іноземних інвесторів в економіці Італії найміцніші позиції посідають інвестори із США. Особливу активність проявляють ТНК "Інтернешнл бізнес машінз" (IBM), "Інтернешнл телефон енд телеграф" (ІТТ), "Дженерал телефон енд електроніко" (GTE), "Ессо кемікл", "Доу кемікс" та Інші. У виробництві мийних засобів та туалетних речей зміцніли позиції американських компаній "Колгейт" і "Проктор енд Гембл".

Експорт капіталу з Італії прямує переважно в країни ЄС. Найбільш активними інвесторами є компанії "Монтедесон", "ФІАТ", "Піреллі". В 1971 р. "Пірелл" обмінялася акціями (по 49%) з англійською компанією "Данлоп", утворивши багатонаціональну корпорацію. Тоді ж "ФІАТ" з американською корпорацією "Дір енд компані" утворив змішану компанію по виробництву тракторів і бульдозерів.

Італія експортує капітал також і в країни, що розвиваються, переважно в Латинську Америку і Африку; в цих регіонах основна частина інвестицій йде у видобуток нафти, газу й залізної руди.

По поточних операціях платіжний баланс Італії був зведений з позитивним сальдо в 2001 p., по інвестиціях - в від'ємним, тобто Італія інвестувала за кордон більше капіталу, ніж отримала його у себе.