Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю.Г. - Інтереси України в Росії

Росія має важливе значення для економічного розвитку України. По-перше. Росія являє собою потенційно широкий ринок збуту українських товарів; по-друге, вона є постачальником важливих для української економіки товарів, в першу чергу, енергоносіїв; по-третє, з Росією у нас налагоджені кооперативні зв'язки у виробництві продукції високотехнологічних галузей, в тому числі в аерокосмічній.

Незважаючи на деяке зменшення частки Росії в українському зовнішньоторговельному обороті, вона й сьогодні є головним торговельним партнером Украй"!. На Росію припадає (в 2000 р.) 32,7% всього зовнішнього товарообігу, 24, 1% експорту й 41,7% імпорту України. За рахунок російських поставок Україна переважно забезпечує свої потреби в нафті й газу. З іншого боку, на російський ринок Україна постачає метали й іншу продукцію.

Динаміка зовнішньої торгівлі товарами України 3 Росією (мли. дол.)

В структурі українського експорту в Росію основна частка припадає на продукцію металургійної промисловості (26,8%); реактори ядерні, котли, обладнання та механічні прилади (13,6%); продукція неорганічної хімії (8,3%); м'ясо (5,5%).

В імпорті з Росії переважають енергоносії (63.5%); машини й обладнання (8,5%); руди (3,4%); засоби наземного транспорту (2.7%).

Росія є також одним з найбільших інвесторів в економіку України.

Прямі інвестицій з Росії до України (млн. дол.)

Отже, цілком очевидним є великий інтерес України в Росії, її зацікавленість в забезпеченні своєчасного постачання великих обсягів продукції російських виробників. Ситуація склалася на російсько-українському ринку таким чином, що українські підприємства, котрі традиційно були орієнтовані головним чином на російського споживача, наразі перебувають у складному становищі. І причиною цього є недосконалість цінової політики в Україні.

Крім того, високі тарифи на транспортні послуги в Україні зумовили зміну напрямків потоків російських вантажів у західному напрямку через порти і транспортні магістралі Білорусі і країн Балтії. Недосконалість українського законодавства з питань зовнішньоекономічної діяльності є одним з істотних негативних чинників, які явно уповільнюють просування українських товарів і послуг на ринок Росії і на світовий ринок.

З огляду на викладене постає питання про подальші перспективи розвитку українсько-російських зв'язків, наскільки ці взаємини відповідатимуть інтересам Росії й України. Є всі підстави стверджувати про існування об'єктивної потреби зберегти і розширити господарські зв'язки з російськими партнерами. Іншими словами, розширення товарообороту між Росією і Україною нині відповідає інтересам обох цих країн. А для цього необхідно вжити заходів щодо синхронізації законодавства України і Росії, особливо у сфері оподаткування, митної політики, інвестиційної діяльності тощо. Справа в тому, що саме неврегульованість завдає обом країнам відчутних збитків. Тому й нема належних умов для створення ТНК, переливання капіталів, що гальмує процес входження обох країн в систему світогосподарських зв'язків. Наявні правові непорозуміння в торговельно-економічних відносинах необхідно усунути в процесі реалізації Програми розвитку економічного співробітництва між Росією і Україною на 1998-2007 рр. Впровадження цієї Програми повинно бути забезпеченим міждержавною угодою між цими країнами.

Співробітництво з партнерами з країн СНД і, насамперед, з Росією має велике значення для України, економіка якої тісно пов'язана з економіками країн СНД. Домовленість президентів України та Росії в Сочі, Мінську, Москві та Дніпропетровську дають підставу для сподівання на реальні зміни в економічній сфері двох держав і в рамках СНД. Свідченням усвідомлення нинішнього вибору України в її просуванні в напрямку СНД є виступ Президента України Л.Д. Кучми на конференції "Україна на порозі XXI століття". Але, як справедливо, на наш погляд, відзначають фахівців, треба визнати необхідність існування певного перехідного періоду, протягом якого країнам СНД належить модернізувати власні економічні механізми на ринковій основі, сформувати самостійні національні економіки і поступово просуватися у світо господарські зв'язки. Саме взаємне співробітництво, розвиток процесів їх інтегрування відіграватиме важливу роль стабілізуючого чинника пом'якшення труднощів переходу до ринкової економіки.