Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю.Г. - Місце у світовій економіці

Китай є найбільшою країною світу за численністю населення і третьою за розмірами території. В останню чверть віку Китай показав надзвичайно високі темпи розвитку й стрімко наблизився до найпотужніших в економічному відношенні країн. Зростає його геополітична вага. Є підстави вважати, що вже в найближчі десятиліття Китай перетвориться на один з визначних факторів у розвитку світової економіки.

Місце у світовій економіці

За розмірами ВВП, розрахованими за поточним курсом, Китай посідає сьоме місце в світі (991 млрд. дол. в 1999 р.); в розрахунку ж за паритетом купівельної спроможності валют (ПКС) він вже вийшов на друге місце після США (4 500 млрд. дол. в 2000 р.), на цілий трильйон доларів обігнавши Японію. За цією методикою розрахунку частка Китаю в світовому валовому продукті становила в 2000 р. 10% (США - 21%, Японія - 7%). За обсягом промислового виробництва Китай також посідає друге місце в світі після США, його частка становить 11,5%, а за обсягом сільськогосподарської продукції він випереджає всі країни світу - 24% (Індія - 11%, США - 7%).

Китай займає перше місце в світі за видобутком вугілля, виробництвом чорних металів, цементу, велосипедів, зерна (в тому числі риса), бавовни, м'яса, мінеральних добрив, бавовняних тканин, одежі, взуття, за поголів'ям свиней, виловом риби. Друге місце він посідає за виробництвом електроенергії, хімічних волокон, вовняних тканин. Третє - за виробництвом шовкових тканин, сої, вантажообротом залізничного транспорту. Китай також знаходиться серед лідерів за виробництвом металорізальних верстатів, устаткування для гірничошахтної та металургійної промисловості, локомотивів та вагонів, цукру, чаю.

Водночас Китай відрізняється поки що дуже низькими економічними показниками в розрахунку на душу населення. Розмір ВВП на душу населення становить всього лише 3571 дол. Виробітка ВВП на одного зайнятого (за ПКС) - 10,2 тис. дол. (США - 83,3 тис, Японія - 57,4 тис, Росія - 19,5 тис), що є свідоцтвом низької продуктивності праці.

Китайська Народна Республіка: коротка довідка

Площа території................. ................................... 9,6 млн. кв. км.

Населення (2001 р.)............... .................................. 1273 млн. чол.

Столиця................. .............................................. Пекін

ВВП (за ПКС, 2000 р.)............... .............................. 4500 млрд. дол.

ВВП надушу населення (за ПКС, 2000 р.)..................... 3571 дол.

ВВП (за поточним курсом, 1999 р.)........................ 991 млрд. дол.

ВВП на душу населення (за поточним курсом, 1999 р)... 787 дол.

Експорт (2000 р.)".............. .................................... 232 млрд. дол.

Імпорт (2000 р.)............... ....................................... 197 млрд. дол.

Численність робочої сили (1998 р.)............................. 700 млн. чол.

Рівень безробіття (2000 р.)........................................ 10%

Зовнішній борг (2000 р.)......................................... 162 млрд. дол.

Національна валюта................. ................................ юань

Курс юаня до долара................. ...............................

За межею бідності проживає 10% населення Китаю або 126 млн. чол. Понад половину населення має душовий;доход не більше 2 доларів на день.

Інтерес до Китаю з боку бізнесменів провідних країн активізується великою потенційною ємністю китайського ринку; за оцінкою фахівців, вона становить 300 млрд. доларів. Китай вже сьогодні притягує значну кількість прямих зарубіжних інвестицій.

Китай є сильною країною у військовому відношенні, має ядерну зброю, володіє потужним військово-промисловим комплексом. При цьому він не приєднався до жодного військового блоку, здійснює цілком самостійну зовнішню і внутрішню політику. Політичний авторитет Китаю досить високий і дедалі зростає. З 60-х років компартія й уряд Китаю намагаються сформувати й зміцнити образ держави як лідера "третього світу*, тобто країн, що розвиваються. Проте ясно, що Китай не належить до цієї групи країн ні в соціально-економічному відношенні (це країна з перехідною економікою), ні в політичному (бо це країна з комуністичним режимом). Втім, за класифікацією деяких міжнародних організацій Китай відносять саме до цієї групи; критерієм тут виступає низький показник ВВП на душу населення.

Авторитет Китаю серед країн, що розвиваються, в 60-х - 80-х роках ґрунтувався саме на його самостійності як потужної держави й умисному дистанціюванню від двох "наддержав" світу. Поширення політичного впливу Китаю на регіон Південно-Східної Азії сприяє також значна кількість етнічних китайців, що мешкають тут, так званих "хуацяо".

Уряд Китайської Народної Республіки офіційно вважає Тайвань своєю територію; формально це визнано майже всіма державами (в тому числі США) і міжнародним організаціями. Фактично ж Тайвань є самостійною державою зі своїм урядом й особливостями соціально-економічного устрою.

Особливий статус у складі Китаю має Сянган (Гонконг). До 1997 р. він був британською колонією, після чого був офіційно переданий до китайської юрисдикції. Сянгану надано високий ступінь самоуправління: право здійснювати адміністративне управління, законодавчу й судову діяльність, самостійну імміграційну й податкову політику. До 2047 р. Сянгану гарантується незмінність його соціально-економічного устрою. Це має важливе значення, оскільки економіка Сянгану розвивається на чисто капіталістичних засадах на відміну від соціалістичної економіки Китаю. Збереження особливого статусу Сянгану вигідне китайському уряду через надзвичайно глибоку зануреність цього невеличкого анклаву у світовий ринок. Як побачимо далі, Китай ще навіть до 1997 р. вдало використовував цей фактор у своїх інтересах.