Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю.Г. - Зовнішньоекономічна політика

Реформування економіки охопило також і зовнішньоекономічну сферу. Було проголошено відкриту політику, орієнтовану на розширення економічних зв'язків із зарубіжними країнами, залучення іноземного капіталу в економіку Китаю, створення спеціальних економічних зон і відкритих економічних регіонів.

Основою зовнішньоекономічних зв'язків Китаю є зовнішня торгівля. За її обсягом Китай наприкінці 90-х років вийшов на 10-е місце в світі. Досягнуто це було за рахунок надзвичайно високих темпів зростання експорту та імпорту.

Темпи зростання зовнішньої торгівлі Китаю (%)

Зниження темпів росту зовнішньої торгівлі в 1996-1998 рр. було пов'язане з кризовими явищами, що охопили країни Південно-Східної Азії в той час.

Обсяг товарообігу зовнішньої торгівлі Китаю перевищив вже 400 млрд. дол.; частка експорту у ВВП становить 20%.

Обсяги зовнішньої торгівлі Китаю, млрд. дол.

Звертає на себе увагу наявність позитивного сальдо зовнішньої торгівлі Китаю майже все десятиліття 90-х років. Це сприяє накопиченню золотовалютних резервів країни і покращенню її платіжного балансу.

Основними партнерами Китаю в експорті є: США (26% всього експорту в 2000 р.), Сянган (21%), Японія (15%). Німеччина (4%), Республіка Корея (3%).

Імпорт Китаю географічно розподіляється таким чином: Сянган (17%), Японія (17%), Республіка Корея (9%), СШЛ (9%). Німеччина (4%). Росія (3%). Щодо Сянгану, то, як вже зазначалося, це особлива територія Китаю, яка здійснює значні за обсягом посередницькі операції в зовнішній торгівлі Китаю.

В структурі зовнішньої торгівлі Китаю поступово зростає частка готової продукції, в тому числі машин і устаткування як в імпорті, так і в експорті.

Товарна структура зовнішньої торгівлі Китаю (2000 p., %)

В 2002 p. Китай став членом Світової торговельної організації (СТО). Ця Подія вимагає від уряду Китаю здійснення подальшої лібералізації зовнішньої торгівлі, зокрема зниження тарифних і нетарифних обмежень. З одного боку, членство у СТО сприятиме нарощуванню обсягів китайського експорту; з іншого боку, потенційно величезний внутрішній ринок Китаю стане більш доступним для іноземних товарів, що загострить конкуренцію національним виробникам.

Орієнтуючись на перспективи освоєння китайського ринку, іноземні бізнесмени активно залучаються до нього, вкладаючи прямі й портфельні інвестиції. Китай посідає друге місце в світі (після США) за щорічним залученням іноземних інвестицій.

За 22 роки реформ (1978-2000 рр.) в Китай надійшло понад 500 млрд. дол. іноземного капіталу, тому числі 347 млрд. дол. у формі прямих інвестицій. В 1999 р. в країні нараховувалося 212 тис. підприємств з іноземним капіталом, в які було вкладено загалом 779 млрд. дол.; 68% капіталу складали кошти іноземних інвесторів.

Найбільше іноземного капіталу вкладено в обробну промисловість. Завдяки цьому в країні виникли нові галузі промисловості, надійшли сучасні техніка й технології, ноу-хау, управлінський досвід і знання.

Іноземний капітал зайняв важливі позиції у зовнішній торгівлі Китаю. В 1999 р. частка підприємств з іноземним капіталом становила 45% в експорті країни і 52% в імпорті.

Залученню іноземних інвестицій сприяє політика створення спеціальних економічних зон. До кінця 90-х років в Китаї діяло близько 120 спеціалізованих зон.

Зовнішня заборгованість КНР становила в 2000 р. 162 млрд. Дол. На 70% вона складається з довготермінової заборгованості. Відсоткові ставки, за якими залучалися кошти, мають тенденцію до зниження (з 8% в 1990 р. до 6% в 1999 р.), що говорить про довіру іноземних кредиторів до Китаю.

Золотовалютні резерви Китаю мають тенденцію до зростання; в 2000р. їх обсяг становив 166 млрд. дол. В період 1990-2000 рр. золотовалютні резерви Китаю збільшувалися пересічно за рік на 18,8%.