Міжнародна торгівля та інвестиції - Павленко І.І. - 1.1. Сутність міжнародної торгівлі

У розділі викладено основні підходи до розуміння сутності міжнародної торгівлі, розглянуто концепції та етапи розвитку міжнародної торгівлі й основні визначальні риси, що характеризують сучасну міжнародну торгівлю в умовах інтернаціоналізації та глобалізації.

Визначено види міжнародної торгівлі за специфікою регулювання, особливостями взаємодії суб'єктів, предмета торгівлі, розкрито сутність зовнішньоторговельних операцій.

Розглянуто систематизацію методів ведення міжнародної торгівлі й охарактеризовано основні види посередництва.

Досліджено обсяги, структуру та динаміку міжнародної торгівлі товарами, продукцією інтелектуальної праці, послугами.

Засвоївши матеріал розділу та опрацювавши відповідні літературні джерела, студент повинен уміти:

- структуризувати форми міжнародних економічних відносин;

- розрізняти поняття міжнародної та зовнішньої торгівлі;

- характеризувати теорії міжнародної торгівлі;

- визначати й аналізувати етапи розвитку міжнародної торгівлі;

- розрізняти сутність категорій інтернаціоналізації та глобалізації, визначати позитивні й негативні сторони цих явищ;

- встановлювати відмінності між товарами та послугами;

- класифікувати товари і послуги у міжнародній торгівлі;

- визначати специфічні риси міжнародної торгівлі послугами;

- класифікувати зовнішньоекономічні операції;

- визначати принципові відмінності основних та забезпечувальних операцій;

- характеризувати зовнішньоторговельні операції;

- класифікувати методи ведення міжнародної торгівлі;

- розрізняти види посередників залежно від складу їхніх повноважень;

- характеризувати інституціональних посередників;

- визначати тенденції, динаміку, структурні зрушення в напрямах, обсягах, географії сучасного руху товарів і послуг.

1.1. Сутність міжнародної торгівлі

Міжнародна торгівля являє собою найстарішу форму міжнародних економічних відносин, що виникли задовго до появи світового господарства. Саме завдяки міжнародній торгівлі виникло й розвинулося світове господарство як таке.

Механізмом реалізації світо господарських зв'язків є світовий ринок як сфера усталених економічних відносин, що ґрунтуються на міжнародному розподілі праці. Господарські зв'язки на світовому ринку проявляються через форми міжнародних економічних відносин - міжнародну торгівлю, міжнародну міграцію робочої сили, міжнародний рух капіталу, а також валютно-кредитні відносини (рис. 1.1).

Сучасна теорія міжнародної торгівлі приділяє однакову увагу як сукупному попиту, так і сукупній пропозиції (для порівняння слід згадати, що свого часу представники економічної школи меркантилістів наголошували на важливості сфери обігу, тоді як згодом класики відстоювали перевагу сфери виробництва, а сучасна теорія від такої однобічності відмовилася).

Стандартна модель міжнародної торгівлі пов'язує попит і пропозицію всередині країни з попитом і пропозицією за її межами, урівноважуючи обидва процеси. Вона враховує взаємний попит, а він показує, яка кількість імпортного товару необхідна країні, щоб зацікавити її в експорті іншого товару. Загальна міжнародна рівновага досягається тоді, коли одночасно врівноважуються попит і пропозиція на товари (послуги) як у внутрішній, так і в міжнародній торгівлі.

Рис. 1.1. Схема форм міжнародних економічних відносин та їх складові

Міжнародна торгівля - це первинна форма міжнародних економічних зв'язків, що являє собою обмін товарами, послугами між державно оформленими національними господарствами, тобто між державами.

Для національного господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі.

Зовнішня торгівля - це торгівля однієї країни з іншими, яка передбачає оплачуване вивезення (експорт) та ввезення (імпорт) товарів і послуг. У своїй сукупності зовнішня торгівля різних країн утворює міжнародну торгівлю, яка до того ж є складною соціально-економічною категорією, її можна розглядати з двох позицій - операційної та державно-політичної (рис.1.2).

З операційної точки зору міжнародна торгівля - це процес безпосереднього обміну товарами та послугами між господарюючими суб'єктами різних держав, державами та міжнародними організаціями. Тобто йдеться про рух товарів (у т.ч. послуг, ліцензій, ноу-хау, інжинірингу тощо), інструменти й механізми розширення товарообігу, вдосконалення структури експорту та імпорту, прогнозування й оцінку світових товарних ринків, планування можливостей експорту і потреб імпорту, організацію контрактної роботи, контроль за поставками та відвантаженням товарів, здійснення валютно-фінансових операцій тощо. Предмет міжнародної торгівлі як сфери знань - організація виконання експортно-імпортної операції, а об'єкт - будь-яка операція з експорту чи імпорту.

З державно-політичного погляду міжнародна торгівля розглядається як особливий тип суспільних відносин, що виникають у світовій системі господарства в процесі і з приводу обміну товарами та послугами між державами, для кожної з яких характерна власна зовнішньоторговельна політика. Такі відносини регулюються спеціальними міжнародними регламентами: договорами, угодами, актами та іншими нормами міжнародного права. З огляду на цей підхід предметом міжнародної торгівлі є організація торговельного обміну з урахуванням національних інтересів і глобальних тенденцій розвитку світового господарства в цілому, а об'єктом - торговельний обмін як сукупність операцій з експорту та імпорту.

Рис. 1.2. Підходи до розуміння сутності міжнародної торгівлі

Найголовнішими чинниками міжнародної торгівлі вважаються такі:

- поглиблення міжнародного поділу праці та інтернаціоналізація виробництва;

- упровадження досягнень науково-технічної революції, що, зокрема, виявляється в оновленні основного капіталу, створенні нових видів продукції, виникненні нових галузей економіки та реконструкції традиційних;

- активізація діяльності транснаціональних корпорацій на світовому ринку;

- лібералізація міжнародної торгівлі на дво- і багатосторонній основі, що виявляється у скасуванні або зниженні тарифних і нетарифних обмежень, утворенні вільних економічних зон, запровадженні спільного підприємництва;

- розвиток торговельно-економічної інтеграції за допомогою утворення зон вільної торгівлі, введення єдиного тарифу на товари для країн, які не беруть участі в економічних об'єднаннях, формування спільних ринків і валютно-економічних союзів;

- здобуття політичної незалежності територіями, які раніше належали до колоніальних імперій, і поява нових індустріальних держав.

Часто під міжнародною торгівлею розуміють торгівлю як товарами у матеріально-речовому вигляді ("видимі товари"), так і послугами ("невидимі блага"), які відрізняються від видимих товарів деякими параметрами.

Міжнародна торгівля товарами - це форма зв'язку між товаровиробниками різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці і виражає їх взаємну економічну залежність.

Міжнародна торгівля послугами - це специфічна форма світогосподарських зв'язків з обміну послугами між продавцями і покупцями різних країн.

Пересування товарів і послуг між країнами є головною зовнішньою ознакою існування світового ринку.

Світовий ринок - це сукупність національних ринків, поєднаних між собою всесвітніми господарськими зв'язками на підставі міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування, інтеграції виробництва, збуту товарів і послуг.

Світові ринки можна класифікувати за соціально-економічними, інстуціональними та іншими ознаками (рис. 1.3). Світові ринки мають тенденцію до динамічного розвитку, у зв'язку з чим ускладнюється механізм їх регулювання. Дослідження світових товарних ринків на мікрорівні дозволяє відстежувати в них короткострокові коливання та зміни; на макрорівні - середньо- та довгострокові тенденції розвитку для відпрацювання стратегій, що забезпечують вигідний збут товарів.

Рис. 1.3. Класифікація світових товарних ринків

Міжнародна торгівля складається із двох зустрічних потоків товарів - експорту та імпорту і характеризується зовнішньоторговельним обігом, товарною та географічною структурою.

Експорт - це продаж та вивезення товару за кордон.

Імпорт - це купівля та ввезення товару з-за кордону.

Зовнішньоторговельний обіг - сума вартісних обсягів експорту та імпорту.

Зовнішньоторговельне сальдо - різниця вартісних обсягів експорту та імпорту.

За прийнятими у світі стандартами статистики міжнародної торгівлі головною ознакою для визнання торгівлі міжнародною, продажу товарів - експортом, а купівлі - імпортом є перетин товаром митного кордону держави та фіксація цього факту у відповідній митній звітності.

Товарна структура експорту - це систематизація за певними ознаками сукупності товарів, які вивозяться з країни (групи країн, з усіх країн світу).

Товарна структура імпорту - систематизація за певними ознаками сукупності товарів, що ввозяться до країни або групи країн.

Товарну структуру експорту можна розраховувати для країни, групи країн, усіх країн світу (товарна структура світового експорту), а товарну структуру імпорту - за окремими країнами та групами країн. У світовій економіці, як у замкнутій системі, всі експортовані засоби одночасно являють собою предмет імпорту. Тому товарна структура світового експорту одночасно характеризує і структуру імпорту .

При структуризації товарного потоку можуть використовуватися такі ознаки як походження, призначення та ступінь обробки товарів (рис. 1.4).

Географічна структура являє собою розподіл торговельних потоків між окремими країнами і їхніми групами.

Рис. 1.4. Ознаки структуризації товарних потоків (експорту й імпорту)

Територіальна географічна структура - це дані про міжнародну торгівлю країн, що належать до однієї частини світу або до однієї групи.

Організаційна географічна структура - це дані про міжнародну торгівлю між країнами, що належать до окремих інтеграційних та інших торгово-політичних спільнот або виділені у певну групу за тими чи іншими критеріями.

Для узгодженості міжнародної торгівлі розроблено міжнародні товарні класифікації, тобто розподіл товарів на однорідні класи, групи з погляду їхньої схожості за найбільш суттєвими ознаками, в яких відображено товарні номенклатури.

Понад 98% міжнародної торгівлі здійснюється на підставі Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС). Більше 200 країн світу використовують ГС для встановлення митних тарифів, а також для формування міжнародної торгової статистики. ГС складається з 21 розділу, 96 груп, 33 підгруп, 1241 товарної позиції, 3553 підпозицій та 5019 субпозицій. Основою групування товарів за ГС є такі ознаки:

- походження (продукти рослинного й тваринного походження);

- призначення (продовольчі товари і напої, промислова сировина, паливо і мастильні матеріали, машини й обладнання, транспортні засоби, промислові товари широкого вжитку);

- ступінь обробки (сировинні товари виробничого і невиробничого призначення, напівфабрикати виробничого і невиробничого призначення, готові вироби).

Допоміжним механізмом для перегрупування товарів в інші класифікації та для визначення зіставних показників обсягів і структури експорту-імпорту різних країн слугує Стандартна міжнародна торговельна класифікація ООН (СМТК), яка базується на таких ознаках: види сировини, з якої виготовлено товар; ступінь обробки товару; призначення товару; місце товару в міжнародній торгівлі.

З метою уніфікації груп товарів розроблено Класифікатор товарів за укрупненими економічними групуваннями (КУЕГ), в основу якого покладено призначення товару. У середині кожної створеної таким чином групи товари поділяються за ступенем обробки. У цьому документі також враховано придатність товару до промислового чи особистого споживання залежно від терміну використання.

Актуальна на сьогодні тенденція посилення взаємозв'язку між промисловим виробництвом і сферою послуг формує особливості функціонування сучасної економічної системи. Послуга, виступаючи специфічним об'єктом міжнародної торгівлі, стає самостійним чинником економічного розвитку та визначальним елементом системи оцінювання прогресивності структури економіки.

Послуга - це нематеріальне благо, що надається одним економічним суб'єктом іншому з метою задоволення потреб першого та характеризується невідчутністю й нездатністю до накопичення, складування, реалізації в разі необхідності та передачі іншим особам. Виходячи з даного визначення, до послуг можна віднести всі види корисної діяльності, що безпосередньо не створюють матеріальних цінностей і, відповідно, залишаються за межами матеріального виробництва.

На сьогодні у світовій економіці найбільш широко використовується універсальна система класифікації послуг, відображена у Генеральній угоді з торгівлі послугами (ГАТС). У ГАТС застосовується класифікатор послуг, розроблений секретаріатом Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) на базі Єдиного класифікатора продукту (ЄКП), підготовленого статистичною комісією ООН. Класифікатор включає більше 200 видів послуг, згрупованих у 12 категорій, а саме:

1) Ділові послуги, включаючи професійні та комп'ютерні.

2) Послуги, надані галуззю зв'язку.

3) Будівництво та інжинірингові послуги.

4) Дистриб'юторські послуги, включаючи послуги оптової та роздрібної торгівлі.

5) Загальноосвітні послуги.

6) Послуги із захисту навколишнього середовища.

7) Фінансові послуги, включаючи страхові та банківські.

8) Послуги з охорони здоров'я та соціальні послуги.

9) Туризм і послуги, пов'язані з подорожами.

10) Послуги в галузі організації дозвілля, культури та спорту.

11) Транспортні послуги.

12) Інші послуги, що не були включені у попередні розділи (наприклад, побутові).

Кожен із наведених розділів поділено на рубрики, які у більшості випадків деталізовано на підрубрики, кожна з яких містить посилання на відповідну статтю ЄКП, де відповідні послуги описуються докладніше. Перевагою ЄКП є високий ступінь деталізації та дезагрегування послуг, що дозволяє з високим рівнем точності ідентифікувати належність торговельної позиції до тієї чи іншої категорії.

Світовий банк використовує іншу класифікацію послуг, яка розроблена на основі аналізу факторів виробництва:

Міжнародний валютний фонд (МВФ) в основу класифікаційних критеріїв для послуг включив поточні операції платіжного балансу.

Поряд із класифікаторами, елементом системи ідентифікації послуг є визначення їх характерних рис. Невідчутність і нематеріальний характер послуг означає, що їх неможливо продемонструвати, побачити, спробувати, транспортувати, зберігати, пакувати й вивчати до отримання. На відміну від матеріальних товарів, послуги не можуть бути надані покупцеві у відчутній формі до моменту здійснення ним придбання. Специфіка надання послуг полягає у тому, що їх не можна виготовити на майбутнє. Надати послуги можна лише тоді, коли з'являється клієнт чи виникає замовлення, тобто послуги надаються та споживаються одночасно, причому клієнти у даному випадку виступають безпосередніми учасниками процесу обслуговування та впливають на його кінцевий результат. Природа послуг визначається також складністю їх стандартизації та контролю якості, відсутністю складу продукції, часовим фактором, тобто вони надаються в режимі реального часу. Треба також відзначити своєрідну структуру каналів надання послуг.

Зовнішня торгівля послугами відкриває країнам доступ до світових ринків, дозволяє їм інтегруватися у систему світогосподарських зв'язків, а також посилювати свій економічний потенціал за рахунок залучення прямих іноземних інвестицій.

Через невідчутність і невидимість більшості послуг торгівлю ними іноді називають невидимим експортом та імпортом.

Специфічні риси міжнародної торгівлі послугами:

- практично послуги не мають уречевленої форми (хоча результат їх надання може бути відображений у документах, на дискетах, плівці тощо);

- не всі види послуг відповідають напрямам торгівлі на міжнародному рівні (це стосується, наприклад, комунальних і побутових);

- послуги не накопичуються і не зберігаються;

- послуги більшою мірою захищені державою від іноземної конкуренції, аніж товари;

- послуги через свою специфіку не проходять через митний контроль і не оформлюються митною декларацією.

На зовнішній торгівлі базується економічний успіх будь-якої країни світу. Міжнародна торгівля відкриває безліч переваг, що стимулюють економічне зростання. Завдяки торгівлі країни отримують можливість спеціалізуватися у кількох провідних сферах економіки, імпортуючи ту продукцію, якої вони самі не виробляють. Крім того, торгівля сприяє поширенню нових ідей і технологій.