Міжнародна торгівля та інвестиції - Павленко І.І. - 2.3. Роль міжнародних організацій при здійсненні міжнародної торгівлі

З моменту створення Організації Об'єднаних Націй (ООН) у 1945 році почався етап, коли міжнародні утворення почали виконувати функцію координаційних центрів у галузі міжнародних економічних відносин, регулюючи різні аспекти взаємодії учасників міжнародної торгівлі.

Міжнародні організації - це об'єднання урядів двох або більше держав, діяльність яких спрямовується на вирішення певних спільних питань чи створення суспільно важливих проектів. Кожен уряд як член міжнародної організації діє від імені своєї держави і представляє її інтереси, поважаючи її суверенітет.

Міжнародні організації класифікуються таким чином:

- за предметом діяльності - політичні, економічні, кредитно-фінансові, з питань торгівлі, охорони здоров'я, культури та ін.;

- за складом учасників - універсальні, регіональні;

- за порядком прийому нових членів - відкриті, закриті;

- за метою та принципами діяльності - загальної компетенції, спеціальної компетенції;

- за кількістю членів - всесвітні, групові.

Універсальні економічні організації групуються навколо ООН (рис. 2.8), яка згідно з власним Статутом зобов'язується розвивати міжнародне економічне співробітництво. Регіональне співробітництво вирішує обмежені завдання, які полягають у тому, що держави перш за все сприяють розвитку торгівлі між собою через встановлення взаємозв'язків в економічній галузі з метою стимулювання торгівлі в середині даної групи країн.

Система ООН складається з головних і допоміжних органів, спеціалізованих організацій та установ та автономних організацій, що входять в її структуру. Генеральна Асамблея як головний орган ООН остаточно затверджує всі міжнародні конвенції з економічних питань. У структурі Генеральної Асамблеї ООН економічними проблемами займаються такі органи:

1. Комітет з економічних і фінансових питань, який продукує резолюції до пленарних засідань Генеральної Асамблеї.

2. Комісія ООН з права міжнародної торгівлі - ЮНСІТРАЛ, яка гармонізує та уніфіковує правові норми у міжнародній торгівлі.

Рис. 2.8. Система органів та спеціалізованих установ ООН

3. Комісія з міжнародного права, котра працює над розвитком і кодифікацією міжнародно-правових норм.

4. Комітет з інвестицій, що сприяє розміщенню інвестицій із коштів фондів, які перебувають під контролем ООН.

Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР) - один з найважливіших органів, що відповідає за економічні, соціальні, культурні та гуманітарні аспекти політики ООН.

Крім комплексних торговельних організацій, що працюють під егідою ООН, існують спеціальні, котрі регулюють окремі товарні ринки (рис. 2.9).

У 1995 році було прийнято рішення про створення Світової організації торгівлі (СОТ). Мета СОТ - налагодження міжнародних торговельних зв'язків шляхом розроблення системи правових норм міжнародної торгівлі, встановлення контролю за їх дотриманням, а також забезпечення умов проведення багатосторонніх переговорів, спрямованих на глобальну лібералізацію торгівлі. Основний напрям діяльності СОТ - забезпечення тривалого і стабільного функціонування системи міжнародних торговельних зв'язків, лібералізації міжнародної торгівлі, досягнення рівноправності в торгівлі для всіх держав (при цьому застосовуються норми про режим найбільшого сприяння, національний режим, заборону будь-яких форм дискримінації), поступового скасування митних і торговельних обмежень та вирішення інших завдань.

СОТ здійснює міжнародну торговельну політику і міжнародну торгівлю на основі таких принципів:

- найбільшого сприяння і недискримінації; національного режиму; захисту національної промисловості;

- створення стійкої основи торгівлі;

- сприяння справедливій конкуренції;

- заборони кількісних обмежень імпорту;

- передбачення можливих дій в умовах надзвичайних ситуацій;

- дотримання регіональних торговельних домовленостей.

На рис. 2.10 зображено схему функції СОТ. Угоди, підписані в рамках СОТ, - це великі за обсягом й складні документи, що охоплюють широкий спектр проблем. Крім основного тексту договору про створення СОТ, до його складу входять численні домовленості, угоди й інші документи, які визначають права та обов'язки країн стосовно окремих аспектів міжнародної торгівлі (див. рис. 2.11).

Рис. 2.9. Схема міжнародних організацій з регулювання світових товарних ринків

Рис. 2.10. Схема функцій Світової організації торгів

Рис. 2.11. Структура додатків до Маракеської угоди про заснування СОТ

16 травня 2008 року Україна стала 152-м членом Світової організації торгівлі, успішно завершивши тривалий переговорний процес. За чотирнадцять років переговорів Україна пройшла складний шлях економічних і структурних реформ, трансформації від адміністративно-планової до ринкової економіки. Були завершені двосторонні переговори про доступ до ринків товарів і послуг з 52 країнами-членами СОТ, затверджено більше 50 законів, необхідних для адаптації українського законодавства до вимог Світової організації торгівлі. Найбільш відчутний і важливий прорив у переговорному процесі було досягнуто впродовж 2005-2007 рр., коли наша держава, за висновками фахівців ЄС і США набула статусу країни з ринковою економікою, внаслідок чого було скасовано поправку Джексона-Вейника (законодавство США), а також завершено переговори на цю тему з представниками найбільш авторитетних країн - членів СОТ.

Членство в СОТ відкрило для України широкі можливості в прискоренні розвитку національної економіки за рахунок створення стабільного конкурентного внутрішнього ринку, впровадження єдиних правил регулювання економічної діяльності.

З моменту вступу в СОТ Україна отримала такі переваги:

- на набуття режиму найбільшого сприяння в торговельному просторі всіх країн - членів СОТ, тобто одночасне поліпшення умов торгівлі з 151 країною світу, а це понад 95% світової торгівлі;

- зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів на ринки країн - членів СОТ;

- можливість захисту інтересів українських виробників за процедурою розгляду торговельних спорів СОТ;

- отримання офіційного статусу переговорного процесу щодо створення зони вільної торгівлі з країнами ЄС;

- відміна квот на експорт національної металургійної продукції

в ЄС;

- доступ до дешевших комплектуючих, устаткування і сировини;

- забезпечення недискримінаційного транзиту товарів і послуг. Унаслідок поетапного розвитку процесу інтеграції країн Західної

Європи в 1957 році утворився Європейський Союз (ЄС) - міжнародне політико-економічне об'єднання європейських держав. Організаційна структура ЄС побудована за принципом розподілу законодавчої, виконавчої та судової функцій. До основних органів ЄС належать: Європейський Парламент, Європейська Рада, Рада Міністрів, Європейська Комісія, Європейський суд, Палата аудиторів. Європейський Союз покликаний вирішувати такі завдання:

1. Сприяти проведенню збалансованої і довгострокової соціальної та економічної політики шляхом створення простору без внутрішніх кордонів, досягти економічного та соціального вирівнювання, створити економічне і валютне співтовариство, що має на меті введення спільної валюти.

2. Утверджувати європейську спільноту на міжнародній арені шляхом проведення узгодженої зовнішньої політики та політики в галузі суспільної безпеки, яка могла б сприяти створенню, у разі необхідності, системи спільної оборони.

3. Посилювати захист прав та інтересів громадян держав-учасниць шляхом уведення громадянства Союзу.

4. Розвивати тісне співробітництво у галузі судової практики та внутрішніх справ.

5. Зберігати досягнутий рівень інтеграції співтовариства та примножувати його спільні надбання.

6. Розвивати співробітництво у сфері юстиції та внутрішніх справ.

Таким чином, діяльність міжнародних організацій - це ефективна форма економічного співробітництва й регулювання міжнародних торговельних відносин.