Міжнародна торгівля та інвестиції - Павленко І.І. - 2.2. Правове забезпечення міжнародної торгівлі

Протягом усього періоду існування людської цивілізації у тій чи іншій формі існують торгово-економічні відносини. З появою держави та законів вони стали важливою сферою правового регулювання.

Взагалі у світі існує два типи правових систем:

- міжнародне право (публічне);

- внутрішньодержавне право (національне).

Виділяють також міжнародне приватне право, яке, власне, не можна вважати самостійною правовою системою, бо воно являє собою комплексне утворення, що включає як міжнародні, так і внутрішньодержавні правові норми.

Первинним елементом будь-якої системи права є норма.

Норма - це узаконене встановлення, схвалений загальнообов'язковий порядок, встановлена міра будь-якої величини, процесу або явища.

Міжнародне право - це система юридичних принципів і норм, що створюються його суб'єктами шляхом погодження позицій та яка регулює відносини між цими суб'єктами, забезпечуючи, при потребі, індивідуальне або колективне примушення.

Внутрішньодержавне право являє собою систему юридичних принципів і норм, що створюються його суб'єктами шляхом погодження позицій та яка регулює відносини між цими суб'єктами, забезпечуючи, за умови необхідності, індивідуальне або колективне примушення.

Суб'єкти міжнародного права - це держави; нації, які борються за незалежність; міжнародні (міждержавні) організації; державо подібні утворення.

Суб'єкти внутрішньодержавного права - це держава; державні органи; посадові особи, юридичні й фізичні особи.

Міжнародне право регулює міжнародні відносини.

Міжнародне приватне право являє собою сукупність юридичних норм, що регулюють цивільно-правові відносини, які виникають у сфері міжнародного економічного та науково-технічного співробітництва.

До компетенції міжнародного приватного права відносяться різноманітні питання, у тому числі укладання зовнішньоторговельних угод, договорів на перевезення вантажів, кредитно-розрахункові відносини, зовнішньоторговельний арбітраж, питання власності, інтелектуальної власності, інвестиції тощо.

Обидва види права (міжнародне та національне) поділяються на окремі галузі залежно від об'єкта регулювання, наприклад, прийнято виділяти право міжнародної безпеки, гуманітарне право, морське право, економічне право тощо.

Міжнародне економічне право - це галузь міжнародного права, система юридичних принципів і норм, які регулюють міжнародні економічні відносини, що стосуються суб'єктів міжнародного права.

Міжнародні економічні відносини являють собою систему зв'язку між економіками різних країн та відповідними суб'єктами господарювання (див. рис. 2.4).

Міжнародне економічне право відстоює експансію окремих суб'єктів, воно цілком базується на ідеї, що збагачення кожної держави - мета законна, а для цього необхідно встановлювати відносини економічної взаємозалежності між країнами.

Рис. 2.4. Схема форм міжнародних економічних відносин (МЕВ)

Внутрішньодержавне економічне право діє в межах окремої країни і дозволяє регулювати економічні відносини, що стосуються суб'єктів національного права.

Міжнародне торговельне право є системою принципів і норм, що регулюють відносини у сфері міжнародної торгівлі. Міжнародне торговельне право є підгалуззю міжнародного економічного права.

Усі правові норми та дії суб'єктів господарських відносин в міжнародній сфері мають відповідати основним положенням принципів міжнародного права.

Принципи міжнародного права - це основоположні, загальновизнані норми, що мають вищу юридичну силу і носять універсальний характер.

Дії чи угоди, що порушують принципи міжнародного права, визнаються не чинними й тягнуть за собою міжнародно-правову відповідальність. Принципи міжнародного права розкриті в Статуті ООН (1945) та Акті наради з безпеки та співробітництва у Європі (1975) (див. рис. 2.5).

З огляду на особливість міжнародних економічних відносин, міжнародне товариство розробило спеціальні принципи міжнародного економічного права. Принципи міжнародного економічного права носять конвенційний характер, тобто діють тільки за умови підтвердження відповідною угодою, схематично вони зображені на рис. 2.6. Для міжнародних економічних відносин мають стратегічне значення такі документи: Хартія економічних прав та обов'язків держав від 12.12.1974 р.; Декларація про встановлення нового міжнародного економічного порядку від 01.05.1974 р.; Міжнародні пакти про економічні, соціальні та культурні права та про цивільні й політичні права від 16.12.1966 р.

Рис. 2.5. Схема принципів сучасного міжнародного права

Рис. 2.6. Схема принципів міжнародного економічного права

Принципи міжнародної торгівлі сформульовані в багатьох міжнародно-правових актах, зокрема, у заключному акті Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) від 15.06.64 р. (див. рис. 2.7).

Джерела права - це визнані державами форми втілення результатів погоджених волевиявлень суб'єктів, в яких виражено правила їхньої поведінки, а також форми фіксації правової норми.

Джерела міжнародного торговельного права:

- міжнародні договори (зокрема, торговельні);

- міжнародні торговельні звичаї;

- міжнародні правові акти міжнародних організацій;

- міжнародні прецеденти міжнародних арбітражів і судів;

- національне законодавство, якщо воно за згодою відповідних держав застосовується до регулювання міжнародних торговельних відносин.

Нормативний договір - це угода двох або кількох суб'єктів, яка встановлює загальні правила їхньої поведінки на майбутнє.

Міжнародні торговельні договори - це добровільно укладені між державами рівноправні угоди, в яких закріплено норми і принципи, що регулюють міжнародну торгівлю.

Залежно від кількості сторін міжнародні договори можуть бути дво- чи багатосторонніми.

Двосторонні договори (угоди) є традиційним джерелом правового регулювання міжнародної торгівлі, найбільш поширені серед них:

- торговельні угоди (про торговельно-економічне співробітництво, про вільну торгівлю тощо);

- угоди про взаємне сприяння та захист інвестицій;

- угоди (конвенції, договори) про уникнення подвійного оподаткування;

- угоди про транспортне співробітництво (торговельне судноплавство, повітряне сполучення, міжнародне автомобільне сполучення, співробітництво в галузі залізничного транспорту).

Глобалізація економічних процесів зумовлює зростання ролі багатосторонніх договорів (конвенцій). Особливого значення при цьому набуває система угод Світової організації торгівлі (СОТ), яка виступає регулятором міжнародного торговельного обороту на глобальному рівні. Прикладами багатостороннього економічного договору є Генеральна угода з тарифів і торгівлі, Генеральна угода з торгівлі послугами, Конвенція ООН про договори міжнародного продажу товарів тощо.

Рис. 2.7. Схема принципів міжнародної торгівлі

Міжнародний звичай - це санкціоноване державою правило поведінки, що склалося в суспільстві внаслідок його багаторазового і тривалого застосування.

Звичай - це важливе джерело правового регулювання міжнародної торгівлі, передусім у сферах міжнародного торговельного мореплавства й міжнародних грошових розрахунків.

Враховуючи значну роль звичаїв у міжнародній діловій практиці та одночасно труднощі встановлення їх змісту й застосування (адже це так звані неписані закони), авторитетні міжнародні організації укладають своєрідні переліки звичаїв, що діють у певних ситуаціях. Особливо значною в цих обставинах можна вважати роль публікацій Міжнародної торгової палати (МТП), серед яких: Офіційні правила тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), що діють у редакції 2010 р. (публікація МТП, № 715), Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів у редакції 1993 р. (публікація МТП, № 500), Уніфіковані правила для інкасо в редакції 1995 р. (публікація МТП, № 522), Уніфіковані правила для гарантії на вимогу в редакції 1992 р. (публікація МТП, № 458) та ін., а також функцію зводу звичаїв і норм виконують Йорк-Антверпенські правила про загальну аварію в редакції 1994 р., підготовлені Міжнародним морським комітетом, Принципи міжнародних комерційних договорів 1994 р., розроблені Міжнародним інститутом уніфікації приватного права (УНІДРУА).

Джерелами права також є резолюції міжнародних організацій та акти міжнародних конференцій і нарад, які включають формулювання правил, рекомендації та відповідні рішення. Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, акти ЮНТКАД, ЮНІДО, інших спеціалізованих установ ООН щодо питань економічного характеру теж мають велике значення для ведення міжнародної торгівлі.

Специфіка джерел правового регулювання міжнародної торгівлі визначається одночасним підпорядкуванням зовнішньоекономічних відносин кожної країни двом відносно самостійним, але взаємопов'язаним системам права: міжнародному та національному. Відповідно правила, які регулюють зовнішню торгівлю, являють собою комплекс міжнародно-правових та національно-правових норм.

Таким чином, правове регулювання міжнародної торгівлі включає розробку та прийняття національної нормативно-правової бази, використання норм міжнародного права, приєднання держав до міжнародних організацій і конвенцій, укладання міжнародних контрактів.