Міжнародні економічні відносини - Передрій О.С. - 1.2. Теорія світогосподарських зв'язків та її базові концепції: історичний ракурс

Основне

У запропонованій темі подана ретроспектива розвитку теорії міжнародних економічних відносин, починаючи від перших спроб визначення змісту зовнішньої торгівлі та її місця в розвитку національних економік, які припадають на кінець XVI та на XVII століття. Розкриваються у зв'язку з цим два основних підходи - протекціонізм і фритредерство, які, до речі, в тому чи іншому варіантах характерні і для сучасної науки про міжнародні економічні відносини. Стрижневою ідеєю цієї теми є аналіз поглядів основоположників теорії міжнародних економічних відносин, якими є економісти класичного напрямку Адам Сміт, Давід Рікардо та їх послідовники. їхні погляди сьогодні є відправною точкою переважної більшості сучасних концепцій міжнародних економічних відносин.

Після засвоєння матеріалу цієї теми ви:

- будете знати витоки сучасної науки про міжнародні економічні відносини;

- сформуєте чітке уявлення про перші наукові школи, теоретичні концепції МБВ;

- засвоїте суть абсолютних та порівняльних переваг як базового поняття теорії міжнародної торгівлі;

- оволодієте знаннями щодо факторного аналізу міжнародних економічних відносин.

План

1. Протекціонізм і вільна торгівля,

2. Абсолютні та порівняльні переваги А. Сміта ІД, Рікардо,

3. Теорія співвідношення факторів виробництва.

1.2.1. Протекціонізм і вільна торгівля

Теорія міжнародних економічних відносин, що цілком закономірно, виникла значно пізніше від міжнародного обміну. Перші теоретичні розробки й узагальнення з'явилися, коли практика міжнародної торгівлі поставила ряд проблем, які потрібно було вирішувати. Уже від самого початку склалися два принципових підходи до міжнародних економічних відносин, які, до речі, є фундаментальними і на сьогодні. Перший передбачає свободу торгівлі (фритредерство). Другий - втручання держави (протекціонізм).

Спроби визначити зміст зовнішньої торгівлі, сформулювати її цілі були зроблені наприкінці XVI - на початку XVII століть з виникненням перших шкіл економічної думки. Такою теоретико-економічною школою став меркантилізм, "Меркантилізм" походить від латинського "mercanti" - торгувати (англ. і франц. "merkanti" - торговий, італійське "merkante" - торговець). Це був період занепаду феодалізму й активного розвитку капіталізму. Виходячи з того, що людство володіє обмеженими ресурсами, а сфера обігу вирішальна в обертанні капіталу, меркантилісти визначали багатство нації за пріоритетами у володінні цінними металами. Оскільки кількість золота і срібла в кожний період часу була фіксованою, робиться висновок, що їх перерозподіл - єдиний шлях збагачення однієї нації у порівнянні з іншою.

Ранній меркантилізм, представниками якого були Г. Ск'яруффі, Б. Даванцатті, В. Стафорд, ґрунтувався на теорії "грошового балансу", яка передбачала ввезення якомога більшої кількості грошей з-за кордону та заборону на їх вивезення. Представники більш пізнього періоду - Т. Мен, Д. Локк, Д. Ло, Р. Кантільон, А. Монкретьєн - дотримувалися теорії "активного грошового балансу".

Це досягається переважанням експорту над імпортом, що закономірно визначає потребу в регулюванні зовнішньоекономічних зв'язків з боку держави. Меркантилісти вважали, що з допомогою такої політики країна, з одного боку, звільняється від небажаного надлишку товарів, а з іншого - збільшує запаси грошей. Більше того, імпорт товарів, за які потрібно розраховуватися золотом або сріблом, призводить до зменшення багатства країни. Така політика, як відомо, отримала назву протекціонізм.

Втручання держави зводилося до стимулювання експорту і обмеження імпорту шляхом встановлення квот, тарифів, мит та іншими інструментами тарифної політики, дія яких спрямовувалася на забезпечення позитивного сальдо платіжного балансу, а отже, припливу золота до країни-експортера. Це була політика відвертого протекціонізму.

Теорія меркантилізму слугувала збагаченню метрополій за рахунок колоніальних територій. На практиці це реалізовувалося через політику обмеження їх промислового розвитку. Таким чином, колонії змушені були експортувати дешеву сировину, а імпортувати більш дорогі готові вироби.

Система протекціонізму відповідала інтересам буржуазії в XVI - XVIII століттях і була характерною для найбільш розвинених країн того часу. Зокрема, під захистом протекціоністської політики зміцнювалися і розвивалися індустрії США, Німеччини, Франції.

У результаті протекціонізм спричинив:

- встановлення переваг для одних країн і перепон у розвитку зовнішньої торгівлі для інших;

- скорочення зовнішньоторгового обороту;

- гальмування розвитку ринку, а отже, і капіталістичних відносин.

У період, коли становлення капіталізму вже відбулося, меркантилізм як система економічних поглядів, що були покладені в основу специфічної економічної політики, як певна ідеологія, філософія став гальмом у розвитку ринкової цивілізації. Епоха меркантилізму, котра панувала впродовж понад трьох століть, поступилася місцем теоріям, які базувалися на принципі вільної торгівлі й увійшли в історію економічної науки як фритредерство. Але не в чистому вигляді, а у поєднанні з обґрунтованим регулюванням з боку держави.

На відміну від протекціонізму, політика фритредерства передбачає скасування або суттєве обмеження протекціоністських перепон на шляху іноземних товарів. "Хрещеним батьком" фритредерської політики держави можна вважати англійського економіста Д.Х'юма (1711-1776), який розробив теорію взаємодії "ціна-золото-потоки". У ній він спростував положення меркантилістів про те, що країни можуть безмежно накопичувати кількість золота і це не відіб'ється на їх міжнародній конкурентоспроможності. Адже необмежений приплив золота в країну збільшує пропозицію грошей, що призводить до зростання цін і заробітної плати і, як наслідок, зниження конкурентоспроможності національного виробника. І навпаки, відтік золота підвищує конкурентоспроможність країни.

До речі, теоретичні розробки Д. Х'юма актуальні і сьогодні. Зокрема, вони використовуються в частині впливу величини валютного курсу національної грошової одиниці на обсяг експорту та імпорту, конкурентоспроможності національних економік.

Видатним представником фритредерства був Джон Стюардт Міль, який у своїй роботі "Основи політичної економії" (1848) показав, що ціна обміну на міжнародному ринку встановлюється відповідно з попитом і пропозицією на рівні, коли сукупність експорту кожної країни дозволяє оплатити Ті сукупний імпорт. У теорію міжнародних економічних відносин це положення ввійшло як закон міжнародної вартості. Він показує, що існує ціна, яка оптимізує обмін товарами і послугами між країнами. Вказана ринкова ціна регулюється попитом і пропозицією.

Фритредерство ніколи не мало загальноохватного характеру. Коли в свій час Великобританія проголосила принципи вільної торгівлі, її конкуренти, в першу чергу США та Німеччина, посилили протекціоністську політику, спрямовану на формування кращих умов для національного промислового капіталізму. А ідеологи фритредерства Дж. Міль, А. Маршалл, Г. Хаберлер, М. Портер, У. Ростоу та інші, декларуючи принципи невтручання держави у підприємницьку діяльність, у той же час активно відстоювали необхідність державної допомоги в боротьбі за зовнішні ринки.