Міжнародні економічні відносини - Передрій О.С. - Розділ 2. СТРУКТУРА, ВИДИ І ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

2.1. Міжнародна торгівля товарами і послугами. Основні характеристики і показники

2.2. Ціноутворення у світовій торгівлі

2.3. Міжнародний ринок капіталів: суть, механізм і форми

2.4. Міжнародна трудова міграція

2.5. Світова валютна система і міжнародні розрахунки

2.6. Міжнародні валютно-грошові І кредитні ринки та їх організаційні структури

2.7. Міжнародні товарні ринки та організація їх діяльності

2.8. Проблеми і перспективи створення та функціонування спеціальних економічних територій

2.1. Міжнародна торгівля товарами і послугами. Основні характеристики і показники

Основне

Традиційною і в той же час базовою формою міжнародних економічних відносин е зовнішня торгівля. її частка в структурі МЕВ складає близько 80%. У сучасних умовах її значення для кожної з країн світового співтовариства важко переоцінити, адже економічний успіх у сучасному високоінтегрованому світі немислимий без активної участі в міжнародних торгових зв'язках. Практика показує, що ще жодній країні не вдалося створити здорову у всіх відношеннях економіку, ізолювавшись від світової економічної системи. Саме міжнародна торгівля у зв'язку з цим є основною формою зв'язку між національними товаровиробниками різних країн, яка формує їх економічну взаємозалежність. Міжнародну торгівлю можна визначити як оплачуваний сукупний товарооборот між всіма країнами світової спільноти. Однак ця дефініція може стосуватися і окремих сфер, регіонів, товарних груп тощо.

Проаналізувавши запропонований матеріал даної теми, ви:

- засвоїте основні показники, що характеризують зовнішню торгівлю;

- будете орієнтуватися в сучасній структурі світового ринку товарів і послуг;

- ознайомитеся із сучасними тенденціями світового ринку товарів і послуг;

- зможете робити аналіз і давати оцінку зовнішньоторгової політики країн на світовому ринку;

- засвоїте методи регулювання зовнішньої торгівлі на національному і міжнародному рівнях;

- отримаєте інформацію про міжнародний ринок послуг, його структуру, динаміку розвитку тощо.

План

1. Світова торгівля та її основні показники.

2. Деякі особливості зовнішньоторгової політики в сучасних умовах.

3. Національні механізми регулювання зовнішньоторгових відносин.

4. Багатостороннє регулювання зовнішньої торгівлі.

б. Ринок послуг і його місце в міжнародних економічних відносинах.

2.1.1. Світова торгівля та її основні показники

Сучасний світовий ринок - це в першу чергу сфера обміну, яка охоплює сукупний товарний обіг країн-учасниць світового співтовариства. Сьогодні важко навіть уявити собі державу, що могла б обійтися без зовнішньої торгівлі. Вона являє собою обмін певної країни з іншими, який включає оплачуваний експорт й імпорт товарів і послуг (зовнішньоторговий оборот).

Світовий ринок товарів та послуг можна систематизувати за багатьма ознаками. Нарис. 2.1. виокремлені основні з тих, які визначають сучасне обличчя світового ринку товарів і послуг.

Як свідчить зовнішньоторгова статистика, за останні півтора-два десятиліття спостерігається стабільне зростання зовнішньоторгового обороту, перевищення його зростання порівняно з ВВП (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Середньорічні темпи приросту світового ВВП та міжнародної торгівлі в цінах 1995 р. за період з 1951 по 1999 рр., %

Рис. 2.1. Систематизація ринків товарів та послуг

Якщо за 40 років до Другої світової війни обсяг міжнародної торгівлі зріс дещо більше, ніж удвічі, то за 50 повоєнних років - більше, ніж у 30 разів. Якщо до Другої світової війни темпи зростання світової економіки випереджали темпи зростання зовнішньоекономічних зв'язків (43%, 19%), то після Другої світової війни мало місце значне перевищення темпів зростання зовнішньоекономічних зв'язків порівняно з розвитком економіки. Високі темпи зростання світового товарообороту збереглися і в останнє десятиріччя XX століття.

Цілком зрозуміло, що домінантне положення серед найбільших світових експортерів займають країни з розвинутою ринковою економікою. Традиційно це США, ФРН, Японія, Франція, Велика Британія тощо. Але серед країн-лідерів у світовому експорті та тих, що найбільш динамічно розвивають зовнішню торгівлю, ми бачимо країни, що розвиваються, та країни з перехідною економікою (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Найбільш успішні країни серед світових експортерів

Закінчення табл. 2.2

Незмінною за останні 15 - 20 років зберігається частка у виробництві основних груп розвинених країн, тих, що розвиваються, і колишніх соціалістичних країн. У першому випадку - це величина близько 70 - 76 %, у другому - 20 - 24 % і, нарешті, для третьої групи цей обсяг становить 6 - 8 %.

Основні показники, що використовуються в аналізі міжнародної торгівлі, наводяться нарис. 2.2.

Рис. 2.2. Система показників зовнішньої торгівлі

1. Показники обсягу міжнародних торгових відносин (МТВ):

- експорт - аналіз товарів, які виготовлені в даній країні за певний проміжок часу;

- імпорт;

- зовнішньоторговий оборот;

- реекспорт;

- реімпорт.

2. Показники по структурі МТВ:

- товарна;

- географічна;

- інституційна.

3. Показники динаміки МТВ:

- темпи росту експорту:

Ез.п. - експорт у звітному періоді; Бб.п. - експорт у базовому періоді;

- аналогічно темпи росту імпорту і зовнішньоторгового обороту;

- темпи приросту МТВ:

- темпи приросту експорту:

- аналогічно темпи приросту імпорту і зовнішньоторгового обороту.

4. Показники результативності МТВ:

- сальдо торгового балансу - різниця між об'ємом товарів експорту й імпорту тієї чи іншої країни - в т.б.= Е-І;

- сальдо балансу послуг - 8 б.п. = Еп.-Іп.; Е - об'єм експорту, І - об'єм імпорту, Еп - експорт послуг, Іп - імпорт послуг;

- експорт на душу населення:

- аналогічно по імпорту і зовнішньоторговому обороту.

Аналіз міжнародної торгівлі свідчить, що відбулися суттєві зрушення в структурі (табл. 2.3). Зокрема, збільшилася частка готових виробів і скоротилася частка продовольства та сировини, окрім палива. Якщо в 50-х роках частка сировини і палива становила 50%, то на кінець 90-х років вона знизилася до 30%, з яких 25% припадало на паливо і лише 5% - на сировину, а частка готових виробів зросла до 70%.

Зменшення частки сировини пояснюється наступними основними факторами:

- розширенням виробництва синтетичних виробів-замінників;

- більшим використанням вітчизняної сировини;

- переходом на ресурсозберігаючі технології;

- високими темпами зростання частки готових виробів у зовнішньоторговому обороті.

У той же час різко зросла торгівля мінеральним паливом - нафтою і газом. Це зумовлено розвитком хімічної промисловості, де газ і нафта - важлива сировина, та зміною в структурі паливно-екоенергетичного балансу.

Якщо раніше в міжнародному товарообігові переважали сировинні товари і кінцева продукція, то в сучасних умовах дедалі більшого значення набуває обмін напівфабрикатами, проміжковими формами виробів, окремими частинами кінцевого продукту.

Формування потужного виробничого апарату ТНК за рубежем, налагодження між окремими ланками в різних країнах технологічних ланцюгів, стійких кооперативних зв'язків привело до того, що вже близько 1/3 всього імпорту і до 3/5 торгівлі машинами і устаткуванням припадає на проміжкову продукцію (комплектуючі вироби). Повузлова і подетальна спеціалізація стали домінуючими в машинобудуванні. Корпорації прагнуть знизити затрати на одиницю продукції шляхом збільшення мінімальних і оптимальних розмірів підприємств, домагаючись економії на крупном ас штабному серійному виробництві. З цієї причини в умовах значного збільшення оптимальних розмірів виробництва обсяг внутрішнього ринку стає

перепоною. Цікаво знати таку цифру: з подвоєнням серійного виробництва витрати на одиницю продукції знижуються на 8-10%.

Сьогодні номенклатура продукції, що випускається, нараховує більше 20 мільйонів видів, а кількість проміжних виробів сягає фантастичних масштабів. Так, у виробництві літака "Боїнг-747" використовується 4,5 мільйона різних частин і вузлів, які виготовляють 16 тисяч компаній. Такі процеси характерні для всієї обробної промисловості, світове виробництво якої за другу половину XX століття зросло у 10 разів. Міжнародні кооперативні поставки, які можуть обліковуватися по кілька разів у процесі здійснення транскордонних операцій і приводити до завищення реальних показників, займають близько третини товарообігу між розвиненими країнами. Тому показник світової торгівлі продукцією обробної промисловості, який зріс за період 1950-2000 років у 37 разів, неточний, але існування тенденції до зростання питомої ваги у світовій торгівлі комплектуючих частин і вузлів не викликає жодних сумнівів.

Характерною рисою міжнародної торгівлі є інтелектуалізація товарів, що йдуть її каналами. В експорті промислово розвинених країн зростає частка високотехнологічної продукції, яка в США, Швейцарії і Японії становить понад 20%, у ФРН і Франції - близько 15%. Особливо швидко, як уже зазначалося, зростає торгівля виробами мікроелектроніки.

В останні роки в міжнародній торгівлі чітко простежується тенденція перевищення темпів зростання експорту високотехнологічної продукції із країн, що розвиваються, порівняно з цим показником стосовно розвинутих країн. У 2000 році загальний обсяг експорту високотехнологічних товарів країн, що розвиваються, становив 450 млрд дол., перевищивши на 64 млрд дол. експорт сировинних товарів.

Важливо під час аналізу міжнародної торгівлі враховувати значне збільшення частки послуг (т.зв. "невидимого експорту"). Сюди належать послуги міжнародного і транзитного транспорту, іноземний туризм, послуги банківських і страхових компаній,

платежі за патенти і ліцензії, авторські гонорари, доходи від реклами, послуги щодо навчання, програмне забезпечення обчислювальної техніки і т.ін. Якщо у 1970 році обсяг світового експорту послуг становив 80 мільярдів доларів, то в 1995 році - 1,17 трильйона доларів, тобто більше 20% вартості експортної товарної маси. На послуги припадає понад 40% експорту США, 46% - експорту Англії. Частка розвинених країн в експорті послуг нині становить близько 80%.

Важливою позицією в аналізі міжнародної торгівлі є напрямки і обсяги потоків товарів і послуг, які йдуть її каналами. Ситуація така:

- між розвиненими країнами - 60%;

- країни, що розвиваються, - в розвинені країни - 70% експорту.

Напрямки і розмір товарних і послугових потоків у міжнародній торгівлі пояснюються тим, що на частку США, Японії і ФРН, де проживає 9% населення планети, припадає половина всього світового доходу і більше 1/3 світової купівельної спроможності. Цим головним чином пояснюється переважна частина тих соціально-економічних проблем, які формують напругу в світовому співтоваристві.

Змінюється й структура торгово-економічних зв'язків між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються. Чисто аграрно-сировинна спеціалізація в більшості країн, що розвиваються, доповнюється передачею їм функцій із постачання індустріальних центрів матеріалоємною і трудомісткою продукцією обробної промисловості. Часто таке виробництво передбачає використання малокваліфікованої, а отже, і дешевої робочої сили. Крім того, у вказані країни переводиться і виробництво екологічно шкідливих виробництв. Експорт ресурсів у загальному обсязі експорту становить 20 -30%.

Характерною рисою світового ринку є тенденція до витіснення середніх і дрібних експортерів та імпортерів. Уже у 80-ті роки американський експорт, пов'язаний із діяльністю ТНК, становив 84% всього експорту країни і 60% імпорту. Аналогічна картина виявляється і в інших країнах.

Сучасній міжнародній торгівлі притаманний процес бартеризації. На "зустрічні" поставки припадає від 20 до 30% всієї світової торгівлі.

Спостерігаються зміни у методах конку рентної боротьби на зовнішніх ринках. Цінова конкуренція поступово відступає на другий план. Конкуренція переходить у сферу якості і технічної новизни виробів, надійності, дизайну, економічності.

Сьогодні успіх на зовнішньому ринку залежить і від уміло поставленої реклами. Важливо вчасно і дохідливо, переконливо показати переваги тієї чи іншої продукції або послуги.

Ефективність зовнішньої торгівлі значною мірою залежить і від того, як налагоджено після продажне обслуговування продукції з точки зору надійності, оперативності, зручності.

Поряд із законною практикою здійснення торгівлі набувають сили незаконні форми і методи здійснення зовнішньоторгових операцій. Контрабанда, торгівля товарами з фальсифікованими торговими знаками, за деякими оцінками, досягає обсягу 60 мільярдів доларів на рік.

У боротьбі за ринок урядових замовлень нерідко використовується підкуп впливових службовців.

Зовнішня торгівля часто використовується для досягнення певних політичних цілей. Економічне ембарго, або обмеження державою поставок певної продукції, нерідко проводиться з метою політичного тиску. Загальна тенденція зовнішньої торгівлі - її лібералізація. За результатом переговорів у межах ГАТТ середній рівень митних податків вдалося знизити до рівня 5% їх вартості. Але така тенденція неоднозначна. Ринок душить і викидає на узбіччя неконкурентоспроможні галузі й виробництва. Це особливо актуально для України. Тут потрібна зважена державна політика, яка б оптимально поєднувала відкритість і протекціоністські важелі.

Але сьогодні жодна з країн - ні велика, ні мала - не може успішно розвиватися без налагодження зовнішньоекономічних зв'язків. А для малих, так званих "нових індустріальних країн", зовнішня торгівля стала визначальним фактором економічного зростання.