Міжнародні економічні відносини - Передрій О.С. - 2.1.4. Багатостороннє регулювання зовнішньої торгівлі

Генеральна угода по тарифах і торгівлі (ГАТТ) як глобальна організація, яка регулює митно-тарифні питання світової торгівлі, була створена в Женеві у 1947 році. Під егідою США, коли ця країна зміцнила свою економіку після і внаслідок Другої світової війни, ведеться боротьба за створення стабільних правил світової торгівлі.

На основі американських пропозицій був розроблений проект статуту Міжнародної торгової організації (МТО), яка б регулювала світову торгівлю. Статут МТО, який був прийнятий на засновницькій нараді в Гавані, так і не був ратифікований країнами-учасницями. Замість нього вступила в дію Угода про основні напрями митної політики (Генеральна угода по тарифах і торгівлі).

Стрижневе положення Угоди - домовленість про "режим найбільшого сприяння". Винятком є країни-члени економічних угруповань (Європейський Союз, Європейська асоціація вільної торгівлі, латиноамериканські, північноамериканські та інші об'єднання).

Другий принцип стосується визнання правомірності застосування засобів зовнішньоторгового регулювання. ГАТТ визнає митні збори як єдиний засіб регулювання. Всі інші можуть бути винятком і тимчасовими діями.

ГАТТ не рекомендує країнам-учасницям використовувати квоти, а також імпортні або експортні ліцензії. У той же час у тексті ГАТТ є винятки.

Нарешті важливий аспект діяльності ГАТТ стосується принципів прийняття рішень і дій. Це - відмова від односторонніх дій на користь переговорів і консультацій.

Таблиця 2.4. Хронологічна таблиця регулювання ГАТТ та ВТО

Як видно з табл. 2.4, аж до 1973 року основний переговорний процес стосувався зниження митних тарифів, які зменшилися із 40-60 % у 1945 - 1947 роках до 3 - 5 % на початку 90-х років.

Механізм зниження митних податків здійснювався згідно зі списками експортних й імпортних товарів кожної країни і вирівнюванням величини "витрат" і суми "виграшу" до нуля.

Починаючи з 70-х років, предметом переговорного процесу стали не тільки обсяг, рівень, частка митних зборів, але і податкова система країни, доцільність застосувань окремих видів митних зборів, проблеми регулювання зовнішньої торгівлі окремих галузей, а також заходи державного протекціонізму.

Особливо слід наголосити на розробці досить ефективного антидемпінгового механізму накладення стягнень. Відповідно до прийнятої угоди демпінг був визначений як продаж товарів за ціною, нижчою від "нормальної", тобто за якою товари продаються на внутрішньому ринку країни-експортера. Було встановлено, що обсяг "карного стягнення" не повинен перевищувати "демпінгову різницю". Цей же принцип застосовується під час субсидіювання експорту.

Серед інших рішень слід виокремити договори про торгівлю по окремих групах товарів (м'ясо-молочні продукти, авіатехніка). Широка група прийнятих рішень стосувалася регулювання так званих заходів нетарифного протекціонізму: ліцензій, державних замовлень, державних субсидій.

Фактично були заборонені всі субсидії, за винятком торгівлі, лісового та сільського господарства і рибальства, що було доступно країнам ЄС.

Взагалі можна зробити висновок, що, зокрема, Токійська угода ГАТТ поклала початок активному переходу від регулювання зовнішньої торгівлі на рівні національних економік та її окремих галузей до регулювання на наднаціональному рівні.

Важливою етапною подією у функціонуванні ГАТТ стала спеціальна сесія в Уругваї (Пунта-дель-Есте, 1986 рік). Результатом переговорів стала угода про загальне (глобальне) зниження на 1/3 всіх митних зборів, а по деяких товарах - нуліфі-; кація митних зборів. Зокрема величина митних зборів дійшла до позначки 3%. По багатьох товарах, у тому числі текстилю й одягу, митні збори нуліфіковані в останні два роки.

Новим штрихом у підході ГАТТ до регулювання зовнішньої торгівлі стало введення поняття "законні" і "незаконні" субсидії. До "законних" субсидій віднесено ті, які застосовуються у зв'язку з охороною навколишнього середовища і регіональним розвитком. Були також введені максимальні кількісні параметри, вище яких субсидіювання автоматично визнається "незаконним" (3% від загального обсягу імпорту або 1% від загальної вартості товару).

Найбільш важливим результатом Уругвайського раунду стало прийняття рішення про створення Всесвітньої торгової організації. Нова організація ставить за мету забезпечити свободу торгівлі, що, як передбачалося, буде досягнуто не просто лібералізацією, а так званим "погодженням".

Зміст "погоджень" полягає в тому, що країни-учасниці беруть на себе зобов'язання приймати рішення з приводу питань, пов'язаних з одностороннім підвищенням тарифів, лише в "ув'язці" з одночасною лібералізацією імпорту інших товарів.

У цілому ВТО, значно розширивши сферу своєї компетенції, перетворюючись у визначальний міжнародний орган регулювання зовнішньої торгівлі, йде шляхом формування системи, яка може забезпечити максимальну відкритість при здійсненні міжнародних торгових відносин.