Міжнародні економічні відносини - Передрій О.С. - 2.6.3. Міжнародні валютно-кредитні інститути та їх місце на валютно-фінансовому ринку

Міжнародні валютно-фінансові і банківські організації займають важливе місце у системі міжнародних економічних відносин.

По-перше, їх діяльність дозволяє внести регулююче начало і певну стабільність у суперечливу цілісність світового господарства.

По-друге, їх визначальною функцією є забезпечення подальшого розвитку міжнародного співробітництва.

По-третє, міжнародні валютно-фінансові організації сьогодні є важливими аналітичними центрами, які здійснюють наукове забезпечення розвитку МЕВ.

Деякі з міжнародних валютно-фінансових організацій виконують роль універсальних структур, тобто поєднують у собі три вищенаведені функції.

Особливе місце серед них займають організації в системі ООН:

- Міжнародний валютний фонд (МВФ);

- Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) і три його філії:

а) Міжнародна асоціація розвитку (МАР);

б) Міжнародна фінансова корпорація (МФК);

в) Багатостороннє інвестиційно-гарантійне агентство (БІГА). МВФ і МБРР мають певну автономність у своїх діях. Вони

організовані як акціонерне товариство, замовниками якого є держави-члени МВФ. Він заснований згідно з рішенням Брет-тонвудської конференції. Його членами на даний час є 181 держава. Які цілі створення МВФ? Це:

- сприяти збалансованому зростанню міжнародної торгівлі;

- підтримувати стабільність валютних курсів;

- сприяти формуванню багатосторонньої системи розрахунків по поточних операціях між членами Фонду;

- надавати країнам-членам МВФ кредитні ресурси, які дають змогу регулювати незбалансованість зовнішніх платежів;

- бути форумом для консультацій і співробітництва в галузі міжнародної торгівлі та валютних відносин.

До важливих функцій МВФ належать консультативна і регулююча.

Регулююча функція полягає в тому, що МВФ здійснює нагляд за політикою країни-учасниці на предмет її відповідності зобов'язанням, які приймає країна, вступаючи у Фонд. Головною з них є політика курсів валют. В останні роки посилився нагляд за економічною політикою країн - членів МВФ. Посилення нагляду здійснюється у трьох напрямах:

- розроблений стандарт звітності по відповідних показниках про стан економіки;

- переведення нагляду за економічною політикою на постійну основу;

- акцент нагляду і консультативної роботи поставлений на політику валютних курсів, стан балансу руху капіталу. Підвищена увага до країн, які здійснюють вплив на регіональну і світову економіку.

Консультативну функцію МВФ здійснює у межах регулювання, як правило, щорічних двосторонніх зустрічей персоналу МВФ з офіційними представниками держав-членів МВФ. Предметом обговорення виступають:

- економічна політика;

- зовнішня заборгованість країни.

Кожний член МВФ має свою частку в сукупному капіталі Фонду - квоту, яка виражається в міжнародних розрахункових одиницях СДР (спеціальні права запозичення). Найбільшу квоту в капіталі МВФ і, відповідно, найбільшу кількість голосів мають США - 17,7% від загальної кількості голосів, Німеччина і Японія - по 5,5%, країни Європейського Союзу - більше 26% . Рішення приймаються кваліфікованою більшістю голосів - 70 і 85%.

Використання тією чи іншою країною ресурсів МВФ можливе лише на певних, досить жорстких, умовах.

По-перше, країна повинна звернутися у Фонд із вагомим обґрунтуванням потреби в кредитних ресурсах.

По-друге, МВФ повинен переконатися, що країна, яка звернулася за допомогою, зможе виконати свої зобов'язання по погашенню заборгованості перед Фондом.

МВФ висуває умови, виконання яких гарантує, на його думку, таке:

а) політика, яку проводить член Фонду, в оптимальний термін призведе до досягнення стійкого платіжного балансу і стабільного економічного розвитку країни;

б) в міру необхідності робляться кроки зі структурної перебудови;

в) вирішення структурних проблем і оздоровлення політичного балансу.

За період із 1961 по 1990 роки основними позичальниками були: Велика Британія (близько 13 млрд дол.), Мексика (близько 11 млрд дол.), Аргентина (близько 8 млрд дол.), Бразилія, Індія, Югославія, Філіппіни, Чилі, Італія, Туреччина (від 3,5 до 7,5 млрд дол.). Пізніше позичальниками-лідерами стали Мексика, Індія, Аргентина тощо. Від часу свого заснування Світовий банк здійснив понад 6000 кредитних операцій, надав допомогу близько 140 країнам на загальну суму понад 300 млрд дол. США.

У цілому розпад Бреттонвудської валютної системи, складовою частиною якої були МВФ і МБРР, призвів до необхідності перегляду ролі і місця цих організацій у світовій економіці, яка суттєво змінилася за останні роки. Будемо сподіватись, що в найближчі роки вказані організації продовжать лінію на більш глибоку реорганізацію у зв'язку з новими реаліями.

Група Світового банку

Однією з найбільш впливових інституцій у системі міжнародних фінансових організацій, які здійснюють управління міжнародними економічними відносинами, є Група Світового банку, яка включає чотири інститути: Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФК), Багатостороннє агентство інвестиційних гарантій (МАІГ). Функція Групи Світового банку зводиться, головним чином, до сприяння в розвиткові країн-членів ООН через відповідну фінансову і консультативну допомогу.

Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) є міжнародним кредитно-фінансовим інститутом, який, до речі, на початковому етапі своєї діяльності повинен був приділити головну увагу розвитку Західної Європи, а з 60-х років у центрі його уваги були країни, що розвиваються. Радикальні зміни у світовому господарстві наприкінці 80-х - на початку 90-х років зробили об'єктом діяльності банку колишні соціалістичні країни.

Вступ країни у МВФ автоматично забезпечує їй членство в Світовому банку. Таким чином, членство України в МВФ означає, що Україна одночасно ввійшла в структуру Світового банку, їй виділена квота у 10 678 акцій на загальну суму 1,3 мільярда доларів. Валютний внесок за членство України в банку в сумі 7,9 мільйона доларів здійснила Голландія. Україні належить, таким чином, 0,77% усього капіталу МБРР. Членство в банку дає право Україні отримувати загальні кредити для структурної перебудови. Фінансові ресурси МБРР складаються з власного капіталу (близько 200 мільярдів доларів), прибутку від операцій, а також із коротко- і середньострокових позичок на міжнародних ринках капіталів.

Міжнародна асоціація розвитку (МАР), яка була створена у 1960 році як дочірня організація МБРР, відрізняється від останнього джерелами фінансових ресурсів і умовами надання кредитів. МАР, зокрема, надає безвідсоткові кредити найменш розвиненим країнам, щорічний дохід яких на душу населення не перевищує 805 доларів США (на 1992 рік). Основними джерелами фінансування розвитку вказаних країн, якими розпоряджається МАР, є прибутки МБРР, внески держав-членів Банку, фінансування у вигляді повернення раніше наданих кредитів. Кредити МАР надаються лише урядам із терміном повернення 35-40 років. Кредити МАР безвідсоткові.

Аналогічні - функції в Групі Світового банку виконують Міжнародна фінансова корпорація (МФК) і Багатостороннє агентство інвестиційних гарантій (БАІГ). Водночас вони мають свою специфіку. Зокрема, МФК, що була створена в 1956 році, мала основним статутним завданням, яке було на неї покладено, здійснювати пряме фінансування проектів приватного сектора і надавати йому консультативну допомогу. Членами МФК є 170 країн. Особливістю надання кредитів фінансовою корпорацією є диференціація відсоткових ставок кредитів залежно від країни і проектів. Період оплати складає 3-15 років.

БАІГ - наймолодша структура Групи Світового банку. Вона була створена в 1988 році. Основним її завданням є сприяння інвестиційній діяльності в країнах, що розвиваються, шляхом надання гарантії через страхове забезпечення інвестицій від некомерційних ризиків. До них належать експропріація, націоналізація, військові дії тощо. Крім того, БАІГ надає консультативні послуги країнам, що розвиваються, на предмет залучення інвестицій із приватного сектора.

2.6.4. Роль регіональних валютно-фінансових і кредитних організацій
2.7. Міжнародні товарні ринки та організація їх діяльності
2.7.1. Міжнародні товарні біржі
2.7.2. Міжнародні товарні аукціони
2.7.3. Міжнародні ярмарки, торги і виставки
2.8. Проблеми і перспективи створення та функціонування спеціальних економічних територій
2.8.1. Суть і цілі формування спеціальних економічних територій
2.8.2. Типи СЕТ
2.8.3. Механізм регулювання стимулів
2.8.4. Валютно-фінансовий механізм СЕТ
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru