Національна економіка - Носова О.В. - 2.4. Базисні інститути національної економіки

До базисних інститутів відносять конституцію ринку, складний утилітаризм, цілераціональну дію, деперсоніфіковану довіру, емпатію, свободу в позитивному сенсі, легалізм і повагу права власності, інститут прав власності, конкуренцію.

Конституція ринку: концепція розширеного ринкового порядку Ф. А. Хайека основана на гіпотезі еволюції морально-етичних норм суспільства, які складають основу ринкової системи. За думкою Хайека, мораль та етика є основою для формування правил ринкового складу економіки. Природний механізм відбору (ринковий механізм конкуренції) створює умови для селекції найбільш живучих інститутів розширеного ринкового порядку. Вважається, що Хайек розрізнював "спонтанний порядок", а також "законний порядок", але корінна відмінність полягає в формалізації інститутів, яка базується на відповідності офіційної легальної (законної) системи інститутам, які склалися під впливом конкуренції, тобто більшість інститутів мають спонтанне походження, але частина з них приймає легальну форму. Формалізовані інститути легалізуються у формі законів, підзаконних актів, а інші інститути стають неформальними інститутами, які також є основою ринкової системи (такі інститути як деперсоніфікована довіра, утілітарізм, емпатія та конкуренція можуть бути втілені в "легальних" інститутах лише частково, наприклад антимонопольне законодавство як частина інституту конкуренції). Складний утилітаризм також є однією з інституційних основ ринкової економіки, яка не може бути втілена в законні інститути, але держава непрямими способами може сприяти розвитку складного утилітаризму шляхом розповсюдження економічних знань в суспільстві. Складний утилітаризм - максимізація індивідом власної корисності на основі продуктивної діяльності, на відміну від простого, який є максимізацією корисності від непродуктивної діяльності.

Цілераціональна дія (за Л. Мізесом) має основою методологічний індивідуалізм (И. Шумпетер, Дж. Ходжсон), тобто розділення сукупності ринкових дій на індивідуальні дії окремих суб'єктів. Таким чином, суспільна діяльність індивідів полягає в досягненні окремих індивідуальних цілей окремих суб'єктів ринкових відносин, але в цьому процесі здійснюється досягнення суспільних цілей, а також задоволення суспільних потреб. Раціональність поділяється на повну та неповну, яка виникає за умов обмеженості доступу к інформації а також когнітивних можливостей.

Поняття індивідуалізованої власності є основою для свободи, повага до права власності є результатом взаємодії інститутів емпатії та деперсоніфікованої довіри. Емпатія - спроможність суб'єкта ринку враховувати в своїх діях і намірах інтереси та способи поведінки інших суб'єктів - партнерів та конкурентів. Деперсоніфікована довіра - довіра суб'єктів ринку друг до друга, навіть до незнайомих суб'єктів. З точки зору теорії ігор ця умова знижує ентропію економічної системи, а також збільшує ефективність функціонування всієї економічної системи. К. Ерроу називає довіру важливим мастильним матеріалом соціальної системи. Ф. Фукуяма стверджує, що благополуччя нації, як і її спроможність до конкуренції обумовлені єдиною культурною характеристикою - рівнем довіри, який притаманний даному суспільству. Обидва вказані інститути - емпатія і деперсоніфікована довіра не можуть бути легалізовані в законах та інших формальних інститутах. Свобода в позитивному сенсі (на відміну від концепцій Вольтера та Бентама, за якими свобода є відсутністю обмежень) є свобода самостійно приймати рішення щодо формулювання цілей своєї діяльності, а також недоторканість приватної (індивідуалізованої) власності.

Усі ці інститути складають основу для спонтанного та добровільного співробітництва, на якому, за Ф. Хайеком, базується складний розширений ринковий порядок. Також він відмічає, що для запобігання порушення прав власності нам потрібно всебічне поширення конкуренції, а основою для розвитку цивілізації та поширенням населення вважається торгівля.