Національна економіка - Носова О.В. - 7.4. Природно-ресурсний потенціал розвитку економіки України

Україна - найбільша за територією, після Росії держава Європи, вона займає 0,4 % поверхні суші й 6 % території Європи. В Україні проживає близько 0,6 % населення Землі. При цьому добувається приблизно 5 % світового обсягу мінерально-сировинних ресурсів. На території країни виявлено більше 200 їхніх видів, у тому числі 12 % світових запасів залізних руд, 20 % - марганцевих і 7 % - кам'яного вугілля. Відкрито понад 8 тис. родовищ, із них 95 видів і 7769 родовищ мають промислове значення, у тому числі з 16 видів Україна займає провідне місце серед країн СНД. На сьогодні в Україні експлуатується 65 видів корисних копалин і розробляється 3250 родовищ. Щорічний видобуток мінеральної сировини становить 84 945 тис. т, або 17 т на душу населення; його потенційна вартість оцінюється 14,6 млрд дол. США. З мінеральної сировини виробляється 9/10 продукції важкої промисловості, 1/5 товарів народного споживання, більша частина будівельних матеріалів. Закордонні експерти оцінюють кількість і розмаїття мінеральних ресурсів України у 8 балів за 10-бальною шкалою. За цим показником Україну відносять до найбільш забезпечених мінерально-сировинними ресурсами держав світу. За запасами основних корисних копалин у розрахунку на душу населення ми займаємо одне з провідних місць у Європі.

У країні створено потужний мінерально-сировинний комплекс. З розвідкою, видобутком, переробкою й використанням мінеральної сировини зв'язано близько 50 % нашого промислового потенціалу. У цій сфері задіяно до 30 % трудових ресурсів і виробляється 23-25 % національного доходу. В надрах України протягом 90-х рр. розвідані запаси золота, уранових руд, скандію, дорогоцінних каменів та інших видів мінеральних ресурсів. Розвідані запаси корисних копалин України орієнтовно оцінюються в 7 трлн дол. США. Щорічно геологічна розвідка України підготовляє до експлуатації промислові запаси різних корисних копалин на суму до 60 млрд. дол. США.

Реалізація мінеральної сировини становить суттєву частину експортних доходів. Ми експортуємо залізо, марганець, титан, цирконій, ртуть, графіт, каолін, самородну сірку, бентонітові й вогнетривкі глини, кухонну сіль, флюсову сировину, безхлорні калійні добрива, скляні піски, перліт, облицювальний камінь, будівельні матеріали. Ключове значення в експорті сировини мають залізні й марганцеві руди.

Одночасно Україна відчуває дефіцит цілого ряду мінеральних матеріалів. Потреба в енергоносіях забезпечується тільки на 60-70 %, у тому числі у газі - на 20 % і нафті - на 8-10 %, що спричиняє необхідність їхнього імпорту в значних обсягах.

Україна має потужний потенціал земельних ресурсів. Загальна площа земель України становить 60 354,8 тис. га, сільськогосподарські вгіддя в структурі земельного фонду становлять 69,3 %.

Водні ресурси України включають місцевий стік, транзит, а також підземні води. Місцевий річковий стік, розраховуючи на одного мешканця України, становить 1045 м3 на рік, причому в південних регіонах він у 7 разів менше, ніж у західних. Рівень стоку на рік в 4 рази нижчий за середньосвітовий показник й у 5,7 разів менше, ніж в Європі. Із усіх європейських країн тільки Молдова має відповідний показник, менший ніж в Україні. За рівнем використання прісних вод наша країна значно випереджає більшість країн Європи і навіть Туреччину.

Лише 17,2 % земель України займають лісові вгіддя (10,4 млн га). При цьому ліси розміщені дуже нерівномірно: у Поліссі вони займають 29 % території, у лісостеповій зоні - 13 %, у степовий - 4 %, у горах Криму - 10 %, у Карпатських горах - 40 %. Загальні запаси лісів оцінюють в 1,3 млрд м3, середній запас деревини на 1 га становить 153 м3, а річний приріст - 4,2 м . Щорічно обсяг заготівель дерева становить 9,1 млн. м .

Україна має значно менший від середньосвітового рівень лісистості, забезпеченості водними ресурсами й захищеності територій. Частка лісів і територій, покритих лісом, у загальній площі становить 17,03 °% при середньосвітовому показнику 31,83 %%, а європейському 33,45 %%. Площа природно-заповідного фонду становить в Україні 2354,2 тис. га, або 3,9 %% території країни. Інтегральний індекс забезпеченості території України лісами й лісопосадками, захищеними територіями й ресурсами річкового стоку в 3,6 разів нижче середньоєвропейського й в 3 рази нижче середньосвітового.

За показником щільності населення (85 чол./м ) Україна майже вдвічі перевершує середньосвітовий рівень (43 чол./м ). На одного жителя припадає 1,17 га суші (у середньому в світі - 2,29). Потреби в мінеральних ресурсах Україна може забезпечити власними силами на 8285 %.

Наявність значних запасів корисних копалин земельних ресурсів підвищує конкурентоспроможність української економіки. Однак ці переваги є перевагами першого порядку, оскільки вони дуже нестійкі: їх легко втратити тому, що вони обмежені або скорочуються в процесі споживання. Вони не здатні забезпечити надовго перевагу в конкурентоспроможності. В сучасних умовах все більшого значення набувають розвиток нових технологій, матеріальні, фінансові й інформаційні ресурси.

З погляду наявності виробничих ресурсів Україну можна вважати багатою державою. Проте головним ресурсом, головною продуктивною силою сучасної інформаційної економіки є людина. Світоглядні настанови, ціннісні пріоритети, дієві алгоритми соціальної взаємодії в суспільстві перетворюються на ключовий момент забезпечення успіху економічного розвитку. Достатньо привести приклади Японії і Нігерії, країн, що мають приблизно однакову кількість населення, але займають прямо протилежні позиції за рівнем забезпеченості природними ресурсами та рівнем розвитку економіки. З одного боку Японія, країна, яка вкрай погано забезпечена природними ресурсами, яка 95 % ресурсів, використовуваних в процесі господарювання вимушена імпортувати, але впевнено займає третє місце в світі за рівнем ВВП. З іншого боку Нігерія, країна, багата покладами нафти, природного газу, вугілля, залізних і титанових руд, свинцю, олова, вольфраму, урану, золота, фосфоритів і багатьох інших мінеральних копалин. Країна, що має досить сприятливі умови для ведення сільського господарства, попри все це лишається однією з найбідніших країн Африканського континенту.

Ускладнює процес розбудови ефективної економічної системи в Україні амбівалентність соціальних орієнтацій національної культури господарювання, що простежується на всьому історичному шляху її формування й розвитку. Соціальні якості матеріального середовища стимулювали формування індивідуалізму. На нього ж орієнтувалась і давньоруська держава в період свого розквіту, до того ж підводили відміна кріпацтва, столипінські реформи, період НЕПу. З протилежного боку, світоглядні настанови православ'я, ідеологічні доктрини російського самодержавства, соціалістична держава закріплювали устої колективізму. Неадекватність цілей та інструментів реформ інституціональному контексту обумовили формування в Україні моделі капіталістичного недорозвитку. В результаті на всіх рівнях інституціональної архітектоніки ми отримали некомплементарне поєднання інституціональних утворень, що об'єднує елементи моделей соціал-демократичного, ринкового капіталізму, попередньої інституціональної системи. В сфері господарювання воно проявляється в неможливості формування ефективної соціальної системи виробництва, режиму накопичення, способу розвитку.