Національна економіка - Носова О.В. - 20.1. Економічне зростання як категорія національної економіки

Тема 20. ПОЛІТИКА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ

20.1. Економічне зростання як категорія національної економіки

Економічне зростання - основний показник розвитку і добробуту кожної країни. Темпи економічного зростання, його чинники та характер визначають економічну динаміку країни, її місце на світовій арені та перспективи розвитку.

Економічне зростання як категорія національної економіки відбиває кількісні зміни (позитивні або негативні) національного відтворення, що виражаються звичайно зміною обсягу національного виробництва за певний період часу. Позитивні зміни обсягу виробництва (збільшення кількості товарів та послуг, які продукує національна економіка) виступають об'єктивною основою і індикатором поступального руху національної економіки до надбань, які забезпечують підвищення рівня і якості життя населення. Негативні зміни обсягу національного виробництва означають його спад.

Національне економічне зростання вимірюється як у фізичному виразі (збільшення або зменшення одиниць вироблення продукції), так і у вартісному (зростання чи зниження виробленої вартості продукції у грошових одиницях), як у порівнянні річних змін одного показника (ВВП, ВНП, НД), так і в порівнянні з річними змінами інших показників, найчастіше зі зростанням населення країни, тобто ВВП (ВНП, НД) на душу населення. Визначення приросту фізичного обсягу виробництва виключає вплив інфляції, але такий спосіб вимірювання не є універсальним, що ускладнює розрахунок загального темпу економічного зростання національної економіки. Аналіз щорічного зростання обсягу виробництва у вартісній формі більш універсальний, однак він не завжди вільний від інфляційного впливу. Статистика ряду країн вимірює макроекономічне зростання на базі зростання виробництва найбільш важливих для економіки товарів, використовуючи при цьому їх долю у загальному обсязі виробництва.

В економічній статистиці для вивчення динаміки зростання національної економіки використовуються індекси - темпи росту і темпи приросту ВВП (ВНП, НД) поточного року, які можуть бути базовими (до базового року), ланцюговими (до попереднього року) та середньорічними за період.

Індекс (коефіцієнт) зростання х обчислюється за формулою:

х = Уп / У0, (20.1)

де уп, у0 - значення показників відповідно у досліджуваному та базовому (або попередньому, якщо у знаменнику уп-1) роках.

Темп зростання дорівнює коефіцієнту зростання, поділеному на 100. Темп приросту дорівнює різниці між темпом зростання та 100. Середньорічний темп зростання розраховується як співвідношення між сумою значень темпів росту ВВП (ВНП, НД) кожного року досліджуваного періоду у відсотковому виразі і кількістю років у періоді, що досліджується.

Високими вважаються середньорічні темпи приросту, що перевищують 7-8 % за період. Такі темпи характерні для країн, що розвиваються, за сприятливої фази економічного циклу. Прикладом є темпи приросту економіки Китаю з 1990 р., що зберігаються на рівні 7-12 % по цей час. Нормальними можна вважати темпи приросту в 4-6 %, помірними 2-3 %, низькими - близько 1 %. Нормальні і помірні темпи в інтервалі 3-5 % за рік зберігають розвинені країни за умови економічної стабільності, у менш сприятливі періоди ці темпи знижуються до 1-2 %. Під час нинішньої фінансово-економічної кризи темпи приросту в цих країнах спочатку різко уповільнилися до 0,5-0,3 % (у 2008 р.), а потім стали негативними (до -7,4 % у 2009 р. у середньому в країнах зони євро).

Нульові темпи означають, що обсяг ВВП не змінився в порівнянні з базисним роком. Якщо виробництво ВВП скорочується, то показник темпів приросту буде негативним. Нульові і негативні темпи приросту можуть бути показником як зниження економічної активності, так і показником структурних перетворень. Низькі, нульові та негативні (особливо стійкі й довготривалі) темпи приросту свідчать про негаразди, кризові явища в національній економіці, які потребують спеціальних оздоровлюючих заходів державної політики. Відповідно до цього економічне зростання може бути нульовим, позитивним або негативним.

Тривале збереження як дуже високих, так і занадто низьких чи негативних темпів росту може привести до негативних наслідків. У першому випадку відбувається так званий "перегрів" економіки, який може спричинити кризу надвиробництва і фінансовий крах багатьох фірм. Таку катастрофу потерпіли в 1998 році країни Азіатського регіону (Південна Корея, Індонезія, Таїланд). В другому випадку відбувається зниження рівня життя населення і небезпечний спад інвестиційної активності. Така ситуація була характерна для України у період з 1990 по 2000 рік, коли виробництво ВВП скоротилося більш ніж вдвічі внаслідок трансформаційного спаду, що був обумовлений низкою політичних, інституційних, економічних і соціальних факторів.