Національна економіка - Савченко В.Ф. - 7.4. Державне регулювання економіки як найважливіша складова державного управління

Форми державного регулювання економіки (форми ДРБ) - це загальні напрями регулювання соціально-економічних процесів, що відбуваються в країні (рис. 7.1).

Розглянемо критерії класифікації заходів державного регулювання за масштабами та призначенням.

За масштабами регулювання визначають:

- заходи, які впливають на загальноекономічні процеси;

- заходи, спрямовані на регулювання конкретних сфер господарства.

За призначенням вирізняють:

- практичний аспект - сукупність конкретних заходів щодо реалізації державного регулювання;

- науковий (теоретичний) аспект - систематичне наукове дослідження мотивів, дій, заходів, спрямованих на найефективніший розвиток національної економіки; розробка моделей і прогнозів; формування економічного мислення.

Інституційний і галузевий критерії класифікації: аграрний, промисловий, транспортний, соціальний, зовнішньоекономічний напрями.

Рис. 7.1. Форми державного регулювання економіки

Суб'єктами державного регулювання економіки є:

- держава (включаючи регіональні та місцеві інституційні утворення), яка має економічну і політичну владу;

- недержавні суб'єкти (недержавні спілки, союзи, об'єднання), що спираються лише на свій економічний потенціал.

Об'єкти ДРЕ - це умови, процеси, відносини, елементи і сектори народного господарства, функціонування яких ринковий механізм забезпечує незадовільно або не забезпечує взагалі.

Об'єкти ДРЕ за рівнем завдань, які вони вирішують, класифікують на: наднаціональні і світогосподарські відносини, зовнішньоекономічні зв'язки, глобальні процеси, загальногосподарські процеси та відносини, сектори економіки, регіони, галузі, підприємства (фірми).

Основна, найвища мета державного регулювання економіки - досягнення максимального добробуту суспільства.

Група головних цілей (функції держави) - вільний розвиток суспільства, правовий порядок, зовнішня і внутрішня безпека.

Практично орієнтовані (макроекономічні) цілі - економічне зростання (приріст валового національного продукту), повна зайнятість, стабільний рівень цін, зовнішньоекономічна рівновага.

Окремими цілями ДРЕ можуть бути:

- узгоджені (сумісні, гармонійні) - досягнення однієї поставленої мети одночасно сприяє реалізації іншої;

- автономні - цілі незалежні одна від одної;

- суперечливі (конфліктні, несумісні) - досягнення мети може відбутися тільки при відокремленні від однієї або декількох інших цілей;

- взаємовиключні - не допускають компромісів між собою.

Досягнення мети ДРЕ може спричинити побічні наслідки, як позитивні, так і негативні.

До принципів постановки цілей державного регулювання економіки належать: відповідність конкретної мети суті суспільно-економічного ладу; практична потреба виконання мети та її наукове обґрунтування; виправданість постановки мети (не завдає шкоди іншим цілям); якщо досягнення мети призводить до збитків інших об'єктів, збитки мають бути повністю відшкодовані; кожна мета може бути поставлена і досягнута лише у взаємодії з усіма іншими відповідно до місця в системі пріоритетів цілей; поставлені цілі мають бути у межах можливого; для досягнення мети або цілей ДРЕ повинно бути достатньо фінансових, організаційних засобів і кадрів; поставлені цілі мають бути чіткими, зрозумілими і бажаними широким верствам населення, союзам за економічними інтересами.

Інструменти державного регулювання економіки класифікують за:

- методами впливу - методи прямого впливу та методи опосередкованого впливу;

- організаційно-інституційним критерієм - адміністративні, економічні та інституційні методи.

Адміністративні методи ґрунтуються на силі державної влади і не пов'язані з матеріальною мотивацією. їх поділяють на три групи: заборона (наприклад, заборона будівництва нових промислових підприємств); дозвіл (наприклад, дозвіл на використання військового майна); примус (наприклад, зобов'язують використовувати очисні споруди).

До економічних інструментів належать заходи державного впливу, за допомогою яких створюються відповідні умови, що спрямовують розвиток ринкових процесів у необхідне державі русло. Йдеться насамперед про методи впливу на сукупний попит і сукупну пропозицію, ступінь централізації капіталу, соціальні та структурні аспекти економіки. Вони охоплюють фінансову (фіскальну, бюджетну), грошово-кредитну (монетарну) політику, програмування І прогнозування.

Формами вияву інституціоналізму є: формування виконавчих структур державної влади, безпосереднє завдання яких - реалізація цілей уряду; створення і збереження об'єктів державної власності, тобто державного сектору; підготовка економічних програм і економічних прогнозів та ін.