Національна економіка - Старостенко Г.Г. - ТЕМА 4. ПОЛІТИКА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ І РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

4.1 Економічне зростання як категорія національної господарської системи

4.2. Фактори економічного росту

4.3. Структура економіки та заходи щодо її оптимізації

4.4. Інвестиційно-інноваційна складова економічного зростання

4.1. Економічне зростання як категорія національної господарської системи

Економічний зростання - це характерна особливість сучасного світу. Різні країни у різні часи зростали за чисельністю населення, за загальними масштабами виробництва та зайнятості; за реальним національним продуктом; за рівнем життя тилової сім'ї в даний час у порівнянні із загальним рівнем життя; за кількістю вільного часу після роботи тощо. Все це, окремо і в цілому. - аспекти економічного зростання. Отже, економічне зростання національного господарства у найбільш загальному його розумінні - це такий його розвиток, при якому збільшується реальний національний продукт.

Для того, щоб суспільство могло жити сьогодні й у майбутньому, процес виробництва повинен постійно повторюватися, відновлюватися, тобто необхідний процес відтворення. При здійсненні останнього виникають певні економічні закони. Навіть у визначенні сутності категорії "закон" виділялась така його риса, як постійна повторюваність, сталість. Щоб дія економічного закону могла проявитися, необхідно не менше 5-7 років.

У процесі відтворення виникають закони розвитку й функціонування технологічного способу виробництва (у тому числі закони розвитку продуктивних сил та їх речової форми), закони розвитку виробничих відносин або відносин власності, а також закони, властиві всьому суспільному способу виробництва (наприклад, закон відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил).

Відтворення сучасної системи продуктивних сил здійснюється у результаті взаємодії таких її основних складових елементів, як робоча сила, засоби та предмети праці, наука, використовувані людьми сили природи, форми й методи організації виробництва, а також інформація. Найважливішим у цій системі є постійне відтворення складної робочої сили, тобто такої робочої сили, яка має високий рівень освіти, кваліфікації, культури, прагне постійно вдосконалювати їх. Важливою умовою відтворення за сучасних умов є необхідність випередження робочою силою рівня техніки, форм і методів організації праці тощо. Лише за таких умов робітник може швидко пристосовуватися до появи нової техніки, до нестандартних ситуацій, що виникають у процесі виробництва. Інакше при появі більш досконалої та складної техніки остання не буде використовуватися до того часу, поки не будуть підготовлені робітники належної кваліфікації, освіти.

Економічне зростання є процесом збільшення потенційного і реального валового національного продукту, зміцнення економічної могутності країни. Теорія економічного зростання аналізує чинники або процеси, що забезпечують зростання, та сили, які зумовлюють швидке зростання могутності країни чи навпаки.

Економічне зростання може визначатися та вимірюватися двома взаємозв'язаними способами:

- як збільшення реального ВВП протягом певного часу;

- як збільшення за той же період реального ВВП на душу населення.

Зростаюча економіка характеризується приростом річного реального продукту, що може бути використаний для ефективнішого задоволення існуючих потреб або для розробки нових програм. Збільшення реальних заробітків розширює можливості будь-якої сім'ї без обмеження можливостей і благ для інших.

У економічній статистиці для вивчення динаміки використовуються коефіцієнти зростання, темпи зростання і темпи приросту. Коефіцієнт зростання к обчислюється за формулою:

де у 1. у0 - показники відповідно в періодах, що вивчається і базовому. Темп же зростання рівний коефіцієнту зростання, помноженому на 100.

Збільшення обсягу національного виробництва може досягатися, по-перше, за рахунок збільшення кількості факторів та, по-друге, через підвищення ефективності їх використання. Тому розрізняють два основні типи економічного зростання - екстенсивний та інтенсивний.

Екстенсивний тип економічного зростання - це нарощування виробництва товарів і послуг на основі збільшення кількості факторів за попереднього рівня технології. Інакше кажучи, обсяг продукції зростає за рахунок зростання кількості робочої сили, обсягу Інвестицій, використовуваних сільськогосподарських угідь та інших ресурсів. При цьому продуктивність праці залишається незмінною.

Інтенсивний тип економічного зростання - це збільшення виробництва товарів і послуг на основі підвищення ефективності використання ресурсів - підвищення кваліфікації працівників, поліпшення використання фізичного капіталу, застосування принципово нових машин і механізмів, кращої організації господарської діяльності тощо. За цього типу зростання продуктивність праці підвищується,

У реальній дійсності обидва типи економічного зростання співіснують, але здебільшого переважає один із них. Тому в аналітичній економії говорять про переважно екстенсивний або переважно інтенсивний тип економічного зростання. Збільшення значення в національній економіці Інтенсивного типу економічного зростання називають інтенсифікацією економіки.

Крім основних типів економічного зростання, необхідно розглянути моделі економічного зростання як за рівнем економічного розвитку, так і за національною ознакою (табл, 4.1).

Типологія моделей економічного зростання за національною ознакою та залежно від рівня економічного розвитку країни дозволила виділити досягнуті переваги та невдачі їх економічної політики. Таке, прискорений економічний розвиток демонструють ті країни, що забезпечують системну реалізацію єдиної стратегії через інструменти економічної політики, використання яких коригується залежно від поточної ситуації.

На даний час модель утримання лідерства характерна для таких країн, як США, високорозвинуті країни ЄС, Японія. У зв'язку з високим рівнем ВВП на душу населення для цих країн достатнім є утримання темпів зростання на рівні 1-2,5 %. Лідируюча позиція у багатьох сферах суспільного виробництва, фінансові ресурси дозволяють вкладати значні кошти у розробку нових сфер виробництва, НТП, що забезпечує успішний економічний розвиток. Модель наздоганяючого зростання базується переважно на зовнішніх стимулах, прискореній індустріалізації розвитку, запозиченні технологій, що розроблені розвинутими країнами. Характерним є досягнення високих темпів зростання, що в 1,5-2 рази перевищують цей показник у розвинутих країнах. Шлях наздоганяючого розвитку пройшла Японія. Характерною ознакою моделі випереджаючого економічного зростання є досягнення темпів зростання, які у 2-3 рази вищі порівняно з розвинутими країнами. Економічний прорив досягається на основі впровадження новітніх, неосвоєних іншими країнами технологій і, як наслідок, виходу на світовий ринок з новими, унікальними ресурсами і послугами. При цьому визначальна роль відводиться державі, яка повинна сприяти реалізації конкурентних переваг національного виробництва та забезпечувати захист його інтересів. В кінці ХГХ століття ці принципи лежали в основі реформ економіки Німеччини. Відомий світовий досвід використання окремих елементів цієї моделі (Японія, Індія, Китай)20.

Таблиця 4. і

Типологія моделей економічного зростання

Аналіз національних моделей зростання свідчить, що при проведенні ефективної економічної політики низькі значення рівня інфляції, валютного курсу і бюджетного дефіциту не є визначальними чинниками. Протягом прискореного розвитку більшість країн стикалися з цими явищами, але темпи зростання ВВП були досить високими (див. табл. 4. 2).

Таблиця 4.2

Стримуючі фактори зростання у країнах, що досягли високих показників розвитку економіки

Трансформаційні процеси у постсоціалістичних економіках характеризувалися відсутністю подібних перетвореньу світовій практиці, що призвело до запозичення чужих моделей економічного розвитку. Фахівцями МВФ була запропонована модель економічних реформ "вашингтонський консенсус", яка побудована на засадах неоліберальної монетаристської школи та ринкових економічних принципах. Але такий перехід не виправдав сподівань та носив здебільшого руйнівний характер.

Особливості розвитку економіки України у період 1991-2008 рр. визначалися характером внутрішньої економічної політики, яка базувалась, в основному, на тактичних заходах з метою одержання швидкого ефекту. В контексті світового досвіду динаміка падіння виробництва показує, що серед усіх трансформаційних економік тривалість падіння була найдовша в Україні і становила 10 років. Це спричинило значне падіння ВВП та збільшило розрив з розвинутими країнами світу.

На даний час Україна входить до групи країн із середнім рівнем доходів (за рівнем ВВП на душу населення), а для входження в групу країн з високими доходами необхідно збільшити цей показник у 4,6 раза. що в найближчій перспективі можливо

лише за умови реалізації моделі випереджаючого економічного зростання. При цьому варто відмітити деякі особливості трансформації обсягу ВВП в Україні, що проявилися у її 3-5-річному відставанні від держав колишнього радянського простору. Якщо в середньому в усіх цих країнах зростання мало місце у 1996 р., то в Україні, - тільки починаючи з 1999 р.

За час перехідного періоду намітилися і позитивні тенденції для української економіки: накопичено достатньо вагомий потенціал економічного зростання, який за умови ефективної економічної політики та стабільної політичної ситуації може забезпечити добробут, сформовано основні ринкові інститути, відбулася зміна відносин власності, досягнуто значних позитивних зрушень у бюджетній сфері.