Національна економіка - Старостенко Г.Г. - 11.2. Бюджет у системі інструментів регулювання економіки

Досвід країн з ринковою економікою свідчить, що бюджет є невіддільною складовою ринкових відносин та одночасно одним із основних та найдієвіших інструментів впливу держави на економічні процеси в країні.

Бюджетна система України - це сукупність державного бюджету й місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного та адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права. Згідно з Бюджетним кодексом, бюджетна система України складається з державного бюджету й місцевих бюджетів.

Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань. Графічно вигляд бюджетної системи країни представлено на рис. 3.1. Як видно з рисунка, бюджетна система України включає чотири рівні, що відповідають її адміністративно-територіальному поділу:

o загальнодержавний;

o обласний та Автономної Республіки Крим;

o районний;

o низовий.

На загальнодержавному рівні формується центральний бюджет нашої країни - Державний бюджет України. На обласному рівні формуються Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та обласні і міські (міст державного значення) бюджети.

На районному рівні формуються районні бюджети (сільських районів) та міські (міст обласного значення з районним поділом) та бюджети міст обласного значення без районного поділу. Сюди ж можуть бути віднесені бюджети районів у містах. На низовому рівні формуються бюджети міст районного значення, селищ, сіл та бюджети сільських рад (якщо одна сільська рада об'єднує двоє чи більше сіл, то у них формується один бюджет). Усі бюджети, які утворюються в населених пунктах, належать до бюджетів місцевого самоврядування.

Для характеристики бюджетної системи України в цілому важливе значення має зведений бюджет як сукупність усіх її складових.

На стадії складання проекту державного бюджету йому передує розробка основних показників зведеного бюджету України як аналітичного розрахунку для визначення основних параметрів мобілізації бюджетних ресурсів до кожної із складових бюджетної системи, тобто до Державного бюджету України і місцевих бюджетів, та їх використання відповідно до основних напрямів фінансової політики держави. Показники зведеного бюджету дають можливість ще на стадії розробки державного бюджету внести відповідні корективи й уточнення щодо побудови ефективнішого бюджетного механізму.

На стадії виконання бюджетів зведений бюджет використовується для аналізу й активнішого використання бюджетних показників при оцінці загальної економічної ситуації в державі.

Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення.

Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

Зведений бюджет району включає показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району.

Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету й бюджетів районів, що входять до його складу. У разі, коли місту або району в місті адміністративно підпорядковані Інші міста" селища чи села, зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст селищ і сіл.

Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах.

Принцип єдності бюджетної системи України. Єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів 1 ведення бухгалтерського обліку та ЗВІТНОСТІ.

Принцип збалансованості. Повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.

Принцип самостійності. Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання один одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим і відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати й затверджувати відповідні бюджети.

Принцип повноти. До складу бюджетів мають бути включені всі надходження до бюджетів і витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Принцип обґрунтованості. Бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету й витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил.

Принцип ефективності. При складанні й виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів і досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Принцип субсидіарності Розподіл видів видатків міждержавним бюджетом і місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами має грунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.

Принцип цільового використання бюджетних коштів. Бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Принцип справедливості й неупередженості. Бюджетна система України будується на засадах справедливого й неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами І територіальними громадами.

Принцип публічності та прозорості. Державний бюджет України й місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим 1 відповідними радами.

Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу. Кожен учасник бюджетного процесу відповідає за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу. Бюджет складається із загального та спеціального фондів.

Загальний фонд бюджету включає:

o всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;

o всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;

o фінансування загального фонду бюджету. Спеціальний фонд бюджету включає:

o бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень:

o гранти або дарунки (у вартісному обчисленні), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;

o різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет України. Джерела формування спеціального фонду визначаються тільки законами України.

Підставою для рішення відповідної ради про створення спеціального фонду в складі місцевого бюджету може бути винятково закон про Державний бюджет України. Передача коштів між загальним і спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України чи рішення відповідної ради. Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах коштів, що надійшли до цього фонду на відповідну мету. Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається.

Доходи державного бюджету є фінансовою базою діяльності держави. їх склад, форми мобілізації залежать від системи і методів господарювання, а також від економічних завдань, які вирішує суспільство в той чи інший період.

Склад доходів державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та законами про державний бюджет на відповідний бюджетний рік. Починаючи з 2000 року, державний бюджет поділено на дві складові частини: загальний фонд і спеціальний фонди, що має забезпечити прозору та реальну систему оцінки всіх джерел доходів і визначених пріоритетів їх витрачання. Доходи загального фонду державного бюджету (загальні доходи) призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків і не спрямовуються на конкретну мету. Доходи спеціального фонду державного бюджету (спеціальні доходи) включають доходи, призначені на конкретну мету.

До доходів загального фонду державного бюджету зараховуються у повному обсязі:

* податок на додану вартість;

* акцизний збір:

* ввізне мито;

* платежі за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;

* збір за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту:

* платежі за користування надрами загальнодержавного значення:

* плата за ліцензії на певні види господарської діяльності, крім тих, що видаються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчими органами місцевих рад та місцевими органами виконавчої влади;

* державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до державного бюджету;

* адміністративні штрафи та інші грошові стягнення, крім адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад. районними державними адміністраціями або утвореними в установленому порядку адміністративними комісіями;

* кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, майна, одержаного державою в порядку спадкоємства чи дарування, безгосподарного майна;

* податок на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств комунальної власності). 50 % податку на прибуток підприємств, що сплачується платниками за місцезнаходженням у місті Києві та податку на прибуток підприємств, визначеного відповідним пунктом Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств");

* суми перевищення розрахункової величини фонду оплати праці на підприємствах-монополістах:

* частину надходжень, визначену законом про державний бюджет, від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, до розмежування земель державної та комунальної власності;

* кошти, що надійдуть у рахунок сплати реструктуризованої податкової заборгованості;

* кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України та частину коштів, установлених законом про державний бюджет за вчинення консульських дій за межами України;

o надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України;

o дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності, крім підприємств паливно-енергетичного комплексу;

o рентна плата за нафту що видобувається в Україні;

o збори, що стягуються Державною автомобільною Інспекцією України;

o плата за оренду цілісних майнових комплексів;

o митні збори;

o єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

o збір за використання радіочастотного ресурсу;

o плата за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою;

o інші доходи, що зараховуються до загального фонду державного бюджету в розмірах, установлених законодавством.

До доходів спеціального фонду державного бюджету належать:

1) частина податку на прибуток підприємств, визначена відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств":

2) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

3) надходження коштів від збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

4) відсотки за користування державним пільговим кредитом, наданим індивідуальним сільським забудовникам;

5) відсотки за користування пільговим довгостроковим державним кредитом, наданим молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла;

6) надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової і спеціальної техніки, іншого майна Збройних сил України та інших утворених відповідно до законів

України військових формувань і правоохоронних органів;

7) рентна плата за природний газ, що видобувається в Україні;

8) відрахування від плати за транзит природного газу через територію України;

9) надходження до страхового фонду безпеки авіації;

10) частина надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, установлена законом про державний бюджет на поточний рік;

11) власні надходження бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України (у тому числі надходження від платних послуг, що надаються бюджетними установами, кошти на виконання окремих доручень, благодійні внески);

12) збори на обов'язкове пенсійне страхування, що відповідно до закону сплачуються з купівлі-продажу валют, торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини І дорогоцінного каміння та при відчуженні легкових автомобілів, з виробництва та імпорту тютюнових виробів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, послуг стільникового рухомого зв'язку (додаткові збори па виплату пенсій), у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

13) надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву;

14) надходження від секретаріату ООН за участь українського контингенту в миротворчих операціях;

15) надходження до Фонду України соціального захисту Інвалідів;

16) збір за забруднення навколишнього природного середовища до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища;

17) платежі, пов'язані з перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, відповідно до укладеної міжурядової угоди;

18) кошти, що надійдуть від рекламодавців алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

19) кошти, що надійдуть у рахунок відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва;

20) дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) підприємств і господарських товариств паливно-енергетичного комплексу, які є у державній власності;

21) зарубіжні гранти;

22) кошти, що надійдуть від позичання матеріальних цінностей державного матеріального резерву;

23) надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву понад обсяги, визначені законом про державний бюджет на поточний рік;

24) Інші надходження, що зараховуються до спеціального фонду державного бюджету згідно із законодавством.

До доходів від власності та підприємницької діяльності належать:

o надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України;

o надходження від грошово-речових лотерей;

o дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств;

o рентна плата;

o інші надходження.

До адміністративних зборів і платежів, доходів від некомер-ційного та побічного продажу входять:

o плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ;

o плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна;

o плата за утримання дітей у школах-інтернатах;

o державне мито;

o плата за утримання вихованців шкіл та профтехучилищ соціальної реабілітації;

o митні збори.

Надходження від штрафів і фінансових санкцій складаються з:

1) адміністративних штрафів та санкцій;

2) сум, стягнених з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації;

3) надходження від штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки та ін.

До Інших неподаткових надходжень належать:

^ надходження коштів від реалізації конфіскованого митними, правоохоронними та Іншими уповноваженими органами майна і валюти;

^ надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, щодо яких минув строк позовної давності;

^ власні надходження бюджетних установ;

^ надходження коштів від продажу військового майна;

*ґ надходження до страхового фонду безпеки авіації;

^ надходження сум різниці в ціні за газ;

✓ відрахування від сум перевищення розрахункової величини фонду оплати праці та ін.

Видатки державного бюджету за своєю економічною сутністю є Інструментом досягнення вищого критерію справедливості й корисності для кожного члена суспільства. Видатки бюджету мають бути спрямовані на вирівнювання доходів окремих верств населення.

Матеріальну основу видатків бюджету становлять грошові кошти, які спрямовуються урядом та іншими адміністративними органами влади на фінансування економічної діяльності, соціальної сфери 1 соціальних потреб населення, на державне управління, оборону та інші загальнодержавні потреби.

Кожен з видатків бюджету має кількісну і якісну характеристику. Кількісне визначення пов'язане з величиною виділених бюджетних коштів. Якісна характеристика дає уявлення про економічну природу та суспільне призначення кожного виду бюджетних видатків.

У видатках бюджету виявляється фінансова політика держави у сферах державного регулювання та стимулювання виробництва, фінансового забезпечення соціального захисту населення, розвитку науково-технічного прогресу, міжнародної діяльності.

Тому перелік витрат, їх склад і структура постійно змінюються залежно від конкретної економічної ситуації.

Видатки бюджету класифікуються за певними економічними ознаками залежно від галузевого й організаційного спрямування, від рівня державного управління.

Наукова класифікація видатків бюджету здійснюється за:

o роллю у відтворенні виробництва;

o суспільним призначенням;

o галузями економіки і соціальної сфери;

o цільовим призначенням;

o рівнями бюджетної системи.

Видатки бюджету обумовлюються, насамперед, їх суспільним призначенням, адже саме такий їх розріз найповніше відбиває сутність і призначення бюджету. Економічну функцію держави забезпечують видатки на економічну діяльність та науку, соціальну - видатки на соціальний захист населення, соціальне забезпечення та соціальну сферу, оборонну - на оборону, управлінську - на утримання управлінських структур (органи державної влади й управління, судові структури і прокуратура, правоохоронні органи та служба безпеки, митна і податкова служби) та на міжнародну діяльність. Окремо в бюджеті виділяються видатки, пов'язані Із системою державного кредиту, - на обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу.

Бюджетним кодексом України передбачено, що з Державного бюджету України здійснюються видатки на:

1) державне управління: законодавчу владу, виконавчу владу. Президента України;

2) судову владу;

3) міжнародну діяльність;

4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення;

5) національну оборону;

6) правоохоронну діяльність І забезпечення безпеки держави;

7) освіту;

8) охорону здоров'я;

9) соціальний захист та соціальне забезпечення;

10) культуру і мистецтво;

11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

12) фізичну культуру та спорт;

13) державні програми підтримки регіонального розвитку 1 пріоритетних галузей економіки;

14) програми реставрації пам'яток архітектури державного значення;

15) державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики:

16) державні інвестиційні проекти:

17) державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха:

18) створення та поповнення державних запасів і резервів;

19) обслуговування державного боргу;

20) проведення виборів та референдумів;

21) Інші програми, які мають винятково державне значення.

Видатки бюджету на економічну діяльність в Україні охоплюють державні капітальні вкладення, бюджетні кредити підприємствам, державні субсидії й дотації, операційні витрати (на виробничу інфраструктуру - геологорозвідувальні роботи, роботи щодо землевпорядкування тощо). Вони спрямовуються в галузі економічного комплексу. При цьому видаткам бюджету надається допоміжна і регулятивна роль у системі фінансового забезпечення економіки, основними формами якого є самофінансування і кредитування.

Видатки бюджету на соціальний захист - це державні субсидії І допомоги окремим громадянам, які внаслідок об'єктивних, незалежних від них причин не можуть самостійно повною мірою забезпечити себе.

Видатки на соціальну сферу структуруються за галузевими ознаками: на освіту, охорону здоров'я, духовне і фізичне виховання.

Нині відповідно до прийнятої в Україні фінансової моделі бюджетні асигнування є головними у системі фінансового забезпечення соціальної сфери. Однак постійно розвивається сфера платних послуг, яка засновується на самофінансуванні та кредитуванні, а також спонсорство і меценатство, розглядаються напрями переходу до страхової медицини.

Видатки на соціальне забезпечення пов'язані з державним забезпеченням тих громадян, які з об'єктивних причин не можуть утримувати себе самостійно, наприклад, інваліди від народження, самотні особи похилого віку та Ін.

Видатки на науку відбивають фінансування державних і міждержавних науково-технічних програм, фундаментальних досліджень.

Нині бюджетні видатки на науку значно скоротились, однак альтернативні джерела фінансування (комерційна наукова діяльність, спеціальні фонди І відрахування) не набули належного поширення.

Видатки бюджету на оборону охоплюють витрати на закупівлю озброєнь і військової техніки та на утримання військових частин.

Крім того, до них також належать витрати на наукові дослідження у сфері оборони і на виплату пенсій військовослужбовцям.

Видатки у сфері міжнародної діяльності - це сплата внесків до міжнародних організацій, членом яких є Україна, утримання дипломатичних представництв за кордоном, відрядження за кордон представників органів державної влади.

Видатки па обслуговування державного боргу - це витрати на погашення заборгованості та виплату процентів за державними позиками.

Структуру та обсяги видатків бюджету України за 2008-2009 рр. наведено в табл. 11.1.

Характерною ознакою динаміки структури бюджету останніх років є зниження питомої ваги видатків на економічну діяльність. >^е це свідчить про яскраво виражену його соціальну спрямованість. Однак це не забезпечує достатнього рівня соціальних послуг. Реальна фінансова забезпеченість соціального захисту та соціально-культурних установ і закладів останніми роками суттєво знизилась. Причиною цьому є тривалий процес зменшення обсягу виробництва, що призвів до такого низького обсягу ВВП, якого просто не вистачає для покриття бюджетних видатків.

Тому при фінансуванні соціального захисту важливо встановити правильне співвідношення між видатками бюджету на соціальні цілі та на економічну діяльність. Спрямування коштів в економіку створює передумови для зростання ВВП, а відтак, з одного боку, збільшує можливості бюджету у фінансуванні соціальних заходів, а з іншого - знижує напруження у розподілі бюджетних коштів, оскільки зменшує потребу в самому соціальному захисті. Головну роль у такій політиці відіграють продуктивні витрати - інвестиції в основний капітал і науку. Проте вони мають тенденцію до зниження.

У цілому система видатків бюджету повинна забезпечувати надійне функціонування держави і сприяти економічному зростанню, що досягається за рахунок раціональної структури видатків.

Прийняті останніми роками законодавчі акти, програми та інші нормативні документи, що визначають обсяги видатків державного І місцевих бюджетів, здебільшого належно не враховували можливості економіки і населення у сплаті податків для формування доходів бюджету. Це призвело до структурної розбалансованості фінансів держави, значних (прихованих та наявних) дефіцитів державного бюджету. Розрив між потребою у видатках І обсягом ресурсів бюджету, у т. ч. потенційних, може бути подоланий лише за умови призупинення Верховною Радою чинності окремих законодавчих актів, видатки на виконання яких у бюджеті не передбачені або передбачені не в повному обсязі.

Таблиця 11.1

Структура державних видатків за економічною класифікацією у 2008-2009 рр.

Це дасть змогу суттєво оздоровити бюджетну систему і водночас запобігти зростанню заборгованості за зобов'язаннями держави, які не можуть бути виконані.

Водночас треба запропонувати механізми, які не дозволятимуть у майбутньому приймати закони без урахування їх впливу на бюджет, а також заходи щодо обмеження дії уже прийнятих законодавчих актів, не забезпечених бюджетними асигнуваннями.

Актуальним завданням уряду є раціоналізація мережі закладів та установ, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів, для підвищення рівня та якості послуг, що надаються громадянам, виконання у повному обсязі цільових програм соціально-економічного та гуманітарного розвитку, підвищення ефективності використання бюджетних коштів. Програми та заходи, що не належать до пріоритетних, необхідно призупинити або перевести на фінансування за рахунок небюджетних ресурсів.

Ключовим завданням бюджетної політики має стати збереження соціальної спрямованості бюджету. Пріоритетними напрямами бюджетної політики у соціальній сфері є:

^ встановлення рівня мінімальної заробітної плати не нижче прожиткового мінімуму; остаточне розмежування пенсійних виплат з бюджету І

Пенсійного фонду; індексація грошових доходів працівників бюджетної сфери

відповідно до чинного законодавства; ^ раціоналізація системи соціальних пільг через запровадження надання адресних пільг і субсидій населенню винятково у грошовій формі; ^ забезпечення у повному обсязі виплати допомог малозабезпеченим громадянам та сім'ям з дітьми, повне погашення заборгованості Із соціальних виплат; ^ підвищення заробітної плати працівникам бюджетної сфери та стипендій студентам не менш як на 50 %; ✓ визначення реальних механізмів погашення знецінених грошових заощаджень громадян в установах Ощадного банку і страхових внесків до колишнього Укрдержстраху. Пріоритетним завданням є вдосконалення відповідно до чинного законодавства системи державного фінансування розвитку вітчизняної науки та культури.

Потрібно передбачити бюджетні видатки на реалізацію програми адміністративної реформи, а також на проведення судової реформи в Україні.

Необхідні принципово нові підходи до політики капітальних видатків держави. Вони мають скласти основу бюджету розвитку.

До бюджету розвитку мають бути включені передбачені у бюджеті централізовані капітальні вкладення, видатки на науку, галузеві програми розвитку та інші капітальні видатки. Бюджет розвитку має складатися за програмно-цільовим підходом та подаватися разом з проектом державного бюджету як складова частина програми економічного і соціального розвитку.

Потребує перегляду існуючий порядок розподілу та використання капітальних вкладень. їх обсяг має бути не менше 1 % видатків загальною фонду державного бюджету і спрямовуватись на вирішення загальнодержавних і регіональних соціально-економічних проблем та пов'язаних з енергозбереженням, реформуванням земельних відносин, створенням державної інформаційно-аналітичної системи, будівництвом об'єктів комунальної та виробничої Інфраструктури, соціального призначення, газо- та водопроводів, запобіганням екологічним катастрофам тощо. На фінансування об'єктів виробничого призначення має спрямовуватися частина надходжень від приватизації державного майна, яка має використовуватись на кредитній основі винятково на структурну перебудову, Інноваційне оновлення, модернізацію виробництв та технологічний розвиток підприємств.

Бюджетне регулювання існує у будь-якій соціально-економічній системі, притаманне економіці як ринковій, так і неринковій. Проте характер бюджетного устрою, способи формування, затвердження, виконання бюджетів принципово відрізняються. Особливо це стосується державного бюджету. В централізованій економіці бюджет повністю підпорядкований державному економічному плану, атому не має суттєвого самостійного значення. В ринковій економіці складанню, затвердженню і виконанню державних річних бюджетів приділяється виняткове значення. Самі бюджети на державному та територіальному рівнях є визначальною, основною формою фінансового планування. Це повністю відкидає твердження про відсутність в умовах ринкової економіки централізованого державного планування. Бюджетно-фінансове планування в країнах з ринковою економікою поставлене навіть краще, ніж у державах із традиційно плановою системою ведення господарства.

Важливо також і те, що в розвинених країнах чітко дотримуються демократичної процедури прийняття бюджетів на загальнодержавному та муніципальному рівнях. Бюджети обговорюються в парламентах та їх комісіях надзвичайно детально за всіма статтями доходів і витрат та навіть за окремими об'єктами. Внаслідок цього уряд не має можливості витрачати державні кошти на свій розсуд. На жаль, в Україні, хоча бюджети внаслідок реформ стали предметом обговорення та затвердження законодавчими органами, проте часто це робиться із запізненням, а також у подальшому приймаються рішення, які вносять незбалансовані зміни до бюджету.

Для підтримки стабільності господарювання, уникнення кризових явищ особливого значення набуває своєчасне коригування дохідних і витратних статей бюджету на основі регулярного контролю за фінансовими потоками, оскільки реальні потоки можуть відрізнятися від запланованих. У таких випадках, які, як правило, характеризуються перевищенням витрат, використовуються резерви з тим, щоб своєчасно спрямувати економічні процеси в необхідне русло та узгодити їх із фінансовими можливостями.

Проблема використання державних витрат в якості інструменту державного регулювання та й у цілому керованості бюджетними процесами в державі тісно пов'язана з виникненням незбалансованості державного бюджету. Перевищення видатків над доходами зумовлює появу бюджетного дефіциту.

В світі не Існує держави, якій би не доводилося розв'язувати проблеми незбалансованості бюджету. Оптимальним критерієм для дефіциту бюджету згідно з Маастрихтським договором визнано 3 % ВВП. В Україні майже щороку після проголошення незалежності (за винятком 2000 і 2002 рр.) мав місце дефіцит бюджету (у 1992 р.-13.7% ВВП;у 1995 р.-6.8%; у 1998р.-2.2; у 2003 р. - 0,19), при чому реальний бюджетний дефіцит навіть перевищував планові показники. Зарубіжний досвід свідчить, що конкретні заходи щодо подолання бюджетного дефіциту завжди тісно пов'язуються із його якістю, яка визначається основними причинами його виникнення:

- необхідністю здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки, що дає підстави охарактеризувати бюджетний дефіцит як наслідок не кризового стану суспільних відносин, а здійснення прогресивних зрушень у структурі суспільного виробництва;

- виникнення надзвичайних ситуацій, що потребують залучення додаткових резервів;

- розвитку (внаслідок різноманітних факторів) кризових явищ в економіці, що вимагає вжиття заходів, спрямованих на стабілізацію та ефективність економіки.

Бюджетний дефіцит за певної політики держави здатен виконувати певні регулюючі функції, а саме, коли перевищення видатків над доходами допускається під час спаду виробництва, а в період економічного піднесення доходи перевищують видатки (з'являється профіцит бюджету). Розміри бюджетного дефіциту суттєво визн