Організація виробництва - Гриньова В.М. - 16.2.1. Роль науки в забезпеченні технічного прогресу й удосконаленні виробництва

16.2.1. Роль науки в забезпеченні технічного прогресу й удосконаленні виробництва

Нині роль науки в розвитку суспільного виробництва і створенні нової конкурентоспроможної техніки і технології значна. В умовах науково-технічної революції, ані техніка, ані виробництво, ані споживання не можуть розвиватися й удосконалюватися без виконання комплексу сучасних наукових досліджень і розробок. У свою чергу для розвитку науки необхідні сучасні засоби вимірювання, промислові установки й інше устаткування, а також виробнича база.

Відбувається взаємне "проникнення" елементів систем науки, техніки, виробництва і споживання, ускладнення цих систем і зміцнення зв'язків між ними, утворення і розвиток комплексної системи (рис. 16.4).

Оскільки система "наука — техніка — виробництво — споживання" є організаційно-технічною" для неї, як і для будь-яких систем такого виду, характерний динамізм, тобто безперервна мінливість просторово-часових зв'язків елементів системи і стану системи в цілому.

Науки — це система знань, що дає змогу прогнозувати предмети і явища в природі і суспільстві.

Виходом системи "наука" є сформульовані у вигляді визначених наукових ідей і положень об'єктивні закони, що діють у сфері суспільного виробництва; закінчені розробки принципово нових об'єктів техніки й окремі технологічні рішення; форми і методи організації й управління процесами виробництва, споживання (експлуатації); інформація про об'єкти і засоби експлуатації (споживання).

На вході системи "наука" існують складові, що є похідними інших систем, у тому числі: постановка наукової проблеми (5 і 5') і сучасні засоби досліджень (1).

Розвиток науки характеризується такими особливостями:

— перетворення науки в безпосередню продуктивну силу. Наука впливає на розвиток техніки і виробництва, тобто стає високоефективною галуззю;

— розширення сфери застосування науки, для якої характерне проникнення її результатів у всі сфери матеріального виробництва і споживання промислової продукції, включаючи сфери організації та управління;

— прискорений розвиток науки, що характеризується експонентним законом зростання обсягу науково-технічної інформації і безперервним збільшенням кількості працівників, зайнятих у цій сфері діяльності;

— випереджальний (щодо техніки і виробництва) розвиток науки. У сучасних умовах наука більш активно відкриває перспективи розробки техніки і виробництва, залишаючи за ними роль первинних чинників, що визначають її розвиток. Випереджаючи розвиток техніки і виробництва, сучасна наука формує необхідні передумови для створення нової техніки, технології й організації виробництва;

— комплексний розвиток науки. З одного боку, науково-технічний прогрес немислимий без поглиблення знань у визначених наукових сферах, тобто без інтенсивної диференціації наук і розвитку спеціалізації діяльності науковців. З іншого, прискорення науково-технічного прогресу може бути досягнуто тільки за умови комплексного розвитку науки. Комплексні дослідження, що базуються на об'єднанні зусиль учених, інженерно-технічних працівників, зайнятих у різних галузях науки, техніки і виробництва, сприяють підвищенню ефективності досліджень і дають змогу визначити сфери використання результатів;

— системність науки. Для сучасних великих наукових досліджень характерний системний підхід до постановки наукової проблеми і проведення досліджень. Тільки за умов дотримання системності можна заздалегідь, тобто на стадії науково-технічних розробок, визначити, наприклад, оптимальну

номенклатуру машин, приладів і устаткування з відповідними заданими параметрами;

— математизація науки й автоматизація процесів наукових досліджень. Розвиток науки немислимий без використання математики й електронно-обчислювальної техніки.

Техніка як сукупність сучасних машин, приладів, устаткування, засобів механізації й автоматизації процесів фізичної і розумової праці становить серцевину комплексної системи "наука — техніка — виробництво — споживаипя". Вона виступає (див. рис. 16.4) як засіб наукового дослідження (1), засіб виробництва (1') і засіб споживання (1"). Процес розробки зразків техніки, як правило, розглядається як складна система, що включає комплекс взаємозалежних теоретичних, розрахункових і експериментальних робіт. Основною метою функціонування цієї системи є створення сучасних технічних засобів для сфер наукових досліджень, виробництва і споживання. У свою чергу, техніка розглядається як об'єкт дослідження (2), виробництва (2') і споживання або експлуатації (2").

Будучи витвором людини, техніка відіграє посередницьку роль між нею і природою, яку людина освоює і використовує для задоволення своїх матеріальних і духовних потреб.

Виробництво як технологічна система становить сукупність взаємозалежних процесів, за допомогою яких суспільство, використовуючи сировинні ресурси і сили природи, створює необхідні продукти у вигляді засобів виробництва і предметів споживання. Об'єктами виробництва є (див. рис. 16.4): зразки техніки (2') і продукти праці (4), призначені для безпосереднього використання у сфері споживання або експлуатації.

Сучасне виробництво ґрунтується на використанні досягнень науки у сфері організації виробництва й управліпня ним (3), нових видів засобів виробництва (1') та інформації про якість вироблених об'єктів, що надходять зі сфери споживання (6).

Виробництво — основна сфера застосування досягнень науки і техніки, тому інтенсивний розвиток, зважаючи на розглянуті особливості, є необхідним. У свою чергу, виробництво розвивається, змінюється й удосконалюється з урахуванням цих особливостей.

Розвиток виробництва характеризується такими найбільш характерними особливостями:

— динамічністю (безперервним процесом відновлення складу об'єктів виробництва, що вимагає відновлення матеріально-технічної бази і методів ведення виробництва);

— ускладненням циклу підготовки виробництва (тривалість і структура життєвого циклу об'єкта виробництва залежать від ускладнення конструкції);

— комплексною механізацією й автоматизацією виробничих процесів (передбачає велику програму робіт — від заміни ручних операцій до створення заводів-автоматів).