Основи ринкової економіки України - Селезньов В.В. - 10.2. Організація праці

Для нормального функціонування економіки найважливішим завданням є забезпечення всіх учасників суспільного виробництва необхідною робочою силою всіх категорій.

У складі ринку робочої сили, як правило, виділяють такі категорії або групи працівників:

1) керівні працівники, менеджери та службовці різного рівня;

2) дипломовані та висококласні фахівці у різноманітних галузях народного господарства;

3) висококваліфіковані працівники робітничих спеціальностей;

4) працівники галузей сфери послуг;

5) некваліфіковані робітники та працівники галузей, схильних до зміни структури і скорочення виробництва;

6) найвразливіша категорія працівників: молодь, люди похилого віку, особи з фізичними та розумовими вадами (інваліди).

Для позначення різних категорій осіб найманої праці на Заході часто використовують спеціальні терміни: білі комірці (англ. white collar workers) - інженерно-технічний персонал та службовці; сірі комірці (англ. grey collar workers) - працівники сфери обслуговування; сині комірці (англ. blue collar workers) - працівники, зайняті фізичною працею. У США описи різних видів робіт і типових посадових інструкцій містяться у "Довіднику перспективних професійних занять" та в "Словнику найменувань посад", що видаються Міністерством праці США У цих книгах наводяться описи обов'язків працівників різних сфер діяльності, відомості про необхідну для цих занять фахову підготовку та необхідну освіту, про наявність робочих місць у кожній сфері діяльності, про можливе просування по службі та заробітках тощо. Перелік вакансій у різних галузях діяльності, що постійно поновлюється, міститься у випусках "Щорічника про наявність робочих місць для випускників коледжів", наявних у бюро коледжів з працевлаштування випускників. У цьому довіднику подається інформація про вакансії, що існують для випускників коледжів у сотнях фірм. Тут же наводяться відомості про фірми, які зацікавлені у залученні досвідчених співробітників або фахівців, що мають учений ступінь вище бакалавра (цей ступінь присвоюється випускникам коледжів та університетів).

В умовах ринкових відносин підприємства самостійно встановлюють організаційну структуру і штати підприємства, самі визначають потребу в робочій силі, її чисельність, склад та якість, здійснюють добір та наймання робочого персоналу.

Особовий (штатний, обліковий) склад підприємства, установи, організації, всі його постійні працівники називаються кадрами (від фр. cadre). Політика підприємства з придбання, збереження і використання трудових ресурсів становить його кадрову політику.

Завдання організації роботи із забезпечення підприємства необхідними кадрами виконує кадрова служба (відділ кадрів) підприємства.

Основними функціями кадрової служби підприємства є:

♦ визначення потреби в кадрах (планування);

♦ прийом на роботу;

♦ організація обліку кадрів;

♦ контроль за розміщенням і раціональним використанням кадрів;

♦ підготовка і перепідготовка кадрів;

♦ стимулювання кадрів;

♦ вивільнення (звільнення) кадрів.

Кадрове планування має на меті відстежування змін у структурі кадрів та виявлення майбутніх потреб у робочій силі, визначенні її якісних і кількісних показників.

Прийом на роботу полягає в доборі кандидатів на робоче місце й оформленні прийнятого на роботу. При цьому варто мати на увазі, що добір кандидатів є двостороннім процесом. З одного боку, керівництво підприємства вирішує, надавати чи не надавати роботу кандидату, з іншого боку, сам кандидат вирішує, приймати йому пропозицію чи ні, якщо роботу буде надано.

Процес добору кандидатів, як правило, складається з таких етапів:

1) заповнення анкетних форм (анкетування);

2) інтерв'ю;

3) рекомендаційні листи;

4) тестування;

5) поглиблена бесіда (співбесіда);

6) кваліфікаційний іспит;

7) пропозиція роботи.

У разі взаємної згоди сторін процес прийому на роботу завершується укладенням трудового договору між працівником та працедавцем і його юридичним оформленням відповідно до трудового законодавства.

Для забезпечення правильної організації обліку кадрів, тобто руху працівників підприємства та використання ними робочого часу, на підприємстві мають вестися:

♦ книга наказів (розпоряджень) про прийом, переведення і звільнення з роботи працівників, що працюють за трудовими договорами. Книга має бути пронумерована, прошнурована і скріплена підписом керівника та печаткою підприємства;

♦ книга обліку видачі трудових книжок, а також прибутково-видаткова книга з обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них, яка також має бути пронумерована, прошнурована і скріплена підписом та печаткою;

♦ особові справи працівників;

♦ книга протоколів загальних зборів трудового колективу. Основними формами з обліку кадрів є такі первинні документи:

♦ наказ (розпорядження) про прийом на роботу;

♦ особова картка;

♦ облікова картка науковців;

♦ наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу (посаду);

♦ запис про надання відпустки;

♦ наказ (розпорядження) про припинення трудового договору;

♦ табель обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати;

♦ розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості, платіжні відомості;

♦ особові рахунки та інші документи, затверджені у встановленому порядку.

На керівних та інженерно-технічних працівників, а також на матеріально відповідальних осіб заповнюються особові листки з обліку кадрів.

На всіх працівників, що пропрацювали на підприємстві понад п'ять днів, у тому числі на тимчасових і сезонних робітників, мають вестися трудові книжки. Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

У трудову книжку вносяться відомості:

♦ про працівника (П.І.Б., дата народження, освіта, професія, фах);

♦ про роботу (прийом на роботу, переведення на іншу роботу, звільнення);

♦ про заохочення та нагородження за успіхи в роботі;

- ♦ про відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиції.

Відомості про стягнення у трудову книжку не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається КМУ.

Поряд з обліком руху працівників на підприємствах і в організаціях має вестися облік робочого часу. З цією метою на кожному підприємстві незалежно від режиму роботи має бути організований табельний облік робочого часу.

Табелі (від англ. table - таблиця) застосовуються для обліку використання робочого часу всіх категорій працівників, а також для нарахування їм заробітної плати та одержання даних про відпрацьований час, що служать для складання фінансової та статистичної звітності. Табелі складаються в одному примірнику табельником, майстром або іншою особою, якій доручено вести табельний облік, і .подаються до бухгалтерії у встановлені терміни.

Норми робочого часу для різних категорій працівників встановлені трудовим законодавством. Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год у тиждень, а для окремих категорій працівників (неповнолітні, вчителі, лікарі тощо) встановлюється скорочена тривалість робочого часу.

Розстановка кадрів - це розподіл і перерозподіл кадрів у системі управління підприємством, під якими розуміють: призначення на посаду, призначення на вишу і відповідальнішу посаду, зняття з посади, переведення на іншу посаду по горизонталі, переміщення в іншу сферу діяльності.

Для контролю за правильною розстановкою і раціональним використанням кадрів існують різні системи і методики оцінки. Основними елементами таких систем є оцінка досягнутих результатів, підбиття річних результатів, проведення регулярної атестації персоналу. На основі аналізу проведених атестацій розробляються пропозиції щодо призначення, переміщення, звільнення працівників, формується резерв на висування, розробляються програми з підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.

Нині передові підприємства вкладають все більше коштів у безвідривне навчання, підвищення кваліфікації своїх працівників, не побоюючись при цьому втратити їх через плин кадрів. Характерно, що в системі бухгалтерського обліку, прийнятій у світовій практиці, витрати на навчання персоналу давно вже перейшли з графи "витрати виробництва" у графу "капітальні вкладення".

Фахову підготовку і перепідготовку кадрів забезпечує система професійної освіти, яка складається з професійно-технічної та вищої освіти.

Професійно-технічна освіта здійснюється в середніх і вищих професійно технічних училищах, що спеціалізуються на підготовці робітничих кадрів для всіх галузей народного господарства.

Вища освіта здійснюється у вищих навчальних закладах. Всі вищі навчальні заклади підлягають акредитації.

Акредитація вищого навчального закладу - це визнання статусу вищого навчального закладу, підтвердження його здатності здійснювати підготовку фахівців на рівні державних вимог з певного напрямку (спеціальності).

Залежно від рівня акредитації вищі навчальні заклади поділяються на технікуми, коледжі, інститути, університети, академії. В них проводиться підготовка висококваліфікованих фахівців та управлінського персоналу. Особам, які закінчили вищі навчальні заклади, присвоюється кваліфікація відповідно до отриманої спеціальності і видається диплом спеціаліста.

Професійне навчання може проводитися також на спеціалізованих курсах, в навчально-виробничих комбінатах, а також безпосередньо на підприємстві.