Основи ринкової економіки України - Селезньов В.В. - 14.2.2. Засоби зв'язку

Засоби зв'язку (телекомунікації) призначені для прийому та передачі інформації на відстані. Інформація також може передаватися у різних формах: паперовій, звуковій та візуальній.

Усі засоби зв'язку можна поділити залежно від виду зв'язку. До основних видів відносять такі види зв'язку:

♦ поштовий;

♦ телеграфний (у т. ч. телексний);

♦ телефонний (у т. ч. факсимільний і факсмодемний);

♦ радіозв'язок;

♦ електронний.

Види зв'язку, що використовують засоби радіотехніки та електроніки, об'єднують під назвою електрозв'язок.

У технічному плані електрозв'язок може бути дротовим або бездротовим (радіозв'язок). Всі види зв'язку можуть використовувати як дроти, так і радіоканали. Так, традиційні дротові види зв'язку - телеграф, телефон - використовують радіозв'язок при передачі на значні відстані (міжміський, міжнародний зв'язок). Водночас телебачення може поширюватися дротами (кабельне телебачення).

Широкого поширення набули так звані радіорелейні лінії зв'язку.

Радіорелейна лінія зв'язку призначена для передачі на значну відстань телефонних переговорів і телевізійних програм. Сучасна апаратура радіорелейного зв'язку може забезпечити одночасну розмову кількох тисяч абонентів і передачу кількох програм телебачення. Радіорелейною лінією можуть також передаватися телеграфні повідомлення та радіомовні програми.

Радіорелейна лінія являє собою ланцюжок ультракороткохвильових радіостанцій, розміщених на відстані 50-70 км одна від одної. Антена станції випромінює радіохвилі в напрямі першої проміжної станції. Там передача приймається, посилюється і передається на наступну проміжну станцію. Так здійснюється передача до кінцевої станції. Процес прийому, посилення і подальшої передачі сигналу називається ретрансляцією, а проміжні станції ретрансляційними.

Радіорелейна лінія має значну перевагу перед радіозв'язком на коротких хвилях - вона забезпечує роботу дуже значної кількості телефонних каналів і передачу телебачення. Ні те, ні інше при зв'язку на коротких хвилях забезпечити не можливо.

Сучасні лінії дротового зв'язку, виконані з коаксіального кабелю, пропускають досить широку смугу частот. Проте радіорелейні лінії мають переваги і перед ними. Радіорелейну лінію можна збудувати швидше і дешевше, ніж кабельну лінію. Радіорелейна лінія дає велику економію кольорових металів - міді та свинцю, потребує меншої кількості підсилювальних пристроїв. При цьому якість передачі телефонних розмов радіорелейною лінією така сама, як при передачі найкращою кабельною лінією.

Поштовий зв'язок є найдавнішим із відомих видів зв'язку. Він забезпечує поштові відправлення (листи, посилки, бандеролі) та поштові грошові перекази, а також розповсюдження (передплату) газет і журналів.

Телеграфний зв'язок (телеграф) завдяки документальності прийому, високій продуктивності, ефективному використанню пропускної спроможності каналу зв'язку і стійкості до перешкод також набув достатнього поширення. Телеграфні апарати - телетайпи - дають змогу здійснювати обмін телеграмами між відділеннями зв'язку, документальний букводрукуючий зв'язок між абонентськими установками підприємств, установ і організацій, обмін інформацією між обчислювальними центрами, запровадження і виведення інформації з ЕОМ.

Об'єднання користувачів телеграфу в абонентські мережі одержало назву телексного зв'язку. Телекс широко використовується для міжнародного зв'язку. Раніше міжнародні телексні повідомлення здійснювалися лише через Москву. Тепер станція є у Києві, а Україна одержала свій індекс замість старого SU. Хоча телексний зв'язок поступається факсмодемному, він вважається офіційним.

Ще одним видом дротового зв'язку є телефонний зв'язок. З березня 1995 року Україна має також власний код міжнародного телефонного зв'язку - 380. Свій подальший розвиток телефонний зв'язок одержав у вигляді факсимільного, який використовує факсимільні апарати (факси), що дають змогу передавати письмові повідомлення, факсмодемного, який використовує для цього комп'ютер, а також відеотелефонного зв'язку, який дозволяє разом із звуком передавати зображення особи, що говорить по телефону.

Зв'язок між кореспондентами за допомогою передачі та прийому енергії радіохвиль називається радіозв'язком.

Залежно від призначення сигналів, що надсилаються, радіозв'язок поділяють на радіотелеграфію, радіотелефонію, радіо-фототелеграфію, телебачення та радіомовлення. Радіозв'язок буває одно- і двостороннім. Передачу повідомлення в одному напрямку застосовують, наприклад, при радіомовленні та телебаченні. При цьому сигнали передавача одночасно приймаються багатьма приймачами. Двосторонній зв'язок застосовують для радіозв'язку. Для здійснення такого зв'язку кожна радіостанція повинна мати і передавач, і приймач.

Радіозв'язок буває звичайним (портативні радіостанції) і радіотелефонним. Радіотелефонний зв'язок у свою чергу поділяється на космічний супутниковий та наземний мобільний.

Супутниковий зв'язок використовує комерційні супутники зв'язку, які запускаються у космос спеціально з цією метою. До мобільного зв'язку відносять:

♦ стільниковий (від англ. cell - стільник)',

♦ пейджинговий (від англ. page - пошуковий, персональний виклик)',

♦ транкінговий (від англ. trunk - канал передачі даних).

Як і при звичайному телефонному зв'язку, засоби мобільного зв'язку об'єднуються у мережі. Створення мереж мобільного зв'язку (як стільникових, пейджингових, так і транкінгових мереж) - справа дуже дорога. Проте практика показує, що покривати велику територію мобільним зв'язком часто вигідніше, ніж рити траншеї, прокладати тисячі кілометрів дорогого кабелю, будувати АТС. Нині мобільний зв'язок розвивається дуже швидко і є найперспективнішим видом комунікації у світі.

В Україні не всі засоби зв'язку дозволені для використання. Деякі засоби радіозв'язку потребують спеціального дозволу і обов'язково мають реєструватися у Державній інспекції електрозв'язку України. В іншому разі апаратура підлягає конфіскації, а на користувача накладається штраф.

Передавати та одержувати інформацію на відстань можна також за допомогою засобів комп'ютерної техніки. Для цього створюються локальні та глобальні комп'ютерні мережі. Проте головне призначення комп'ютерної техніки полягає в іншому.