Потенціал і розвиток підприємства - Бачевський Б.Є. - Дохідний, витратний, порівняльний та змішаний підхід до оцінки

Для незалежної ринкової оцінки машин і обладнання, як і для оцінки нерухомості, застосовуються ті самі підходи 119,26,37,83]: порівняльний. витратний, дохідний, але методи відрізняються від тих. що використовуються при оцінці об'єктів з державною долею майна. Є специфіка використання вказаних методів також у порівнянні з оцінкою нерухомості.

На відміну від нерухомості, для якої доходний метод є найбільш прийнятним, у ході оцінки машин і обладнання перші два підходи мають більше значення, та забезпечують більший рівень обґрунтованості визначення ринкової ціни. Дохідний підхід стосовно оцінки як нових так і зношених машин та обладнання потребує врахування занадто великої кількості випадкових факторів внаслідок великої різноманітності можливих напрямків найкращого використання оцінюваного засобу, майбутніх умов його функціонування, рівня морального зносу та інше. Основні проблеми при використанні будь-яких підходів до оцінки майна виникають звичайно за нестачею надійної та однозначної інформації. Кожний метод із зазначених підходів має свої вимоги до інформаційного забезпечення та свою область найбільш ефективного застосування, то машини й обладнання не є винятком.

Так, дохідний підхід, і зокрема метод капіталізації доходу, як достатньо ефективний при визначенні ціни підприємства в цілому або нерухомості, при оцінці машин і встаткування придатний лише для "системної оцінки" (тобто оцінки системи машин, що виконують закінчений цикл виготовлення продукції), тому що потребує визначення відповідного потоку доходів і витрат, які практично неможливо визначити для окремої операції (оскільки неможливо врахувати умови майбутнього конкретного робочого місця до продажу об'єкта). Але для повного циклу виготовлення виробів, що може здійснювати лінія або ланка повної обробки вихідних матеріалів, це припустимий метод визначення вартості.

Порівняльний підхід при оцінці машин і встаткування, як найбільш універсальний інструмент, забезпечує можливість оцінки будь-якого часткового елементу носія, у тому числі: окремої одиниці обладнання, їх системи або комплексу за ознакою закінченого циклу виробництва, чи усього парку обладнання підприємства загалом, особливо, якщо підприємство невелике. Такі методи потребують визначення аналогів, але навіть якщо повних аналогів немає, можна застосувати систему поправок і оцінка буде досить реальною. Вивчення динаміки цін пропозиції або статистики продажів при визначенні вартості машин та обладнання на відповідному ринку в Україні на цей час може забезпечити формування інформаційної бази, й саме тому порівняльний метод є основним при оцінці машин і встаткування.

Порівняльний підхід, заснований на принципі підстановки або заміщення, за яким покупець (інвестор) не заплатить за оцінюване майно більше, ніж коштує його заміщення, тобто придбання на відкритому, вільному й конкурентному ринку аналогічного нового об'єкта. Так само це стосується об'єкта, що був у вживанні, з урахуванням поправок на його фізичне й функціональне зношування й економічне старіння [19]. Практичне застосування відповідних методів можливо за наявністю активного, ефективно функціонуючого ринку й систематизованої інформації про його загальний стан та статистику угод купівлі-продажу рухомого майна.

Основні проблеми порівняльного підходу пов'язані з додержанням принципів використання потрібної інформації: повноти, достовірності, актуальності, відповідності саме оцінюваному об'єкту. Одержання необхідної інформації за вказаними умовами потребує створення баз даних з можливістю автоматичного підбору аналогів, подібних оцінюваним об'єктам, з урахуванням ступеня розбіжності складу й чисельних значень головних характеристик аналогів і оцінюваних об'єктів, з регулярним видаленням застарілих та доданням нових даних.

Витратний підхід до оцінки вартості враховує психологічні особливості покупця, засновані на сприйнятті споживчої вартості як продукту суспільної праці. За таким поглядом, незважаючи на відмінності в якості, при всіх наявних розбіжностях учасники ринку співвідносять вартість і ціну з витратами виробництва й реалізації. Тому, при використанні витратного підходу, оцінювана вартість визначається шляхом прямого або непрямого підрахунку всієї сукупності витрат, необхідних для виробництва (відтворення) відповідного об'єкта. Слід відмітити, що за такою практикою іноді продавці орієнтуються на балансову вартість, при визначенні якої до ринкової ціни об'єкта додають вартість його доставки, установки (монтажу) по місцю використання, створення фундаменту, наладки, супутніх капіталовкладень по підведенню енергозабезпечення, вентиляції тощо.

Для цілісного об'єкту або нерухомості це виправдано, але відносно машин та обладнання, а наш погляд, цього робити неможна, якщо техніка продається "розсипом". Покупцю не потрібні а ні фундамент, а ні виробнича інфраструктура за старим місцем експлуатації, тому він купує лише машини та обладнання. Він ще додасть усі вказані витрати при постановці даної нерухомості на баланс власного підприємства. Оцінювання рухомих об'єктів з усіма супутніми витратами для стаціонарної установки має сенс лише за умови, коли вони придбаються разом з нерухомістю, та будуть експлуатуватися на тому самому місці, у тому самому або подібному технологічному процесі. Але це вже системна оцінка, за якою буде враховано не просто вартість кожного окремого елемента носія, а повну вартість комплексу машин та обладнання, що виконує завершену технологічну обробку виробу, то для такої оцінки більш підходить доходний метод.

Цей підхід спирається на методи, що широко застосовуються у світовій практиці та рекомендуються до використання Національними стандартами оцінки № 1, 2, 3. За його реалізацією орієнтація на собівартість означає також врахування середнього прибутку відповідно до характерного для даної групи виробів рівня рентабельності.

Основний недолік витратного підходу — відсутність врахування реальної корисності об'єкта для конкретного покупця, оскільки він оперує абстрактною корисністю взагалі даного виду виробів при встановленому рівні зносу. Саме тому у ході встановлення умов угоди купівлі-продажу попередня оцінка, встановлена за даним методом, часто коригується з урахуванням зацікавленості у її реалізації обох сторін.

Існують варіанти змішаного підходу, за якими може застосовуватися або метод залишку для обладнання по аналогії з подібним методом щодо нерухомості [104], або методи побудови статистичних моделей ціноутворення [131], що виражають залежність ціни об'єкта від складу й значень його технічних характеристик. Моделі такого роду можуть бути багатофакторними або враховувати головний параметр, будуватися як статична або динамічна модель, але за будь-якою побудовою повинні відображати об'єктивно існуючі залежності й визначати очікувану ціну при даному наборі технічних характеристик, за даною кон'юнктурою ринку та за умовами конкретного договору. Вплив ринкових факторів може бути враховано шляхом введення в модель поправочних коефіцієнтів.

Вказані методи вміщують елементи порівняльного підходу, тому що отримана в такий спосіб оцінка може розглядатися як ринкова вартість узагальненого (усередненого) аналога оцінюваного об'єкта. Елементи витратного підходу проявляються як врахування залежності між вихідними параметрами та витратами на їх створення, зокрема за методом питомих показників, що виражає стійку функціональну залежність ціни від конкретного параметра. Результатний підхід реалізується тим, що вихідні характеристики оцінюваного об'єкта якраз і забезпечують отримання бажаного результату за усередненою оцінкою рівня реалізації принципу найкращого використання.

У зв'язку з тим, що кожний підхід і метод оцінки має не тільки достоїнства, але й недоліки, для забезпечення більшої обґрунтованості й точності оцінки в загальному випадку рекомендується [105, 131, 174] використання одночасно кількох методів з подальшою статистичною обробкою отриманих різними підходами й методами результатів.

Такі рекомендації базуються на уявленні, що теоретично результат оцінки повинен бути один — ринкова вартість, оскільки всі застосовані методи у всіх своїх елементах ґрунтувалися на ринковій інформації [131]. З нашої точки зору, навіть теоретично, враховуючи вірогідність похибки при визначенні кожної складової алгоритмів розрахунку, це неможливо. За тим же джерелом [131], у практичних розрахунках ціна, отримана різними методами, практично завжди різна, й розходження, як правило, істотні. Для узгодження результатів рекомендують застосовувати середньозважену оцінку, завдання інтервалів оцінки, вибір одного методу, найбільш адекватного умовам і об'єкту оцінки. Ми вважаємо, що метод повинен бути усе ж таки один, і складність питання саме в тому, щоб він враховував і наявність інформації, і її достовірність, і найсуттєвіші особливості об'єкту оцінки та умов його використання краще, ніж будь-який інший метод.

Розглянуті підходи до оцінки в тому або іншому складі можуть бути застосовані для оцінки будь-яких класів, груп і видів машин і встаткування, однак іноді необхідно враховувати специфіку конкретних його видів, у першу чергу це стосується унікальних машин великої собівартості виготовлення, для яких можливою є оцінка за розбивкою на окремі вузли та агрегати. Це відноситься також до систем та комплексів машин і встаткування, які можна розглядати як єдине ціле й оцінювати результатним методом або розбити на окремі машини, транспортні засоби, агрегати, роботи- завантажувачі, та оцінити їх окремо за витратним підходом.

Порівняльний підхід найбільш відповідає вимогам оцінки ринкової вартості машин та обладнання масового і серійного виробництва, що вже входили до складу основних фондів підприємства (тобто об'єктів оцінки на вторинному ринку). Порівняння звичайно виконується відносно недавніх (менш ніж за рік) продажів ідентичних чи аналогічних об'єктів. За рік та більше порівнювання продаж вже потребує корективи з урахуванням рівня інфляції. Головним параметром порівняння є ціна, тому потрібно враховувати не тільки її розмір за аналогом, але й умови, за якими вона була встановлена. Розрізняють наступні види ринкових цін за етапами формування ціни конкретної угоди:

Загальнодоступні довідкові ціни, що публікуються в спеціальних виданнях (цінових довідниках, каталогах), газетах і журналах, інформаційних бюлетенях, формуються на основі даних виробників та оптових посередників і рідко залежать від умов платежу й поставки. Вони носять інформаційний характер для покупців, створюючи первинне середовище попиту.

Ціни пропозиції (виробників або посередників) для покупців певного напрямку публікуються в прайс-листах, фірмових і виставочних каталогах на спеціалізованих "трейд-шоу", та диференціюються за умов поставки (склад комплектації, умови страхування, доставки й т.д.) і оплати (скидки на розмір партії, оплата за фактом, чи передплата, поставка в кредит, бартер повний або частковий, валюта розрахунків). За обговоренням умов, ціни пропозицій можуть бути змінені.

Ціни фактичних угод для конкретних покупців при внутрішній торгівлі, які є найбільш надійною основою оцінки вартості машин і встаткування методом ринкових порівнянь, якщо така інформація є та може бути перевірена. Такі ціни можуть враховувати не тільки загальні умови, але й ті, що стосуються, наприклад, постійних партнерів, спеціального виготовлення продукції, терміновості виконання тощо. Однак вони рідко публікуються, та можуть нести елементи націленої дезінформації.

Крім аналізу цін конкретних виробників та оптових посередників необхідно розглядати також узагальнюючу ціпову ринкову інформацію, таку як:

Біржові ціни, які відображають цінову ситуацію постійно діючих ринків масових, якісно однорідних товарів (у нашому випадку — торгово-промислових бірж, номенклатура яких включає машини й устаткування), формуються за високим рівнем конкуренції попиту та пропозиції. Біржові ціни відображають рівень реальних угод, публікуються в біржових бюлетенях внутрішнього ринку, ціни міжнародних бірж публікуються в міжнародних економічних виданнях ООН, Міжнародного валютного фонду, країн певного регіону, й можуть слугувати основою порівняльного підходу до формування цін на товари, яким немає аналогів на внутрішньому ринку.

Ціни торгів або тендерів формуються за участю обмеженої кількості продавців і одного покупця, що оголошує тендер на досить велику партію машин та обладнання, і з декількох пропозицій вибирає найбільш вигідну за умовами, у тому числі й за ціною. Таким чином, формування цін за результатами торгів або тендерів відбувається в умовах високого рівню конкуренції пропозиції, тому тендерні ціни, як правило, нижче цін аналогічної продукції, реалізованої на біржах або по звичайних комерційних контрактах, що компенсується обсягом поставки.

Імпортно-експортні ціни формуються в результаті аналізу світових цін і переговорів учасників на основі не тільки національного законодавства, але й загальних міжнародних та двохсторонніх домовленостей держав, то це слід враховувати при формуванні бази даних, оскільки такі ціни можуть базуватись не стільки на економічних, як на політичних засадах, спотворюючи реальну ринкову ціну об'єктів оцінки при порівнянні.

Світові ціни на машини та обладнання формуються за цінами провідних фірм — виробників або постачальників цієї продукції. За винятком комп'ютерної техніки, автомобільної техніки й сільськогосподарських машин інформація про ціни міжнародної торгівлі машинами і встаткуванням практично відсутня. Інформація щодо світових цін, хоча й слабо систематизована та неповна, може бути отримана пошуком через "Інтернет".