Теорія економічного аналізу - Купалова Г.І. - 9.2. Загальні поняття системи. Економічна система

На початку XVII ст. виникла реальна потреба в забезпеченні системного підходу до вивчення суспільних процесів. На необхідність системності пізнання об'єктивної реальності вказували такі вчені, як Е. Кондильяк (1715–1780 pp.), І. Кант (1724–1804 pp.), Г. Гегель (1770–1831 pp.). У цей час поняття системи з'явилося в математичних, біологічних і технічних науках. Основоположниками системного підходу до вивчення явищ у природі і суспільстві стали К. Маркс, Ф. Енгельс. Значний вклад у цей процес вніс також В.І. Ленін.

Чим же пояснюється об'єктивна необхідність системного підходу? Справа в тому, що природа, живий організм, людське суспільство, економіка, виробнича сфера – це складні організаційні системи. При цьому система розглядається як сукупність багатьох складових елементів (в природі), клітин (в живому організмі), соціальних верств, груп, класів (в суспільстві), видів діяльності, підприємств (в економіці), сфер і підприємств з виробництва матеріальних благ (у виробничій сфері), що утворюють певну цілісність, єдність, нерозривний зв'язок із середовищем. Усі елементи системи поєднані в одне ціле через підсистеми прямими і зворотними зв'язками.

Кожна система, як бачимо, складається з підсистем, елементів, і тому має свою структуру. Структура системи виражає и будову як єдність стійких взаємозв'язків елементів. Наприклад, структура матеріального виробництва може бути подана у такому вигляді:

– економіка (суспільне господарство);

– види економічної діяльності;

– територіально-економічні комплекси;

– підприємства тощо.

Отже, система розуміється як ієрархічна впорядкованість сукупності підсистем та структурних одиниць.

Система формується і розвивається у певному середовищі під дією різних факторів. Об'єктивна реальність, у межах якої

розвивається система та зміна властивостей якої впливає на систему, називається системним оточенням, наприклад вплив природних та економічних умов на роботу будівельних і сільськогосподарських підприємств.

Важливим є питання про системні параметри. Параметричні показники, відображаючи кількісний бік показників, повинні володіти науковою обґрунтованістю та мати високий кореляційний зв'язок між собою.

Однією з головних складових будь-якої системи є економічна система. Під економічною системою розуміють, зазвичай, суспільне виробництво, тобто динамічний процес активної діяльності людей щодо створення матеріальних благ для розвитку суспільства. Вона включає два види відносин:

– ставлення людей до природи;

– відносини між людьми у процесі виробництва.

Характерною особливістю системи є взаємозв'язок та єдність виробничих сил і виробничих відносин.

Основними структурними одиницями системи є:

– суспільне виробництво (система великого масштабу);

– види економічної діяльності (суспільного господарства) – системи другого порядку;

– підприємства – виробничі підсистеми галузей;

– виробничі підрозділи підприємств – підсистеми підприємства.

Взаємозв'язки цих частин системи визначаються характером виробництва, обміну розподілу і споживання матеріальних благ при наявному суспільному ладі.

На сучасному етапі економічна система нашої країни сприяє досягненню вищої мети економічної стратегії, якою є подолання бідності, підвищення матеріального добробуту людей. Ця мета визначає всі взаємопов'язані частини економічної системи.

Економічна система включає наявність трудових, матеріально-речових і природних ресурсів, а також економіко-управляючих перетворювачів. Виходячи з цього, в економічній системі виділяють діяльність, яка управляється – виробничо-господарську та ту, що управляє – організацію управління, підсистеми, поєднання яких впливає на результативні показники розвитку системи.