Теорія економічного аналізу - Купалова Г.І. - 10.2. Групування

Групування і пов'язана з ним класифікація є основою людської абстрактної діяльності. Дуже рано починають класифікувати оточуючі об'єкти і давати назви отриманим класам діти. Люди здавна застосовують поділ об'єктів на групи, класи. Так, до наших днів дійшла, описана Хорхе Луїсом Боргесом (1937–1952) у книзі "Інші дослідження", давня китайська класифікація тварин, згідно з якою тварини поділяються:

– на тих, що належать імператору;

– набальзамованих;

– дресированих;

– молочних поросят;

– сирен;

– казкових;

– бродячих собак;

– включених у цю класифікацію;

– тих, що тремтять, як божевільні;

– незліченних;

– намальованих найкращою верблюжою щіточкою;

– інших;

– тих, що тільки що розбили вазу для квітів;

– тих, які здалека нагадують мух.

Це свідчить про те, що навіть у стародавні часи люди у своїй практичній діяльності застосовували певні елементи, методи аналізу, розбиваючи при цьому досліджуваний об'єкт на групи та класи.

У сучасних умовах становлення ринкової економіки, здійснення економічного аналізу не можливе без застосування методу групування, оскільки прості дані зведення дають надто загальну картину про об'єкт, що вивчається. Насамперед це пов'язано з необхідністю дослідження місткості, насиченості, структури окремих сегментів товарного ринку за регіонами, групами товарів і конкретними їх видами; класифікації покупців за розміром та характером попиту, рівнем доходів, родом занять, чисельністю і складом сім'ї; групування партнерів по бізнесу, дебіторів і кредиторів тощо.

Групування – це процес утворення однорідних груп на основі розподілу сукупності на окремі частини або об'єднання досліджуваних одиниць у часткові сукупності за суттєвими для них ознаками.

Основними завданнями групування в економічному аналізі є:

– виділення соціально-економічних типів явищ;

– вивчення структури та структурних змін явища;

– виявлення зв'язку і залежності між явищами, які вивчаються.

Проведення групування потребує спершу вибору групувальної ознаки (основи групування) та визначення кількості груп, що виділяються. Як основу групування необхідно відбирати головні найбільш суттєві і визначальні ознаки. Вони можуть бути кількісними (чисельність працівників, обсяг виробництва, товарообігу) або атрибутивними, тобто якісними (освіта, стать, соціальний статус, професія, кваліфікація, форма власності).

Кількість груп при застосуванні атрибутивної ознаки визначається кількістю різновидів, яких набуває ця ознака, а при використанні кількісної ознаки – залежить від варіації ознак та обсягу досліджуваної сукупності. Кожного разу питання визначення кількості груп вирішується з урахуванням конкретної ситуації. За умови наявності рівних інтервалів кількість груп можна визначити орієнтовно за формулою, запропонованою американським вченим Стерджессом

n = 1 + 3,3221gN,

де n – число груп (інтервалів), од.,

N – загальний обсяг сукупності, од.

Так, при 200 одиницях сукупності кількість груп становитиме

n = 1 + 3,3221g200 = 9 (од.).

Для різного обсягу спостережень учені-економісти, зокрема І.В. Попович, вважають оптимальною таку кількість груп залежно від кількості спостережень (табл. 10.9).

У разі, коли кількість спостережень не перевищує 40 одиниць, число інтервалів може дорівнювати 3 або 4, хоча розподіл сукупності на 4 групи небажаний, оскільки тоді випадає середня група (інтервал).

Таблиця 10.9. Рекомендована кількість груп для різної кількості спостережень, од.

Побудова групування за кількісною ознакою потребує визначення величини (кроку) інтервалу. Розрахунок його при рівних інтервалах здійснюється за формулою

,

де і – величина (крок) інтервалу,

, – найбільше і найменше значення ознаки.

Приклад. За даними виробітку деталей 30 робітниками зробити їх групування: 64, 98, 70, 38, 68, 31, 82, 94, 120, 75, 95, 51, 81, 69, 70, 46, 50, 30, 98, 42, 80, 66, 44, 67, 94, 71, 44, 78, 110, 73.

Розмістивши для зручності групування варіанти в ранжований (упорядкований у міру зростання) ряд, маємо: 30, 31, 38, 42, 44, 44, 46, 50, 51, 64, 66, 67, 68, 69, 70, 70, 71, 73, 75, 78, 80, 81, 82, 94, 94, 95, 98, 98,110,120.

Спочатку вибираємо кількість інтервалів. Оскільки сукупність невелика за обсягом, то можна взяти 3 інтервали. Тоді крок інтервалу дорівнюватиме:

.

Побудуємо таблицю розподілу частот результатів спостереження за групами (табл. 10.10).

Таблиця 10.10. Групування робітників за виробітком деталей

З урахуванням поставлених перед групуванням завдань використовуються такі види групувань, як типологічне, структурне та аналітичне. Слід зазначити, що такий поділ дещо умовний у зв'язку зі складністю, багатогранністю суспільних, у тому числі економічних, явищ і процесів, що потребують застосування комплексних підходів.

Типологічні групування – групування, завдання яких полягає у виділенні із загальної сукупності соціально-економічних типів, тобто окремих груп, які відрізняються за якістю.

Отже, в результаті такого типологічного групування в досліджуваній сукупності виділяються однорідні групи, насамперед основні соціально-економічні типи однорідних явищ, класи за певною ознакою. Наприклад, групування підприємств за формою власності (державні, приватні), населення, членів сімей – за статево-віковою ознакою та ін. Приклад типологічного групування наведено в табл. 10.11.

Таблиця 10.11. Розподіл суб'єктів Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України за формами власності, на початок 2006 р.

Наведені дані характеризують розподіл на початок 2006 р. суб'єктів Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України за формами власності. Як видно з даних таблиці, найбільша група суб'єктів має приватну форму власності – 78,3%. Частка державної і державної кооперативної форми власності зовсім незначна – 4,1%.

Структурні групування характеризують склад досліджуваної сукупності, структурні зрушення в розвитку соціально-економічних явищ і процесів.

Слід зауважити, що структурні групування відрізняються від типологічних лише метою дослідження, за формою ж вони повністю збігаються.

Прикладом структурного групування може бути розподіл робітників промислового підприємства за стажем роботи (табл. 10.12).

Таблиця 10.12. Групування робітників промислового підприємства за стажем роботи

На основі проведеного групування можна зробити висновок про те, що більше половини робітників підприємства мають стаж роботи від 9 до 18 років, 29,3% – більше 18 років і кожен п'ятий – до 9 років.

Аналітичні групування використовуються для дослідження взаємозв'язку між явищами та їх різноманітними ознаками. При побудові аналітичних групувань важливо правильно визначити факторні і результативні ознаки.

Приклад аналітичного групування наведено в табл. 10.13.

Як бачимо, спостерігається чітка залежність між стажем роботи трактористів за спеціальністю і рівнем продуктивності їх праці. У міру збільшення стажу роботи зростає і річний обсяг виконаних ними механізованих робіт.

Таблиця 10.13. Залежність виробітку трактористів від стажу роботи за спеціальністю в сільськогосподарських підприємствах

За кількістю ознак, за якими здійснюється групування, розрізняють прості та комбіновані групування. Прості – це такі групування, які здійснюються за однією ознакою. Комбінованими називаються групування, які будуються за двома і більше ознаками у взаємозв'язку (комбінації) таким чином, що групи, утворені за однією ознакою, поділяються на підгрупи за іншою ознакою і т. п.

Нині в умовах формування ринкової економіки застосовуються групування фінансів підприємства – поєднання, що характеризує розподіл конкретної сукупності компаній за їх фінансовим станом, станом платежів і розрахунків з іншими суб'єктами ринку, рівнем фінансової стійкості та платоспроможності. Залежно від мети виділяються такі групування:

1) за фінансовими результатами – розробляються по підприємству, яке отримало прибуток чи зазнало збитку;

2) за підприємствами малого бізнесу – розробляються групування залежно від розміру прибутку і виручки;

3) за платоспроможністю – виділяються підприємства, які мають прострочену дебіторську та кредиторську заборгованості, підприємства, які входять у певні інтервали за коефіцієнтом платоспроможності.

Підприємства, які попадають у кожен із інтервалів, можуть бути охарактеризовані за кількістю (процент до загальної кількості організацій), середньосписковою чисельністю працівників (процент до загальної чисельності працівників), розміром кредиторської та дебіторської заборгованості (процент до загальної суми).