Теорія економічного аналізу - Купалова Г.І. - 9.4. Сутність і значення узагальнюючих показників в економічному аналізі

Дослідження господарської діяльності нерозривно пов'язане з вивченням та аналізом сукупності узагальнюючих показників, які характеризують як кількісний, так і якісний бік цієї діяльності. Показник – це чисельний параметр, критерій якої-небудь властивості, якості економічного об'єкта, явища, процесу чи рішення.

Показники в економічному аналізі відіграють надзвичайно велику роль. Виступаючи в ролі величини, критерію, параметра, рівня, вимірника, індикатора, вони дають змогу оцінити стан економіки країни (регіону, підприємства, домогосподарства), його зміну, що дозволяє судити про економічний розвиток, зростання, підйом або спад економіки, регіону, виду діяльності. Виходячи з цього, показники виконують низку важливих функцій, а саме – пізнавальну, управлінську (контрольно-організаторську) і стимулюючу (рис. 9.4).

Пізнавальна функція показників полягає в тому, що вони характеризують розвиток господарської діяльності, економічний стан, інтенсивність виробництва тощо. Вивчаючи кількісний бік явищ і процесів господарського життя, економіст одночасно аналізує їх якісний бік. Узагальнені показники при цьому слугують базою для аналізу, планування, прогнозування діяльності окремих виробничих підрозділів, підприємств, видів економічної діяльності та економіки країни в цілому.

Управлінська, або як її ще називають, контрольно-організаторська функція, показників означає, що вони є невід'ємною складовою управлінського процесу, бо саме завдяки аналізу фінансово-економічних, виробничих, трудових та інших показників забезпечується контроль за виробництвом, реалізацією товарів, робіт і послуг, а також приймаються зважені, обґрунтовані управлінські рішення для забезпечення кращої організації виробництва і підвищення його ефективності.

В умовах ринкової економіки великого значення набуває контроль, що здійснюється за допомогою показників. Він зводиться до використання їх для вивчення, перевірки своєчасності та якості виконання зобов'язань, договірних умов підприємства перед державою, трудовим колективом, окремими працівниками, партнерами по бізнесу, клієнтами, постачальниками, благодійними організаціями тощо.

Рис. 9.4. Основні функції показників

Показники виконують також важливу стимулюючу функцію, сутність якої полягає в тому, що вони показують рівень розвитку суб'єкта господарювання, його місце на ринку, дають змогу порівняти досягнуті результати з результатами конкурентів, кращих підприємств. Це та інше виступає стимулюючим фактором підвищення ефективності виробництва.

9.5. Види та класифікація показників

Внаслідок великої чисельності та різноманітності наявних показників проведення комплексного економічного аналізу потребує попередньої їх систематизації для забезпечення всебічного розгляду та оцінки результатів господарської діяльності. Залежно від способу обчислення, сутності дослідження, часової ознаки, способу відображення, ступеня агрегування, характеру залежності прийнята така класифікація показників (рис. 9.5).

За способом обчислення всі показники поділяють на первинні і похідні. Первинні показники виражаються у формі абсолютних величин і дотримуються в результаті зведення та групування даних (наприклад, чисельність молодих працівників на підприємстві).

Похідні показники розраховуються з первинних чи вторинних показників і виступають у формі відносних або середніх величин (наприклад, частка молодих працівників на підприємстві та їх середній вік).

За суттю досліджуваних показників – об'ємні (кількісні) та якісні. Об'ємні (кількісні) показники виражаються в числовому вимірі. Для них, як правило, характерні фізичні (одиниці міри ваги, об'єму, довжини, площі) або грошові одиниці.

Якісні показники характеризують відношення величини двох показників (без врахування їх однорідності). Вони зазвичай відображають ефективність економічних рішень суб'єктів, а також частку і темпи змін економічних величин.

За характером досліджуваних явищ показники поділяють на такі групи – інтервальні і моментні. Інтервальні показники характеризують розвиток явищ у часі, а моментні – на конкретну дату.

За способом відображення розрізняють абсолютні і відносні величини. Абсолютні величини використовуються для кількісної оцінки суспільних явищ і процесів. В економічному аналізі ці величини слугують переважно як база для розрахунку відносних і середніх величин та індексів. Відносні величини показують відношення двох абсолютних чисел. Вони полегшують читання та аналіз даних. Детальніше абсолютні і відносні величини розкриті у розділі 10 "Традиційні методи обробки економічної інформації", параграф 10.1. "Абсолютні, відносні і середні величини".

За ступенем агрегування або способом вираження розмірів досліджуваних явищ і процесів, показники поділяються на індивідуальні та узагальнені. Індивідуальні показники характеризують розмір кількісних ознак окремих одиниць (наприклад, рівень заробітної плати одного працівника). Узагальнені показники відображають розмір кількісної ознаки певної сукупності одиниць (наприклад, фонд заробітної плати на підприємстві). Ці показники отримують здебільшого шляхом додавання індивідуальних абсолютних показників, а в деяких випадках – шляхом множення або розрахунків.

За характером залежності виділяють факторні і результативні показники, які використовуються для вивчення взаємозв'язків і взаємозалежностей суспільних явищ, господарських процесів. Факторні показники – це такі показники, які впливають на інші показники і спричинюють їх зміну.

Результативні показники – показники, що формуються під дією на них інших показників (факторних), і виступають основним об'єктом дослідження.

Крім вищевказаної класифікації використовуються й інші, більш детальні. Так, залежно від сфери використання показники можна поділити на аналітичні, прогнозні, планові, розрахункові, звітні, статистичні. В аналітичних дослідженнях також часто використовують інтегральні показники, які є узагальненими, зведеними, синтетичними показниками.

Розрізняють також директивні (управлінські, планові та ін.) і звітні (переважно статистичні) показники. У свою чергу директивні показники з позиції управління господарськими процесами поділяються на директивно-адресні показники, призначені окремо для кожного господарського об'єкта або групи об'єктів; директивно-знеособлені – показники, які стосуються всіх без винятку об'єктів (ціни, нормативи, податки тощо).

Дієвість економічного аналізу залежить від застосування комплексного підходу, який насамперед передбачає всебічне вивчення економічних явищ і процесів за допомогою системи взаємопов'язаних економічних показників.

На рівні підприємства така система включає в себе сукупність показників ресурсного забезпечення, виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг, витрат виробництва, фінансових результатів і фінансового стану (рис. 9.6).

Рис. 9.6. Основні групи показників комплексного аналізу господарської діяльності підприємства

Кожна з виділених груп містить низку показників, які і забезпечують комплексність дослідження. Так, ресурсне забезпечення включає показники наявності, динаміки і використання необоротних, оборотних активів, а також робочої сили. Серед основних із них можна назвати по необоротних активах: наявність, ступінь зносу і придатності, прибуття, вибуття, оновлення основних, у тому числі виробничих, засобів, віддача, місткість, економія основних засобів, озброєність праці основними засобами; по оборотних активах: вартість, швидкість обороту, закріплення, матеріаловіддача і матеріаломісткість, економія. Робоча сила аналізується шляхом використання таких показників, як чисельність, прибуття, вибуття, плинність працівників, продуктивність праці, трудомісткість, використання робочого часу тощо.

До групи виробництво, реалізація товарів, робіт, послуг входять такі показники: обсяг виробництва і реалізації, виконання плану виробництва і реалізації продукції, її якість, рівень використання виробничої потужності підприємства, структура, асортимент і номенклатура продукції, ритмічність виробничої діяльності, рівень виконання договірних зобов'язань, залишки готової продукції на складах та ін.

Витрати виробництва вивчаються за допомогою таких показників: загальна сума витрат, а також за елементами і статтями витрат, постійні і змінні витрати, витрати виробництва на одну гривню готової продукції, повна, виробнича собівартість, собівартість окремих виробів та всього випуску продукції.

Дослідження фінансових результатів здійснюється за допомогою показників величини прибутку і рівня рентабельності в цілому та за видами господарської діяльності, джерелами формування, напрямами використання.

Фінансовий стан підприємства характеризує ціла система показників з аналізу ліквідності (поточної, швидкої, абсолютної, оборотності запасів, дебіторської і кредиторської заборгованості), платоспроможності підприємства (концентрація власного, позикового капіталу, співвідношення власного і позикового капіталу, забезпеченість за кредитами), рентабельність господарської діяльності, активів, власного і позикового капіталу, стан на ринку цінних паперів (дохід на акцію, цінність, рентабельність акції, дивідендний вихід, коефіцієнт котировки акції).

Характерною особливістю проведення економічного аналізу згідно з названими групами показників є можливість робити його не тільки в логічній послідовності, починаючи від ресурсів, до оцінки фінансового стану підприємства, тобто "знизу доверху" (найчастіше так робиться), а й навпаки, шляхом деталізації – від загальних показників фінансового стану – до часткових, а саме до ресурсного забезпечення ("зверху і донизу").