Педагогічна етика - Васянович Г.П. - Принцип громадянськості та патріотизму

Інтегративною якістю особистості є громадянськість, сформованість якої дає змогу людині відчувати себе юридично, соціально, морально та політично дієздатною. До основних її елементів належать моральна і правова культури, виражені в почутті власної гідності, внутрішньої свободи особистості, дисциплінованості; повазі та довірі до інших громадян і державної влади, здатної виконувати свої обов'язки; гармонійному поєднанні патріотичних, національних і наднаціональних, загальнолюдських почуттів.

Принцип громадянськості та патріотизму - моральний принцип, який передбачає національну гордість, громадянську відповідальність та готовність служити Батьківщині.

Дотримання принципу громадянськості в моральному становленні особистості було незаперечною істиною ще за часів античності. Так, Платон наголошував, що індивід і держава - одне ціле. Педагог персонально відповідає перед законом, державою, народом за виховання моральних, громадянських якостей молоді. Арісто-тель обстоював думку, що громадянське виховання молоді є основним засобом збереження державного устрою. Тому його забезпечення він вважав справою не лише вчителів і батьків, а передусім держави. Таких поглядів дотримувались М. Монтень, Я.А. Коменський, Й.Т. Песталоцці, А. Дістервег, Г. Кершенштайнер та ін. Справжнім вважали педагога, який є не просто державним службовцем, а окрасою нації, її надією й опорою. Він мав виявляти гідність, моральну культуру і внутрішню свободу за умов постійного та неформального піклування з боку батьків, держави і суспільства.

Провідною ідеєю німецького педагога Георга Кершенштайнера (1854-1932) (автора громадянського виховання) є формування державної свідомості особистості. У передмові до твору "Що таке державно-громадянське виховання" (1918) він розкрив враження від перебування в Україні перед початком Першої світової війни і висловив думку, що під час воєнного лихоліття спільна небезпека об'єднує громадян. Однак у мирні роки інтереси одиниць превалюють, панує байдужість до державних справ не лише пересічних індивідів, а й можновладців, які про це ніколи публічно не говорять. Цей егоїстичний нахил людини можна ефективно подолати лише заплановано і послідовно виховуючи всіх у напрямі громадянськості й патріотизму. Тобто слід доводити до свідомості кожного, що добро одиниці найкраще збережеться в державі, добре упорядкованій, збудованій на моральних основах, і кожний зобов'язаний підтримувати державу, в якій живе.

Українські теоретики та педагоги-практики Г. Ващенко, А. Макаренко, С. Русова, В. Сухомлинський, К. Ушинський також розглядали принцип громадянськості як один із провідних у педагогічній етиці. Г. Ващенко, висвітлюючи генезу і розвиток українського виховного ідеалу, наголошував на його послідовній традиційності. Оскільки основним джерелом традиційного виховного ідеалу українця є релігійність і патріотизм, то педагог безпосередньо відповідає за формування цього ідеалу в молоді. Першою абсолютною вартістю для молоді, стверджував Г. Ващенко, є Бог, другою - Батьківщина. Молодь має чітко уявляти собі, що благо Батьківщини полягає в таких чинниках:

1) державній незалежності, можливості українського народу вільно творити своє політичне, соціальне, господарське і релігійне життя;

2) об'єднанні всіх українців незалежно від їх територіального походження, церковної належності, соціального стану тощо в одну спільноту, пройняту єдиними творчими прагненнями і патріотизмом;

3) справедливому державному устрої, який підтримує лад у суспільстві, забезпечуючи особисті права і волю кожного громадянина та сприяючи розвитку та прояву його здібностей, спрямованих у бік громадянського добра;

4) справедливому соціальному устрої, за якого зникає і унеможливлюється боротьба між окремими групами суспільства;

5) високому рівні народного господарства та його справедливій організації, що забезпечать матеріальний добробут усіх громадян, позбавлять експлуатації;

6) розквіті духовної культури українського народу (науки, мистецтва, освіти);

7) високому релігійно-моральному рівні українського народу, впровадженні в життя учення Христа;

8) високому рівні здоров'я українського народу, зведенні до мінімуму хвороб і смертності.

Виховання моральності та патріотизму має ґрунтуватися на піднесенні громадянського почуття, яке закладене в людині генетично, проте позитивно розвивається чи деформується залежно від соціального оточення. В. Скуратівський зазначав, що любов до рідного краю, родини, Батьківщини змалечку закладається в людини несвідомо. Справжня любов досягає найвищого вияву, коли є духовно усвідомленою, самовизначеною. Якщо переважає інстинктивність, то любов до Батьківщини може обернутися "сліпим афектом", здатним знівелювати совість, справедливість і навіть сенс життя. За таких умов людина переживає не творче піднесення, а зневагу до інших народів. Ідея Батьківщини передбачає в людині духовність. Якщо людина не має її, то може прожити все життя в межах своєї держави і не "знайти" Батьківщини, не полюбити її. Це зумовлюють егоїстично-особистісні або егоїстично-групові інтереси. Часто такі люди з егоїстичних міркувань видають себе за патріотів, симулюють любов. їх завжди висміювали в художній літературі. Прикладом справжньої любові до Батьківщини є Святослав Хоробрий, Володимир Великий, Володимир Мономах, Богдан Хмельницький, а також ті національні герої, які все життя присвятили боротьбі за щастя та добробут України.

Високі громадянськість та патріотизм відображені у фольклорі, який педагогу слід творчо використовувати в навчально-виховному процесі. Організовуючи виховну роботу з громадянського, патріотичного виховання, потрібно враховувати регіонально-політичні і регіонально-культурні відмінності, релігійну неоднорідність, неоднозначне ставлення населення до подій минулого та сучасності тощо в Україні.

Отже, принципи громадянськості та патріотизму не лише відроджують моральні цінності минулого, а й потребують діяльного ставлення до свого народу, у чому відображається національна гордість і любов до Вітчизни, громадянська відповідальність за її долю, а також емоційне підпорядкування особистістю свого

життя спільним національним інтересам та виявляється в готовності служити Батьківщині і захищати її від ворогів.