Педагогічна етика - Васянович Г.П. - Замкнутий тип

Соціологи та психологи виокремлюють групу дітей, які сприймають дійсність як джерело розваг, для яких усе існує функціонально, на рівні задоволення потреб. Типовими мотивами їх дій є бажання "розслабитись", забутись і переключитись.

У спілкуванні з іншими людьми нестійкі особистості, як правило, обирають роль тих, кого ведуть за собою, та визнають лідерами активніших і самостійніших.

Оскільки представники цього типу не вміють поводити себе незалежно, здатні до навіювання, їх можуть використовувати антисоціальні особистості для здійснення несправедливих вчинків.

Дисгармонія відносин із навколишнім світом, невідповідність вимогам життя виявляються і в сприйнятті власних особливостей та індивідуальних рис. Для нестійкої особистості характерна відсутність стабільного образу самого себе, залежність самооцінок від випадкових оцінок людей, які в цей момент перебувають поруч. Тому самооцінка власних дій у такої особистості може коливатися від несправедливої до справедливої.

У нестійкої особистості здатність відмовитись від власних задумів паралізує її духовні сили. Особливо це властиво юнацтву, коли особистість ще не зовсім сформована.

Гіпертимний тип

До нього належать діти, які завжди перебувають у піднесеному настрої. Така особистість справляє враження, що в неї все гаразд, відсутні будь-які проблеми. Вона енергійна, рухлива, радісна та самостійна, демонструє гармонію зі світом, а відкритий характер свідчить про безконфліктність і справедливість.

Неформальні взаємини з іншими людьми складаються в гіпертимів досить сприятливо, якщо не зважати на їх нестійкість та поверховість. Вирізняючись кон-тактністю, невмотивовано піднесеним настроєм і рішучістю, вони, як правило, претендують на головні ролі в групі, беруть на себе функції лідера і часто добиваються визнання. Ділові стосунки із людьми цього типу підтримувати складно: вони не виконують обіцянок, не рахуються з думками інших, не сприймають критичних зауважень, тому здатні на несправедливі дії.

Гіпертим виявляє індивідуально-неповторні особливості чітко і константно, проте образ самого себе при всій його цілісності здебільшого складається з Я-очіку-ваного, уявлень про те, яким можна стати, якщо лише захотіти. Усвідомлення, яким бачить його в цей час оточення, утруднене.

Демонстративний тип

Основні риси демонстративної особистості полягають у прагненні будь-що звернути на себе увагу, добитися від оточення подиву, захоплення, співчуття, обурення і навіть ненависті, тільки не байдужості. Глибинний егоцентризм є її найслабшою індивідуальною особливістю.

Представники цього типу надто вибірково ставляться до справедливих або несправедливих вчинків. Так, вони можуть легко і швидко забути один із випадків виявленої до них несправедливості, проте довго пам'ятати про інший. Часто вважають, що їх справедливий учинок недооцінили. Це спричинює в них заздрість успіхам інших, несправедливу та недоброзичливу їх характеристику.

Демонстранти значну увагу приділяють власним індивідуальним особливостям. Образ самого себе охоплює як Я-реальне, так і Я-ідеальне, утворюється з ідеальних, вигаданих уявлень, які не збігаються з оцінками оточення. Реальний образ самого себе в них не виникає, а ідеальні уявлення про власні можливості будуються не на основі соціальних очікувань, а на фантазіях і переконаннях у власній неповторності (Дон Кіхот).

Сензитивний тип

До нього належать непомірно чуттєві, вразливі діти, які постійно страждають від почуття неповноцінності, а отже, навіть удаваної несправедливості. Це відбувається тому, що найменша сила зовнішнього збудження потрібна для вияву переживань, будь-якої іншої психічної реакції.

Представники цього типу особистості постійно перебувають у стані тривоги, очікування неприємностей та несправедливих дій із боку інших. Як і гіпертими, сен-зитиви цілком залежать від обставин, проте в гіпертимів ця залежність виявляється у вольовій сфері, потребі негайно діяти, а в сензитивів - в емоційній. Сензитивний тип особистості із будь-якого приводу починає сильно переживати, не завжди може критично оцінити події, що відбуваються, і знайти продуктивний вихід із складної ситуації.

Сензитиви надзвичайно прив'язані до інших людей, уміють бути щирими друзями, вразливо реагують на будь-яку несправедливість, виявлену до їх рідних і близьких. Часто їх переживання сильніші за переживання тих, хто постраждав. Проте загалом сфера їх відносин із людьми є дисгармонійною через здатність до перебільшення та гіперболізації несхвалення на свою адресу з боку оточення і бажання залишатися непомітними. Представники цього типу важко переживають ситуації, у яких може постраждати їх репутація, коли їм здається, що їх вважають нещирими, несправедливими або іронізують, насміхаються над ними. До себе сензитиви пред'являють непомірно високі вимоги. Вони часто незадоволені індивідуальними особливостями, перебільшують власні недоліки, забуваючи іноді про достоїнства.

Замкнутий тип

Основними рисами особистості цього типу є обмеженість у спілкуванні та контактах з іншими людьми, прагнення до усамітнення, незалежності від зовнішніх обставин і думок оточення (людина в собі). Для таких людей, які живуть у світі власних уявлень, важливо не те, що реально відбувається (справедливе-несправедливе), а те, що вони про це думають. Ці особистості не наділені "емоційним резонансом", здатністю до симпатії чи переживання несправедливості, що поглиблює дисгармонію з оточенням. Вони високо оцінюють себе і недооцінюють інших.

Астенічний тип

Серед інших дисгармоній астенічний тип особистості характеризується підвищеною втомленістю, роздратованістю, недовірливістю та тривожністю. Особливо його виснажують не фізичні, а розумові навантаження. Якщо своєчасно не вжити заходів, то такий стан нервово-психічного виснаження, виражений у зниженні тонусу психічних процесів, може спричинити стійкі зміни в поведінці, дисгармонію у взаєминах із навколишнім світом, людьми і самим собою. Іноді роздратованість у представника цього типу виникає з найменшого приводу, через що здатна легко спрямовуватися на людину, яка випадково потрапила в поле зору. Відтак вибух гніву може швидко змінитися розкаянням, почуттям провини за несправедливо заподіяну образу.

До себе астенічний тип часто ставиться самозакохано і незадоволений ставленням інших. Визнає це лише в найближчому колі, як правило, - сім'ї. Образ самого себе дисгармонійний. Людина вважає, що вона справді малопомітна, неяскрава і справедливо не викликає поваги. Водночас думка про те, що такою її бачить оточення, що ці недоліки були в неї і раніше, поглиблює загальний депресивний і напружений емоційний фон, сконцентрований навколо власних невдач і ураженого самолюбства.

Єдиним конструктивним виходом із складних, конфліктних переживань є утворення нового образу самого себе, Я-майбутнього, формування ідеалу, до якого слід прагнути. Без допомоги інших робота, спрямована на подолання внутрішньої дисгармонії, ускладнюється, оскільки потребує сильної волі, здоров'я, яких бракує особистості цього типу.

Існує значна кількість інших типів особистості, які виражені слабше. Водночас жодного із них немає в "чистому" вигляді.

Людина, знаходячись між матеріальним і духовним світами, перебуває під загрозою неврівноваженості, непостійності в самовияві справедливості. Педагог у своїй діяльності не завжди чинить справедливо, оскільки часто сам зазнає несправедливого ставлення до себе. Проте це не виправдовує його, адже він зобов'язаний бути розсудливим, поміркованим у власних діях, виявляти моральну стійкість, навіть мужність щодо різних форм соціальної та індивідуальної несправедливості і вміти обирати справедливі засоби у вихованні молоді.