Всесвітня історія - Гончар Б.М. - Австрія

Для епохи правління канцлера К. Меттерніха в Австрії характерним було збереження феодально-монархічного правління, придушення національно-визвольних рухів численних народів імперії, нехтування будь-якими соціально-економічними реформами. Водночас "передберезневий період" (два десятиліття напередодні революції) увійшов в історію Австрії як період кризи феодально-абсолютистської системи, пробудження духовного життя австрійського суспільства, усвідомлення необхідності демократичних перетворень і продовження процесів національного відродження імперії. Саме останній чинник і визначив особливість революції, в Австрійській імперії, де поряд із завданнями демократизації та проведення соціальних реформ величезну роль відігравала національно-визвольна боротьба поневолених народів імперії (угорців, чехів, словаків, румунів, південних слов'ян та українців).

Як і в більшості країн Європи, каталізатором революції у Відні стали лютневі події 1848 р. в Парижі, тривала економічна криза, неврожайні роки і значне зниження життєвого рівня народу. 13 березня, після перших звісток про початок революції в Парижі, в столиці Австрійської імперії почалися стихійні демонстрації міської бідноти, студентів, ремісників, робітників та міщан. Демонстранти вимагали звільнення ненависного канцлера К. Меттерніха, забезпечення реального права на працю, скорочення робочого дня до 10 годин, підвищення заробітної плати, скликання загальноавстрійського парламенту, скасування цензури та проведення широких демократичних соціально-економічних перетворень.

Для наведення порядку в столицю були введені регулярні війська і відбулися збройні сутички з революціонерами, які спорудили барикади у різних частинах Відня. Окремі армійські підрозділи відмовилися стріляти у співвітчизників і виявили непокору уряду. Оскільки більша частина австрійської армії перебувала в Італії, імператор змушений був звільнити К. Меттерніха, погодитися на реорганізацію уряду і створення Національної гвардії.

До складу уряду ввійшли представники ліберальної буржуазії, які вважали, що революція виконала своє завдання, і бажали встановлення законності та порядку. Спільно з імператором було розроблено конституцію, яка проголошувала основні буржуазні свободи, передбачала створення двопалатного парламенту (рейхстагу) та зберігала за імператором значні повноваження, зокрема право вето на парламентські законопроекти.

Конституція була опублікована у квітні 1848 р. і викликала шалену критику радикалів, які звинуватили уряд у спробі реставрації монархії. Політичний комітет Національної гвардії - орган віденських революціонерів - закликав народ до непокори. Імператор утік зі столиці. Влада перейшла до тимчасового органу - Комітету громадської безпеки. В липні почав роботу австрійський рейхстаг, переважну більшість серед депутатів якого становили помірковані ліберали, що виражали інтереси буржуазії та селян, традиційно відданих монархії. Значним був також депутатський корпус, що представляв інтереси слов'янських народів імперії. Такий склад парламенту обумовив його рішення та гострі зіткнення на ґрунті національного питання. Рейхстаг ліквідував кріпацтво, частину феодальних повинностей, прийняв рішення про відправку австрійської армії для придушення революції в Італії та Угорщині. Шалений опір депутатів від національних областей викликала ідея створення Великої Німеччини-об'єднання всіх німецьких та ненімецьких земель в єдину державу під егідою Австрії. На противагу депутати-слов'яни на чолі з чехом Ф. Палацьким висунули ідею австрославізму, яка пропонувала підтримувати австрійську монархію від зазіхань німців та угорців.

Франтішек Палацький (1798-1876) - чеський історик, засновник чеської історіографії, філософ, громадський і політичний діяч, представник ліберального націоналізму, автор програми "будителів", організатор Матиці чеської. У1827р. був редактором наукового журналу Богемського музею в Празі, де друкував статті з естетики та чеської мови. 31832р. працював над історією чехів у Богемії та Моравії до 1526р. Підсумки досліджень було опубліковано в працях: "Історія Богемії" (1836-1867) у 5 томах німецькою мовою та "Діяння чеського народу" (1848-1876) чеською мовою. Б них викладена концепція історії Полоцького як постійного контакту і конфлікту між слов'янами. Римською церквою та німцями. Центральним у чеській історії став період гуситських війн як утілення національної та релігійної боротьби. У роки революції 1848-1849 рр. розвивав програму австрославізму, був головою Слов'янського з'їзду в Празі (1848). Після поразки революції відмовився від активної політики аж до 1861 р" коли став депутатом рейхстагу. Справив величезний вплив на чеську історіографію та політичну думку.

Діяльність рейхстагу засвідчила поляризацію сил австрійського суспільства та великі промонархічні настрої значної частини населення. Успіхи австрійської армії в Італії стимулювали зростання контрреволюційних настроїв у Відні. Наприкінці серпня загони Національної гвардії розстріляли робітничу демонстрацію в столиці, що стало початком контрреволюційного перевороту. Імператор повернувся у свою резиденцію, однак революціонери не збиралися складати зброю. У жовтні вони організували нове повстання у столиці. Робітники, міщани, студенти штурмом захопили найважливіші пункти Відня, спорудили барикади і стратили військового міністра. Імператор знову був змушений тікати у провінцію. Наприкінці жовтня Відень оточили урядові війська. 1 листопада після кривавого штурму столицю було взято і революцію в Австрії остаточно придушено.