Археологія України - Залізняк Л.Л. - Нижнє Побужжя у третій чверті III — першій половині IV ст.

Усередині — другій половині III ст. розпочинається новий період в історії античних центрів. Він пов'язаний із соціально-економічною та політичною кризою Римської імперії, а також пересуванням варварських племен, що призвело до значних етнокультурних змін і трансформації взаємовідносин античних центрів із Римською імперією. Це дає підстави вважати третю чверть III ст. н. е. початком пізньоантичного періоду в їхній історії.

Нижнє Подністров'я

У зв'язку з посиленням тиску варварів на кордони імперії, десь на початку третьої чверті НІ ст. із Тіри було виведено римську залогу. Разом із солдатами пішла й частина цивільного населення, а наприкінці 50-х — у середині 60-х років III ст. місто захопили та зруйнували варвари. З утвердженням варварського панування у Нижньому Подністров'ї Тіра стає центром готського ранньокласового об'єднання, до якого входили представники сарматських та гето-карпатських племен.

На початку 70-х років III ст., завдяки успішним діям римських військ, обстановка на Дунаї стабілізується, а варвари стають союзниками імперії. У другій половині II—IV ст. зовнішній вигляд Тіри змінюється. Зберігаються античні традиції в будівництві, плануванні та конструктивних особливостях будинків, але водночас відбуваються варваризація та деградація прийомів будівельної техніки. Дослідження комплексу "післяготського" будинку засвідчують вплив черняхівських, гето-дакійських та інших варварських елементів на культуру населення Тіри. Зафіксовано також безпосереднє осідання тут варварського населення. Господарство міста мало натуральний характер, хоча наявність амфор дає підстави припустити існування певних контактів із провінційно-римськими центрами.

Доля Тіри наприкінці IV ст. невідома. Проте є всі підстави вважати, що вона була пов'язана з припиненням існування ран міждержавного візиготського об'єднання. Гуни, які на той час підкорили остроготів, у 376 р. форсували Дністер і через Буджацькі степи вийшли до кордонів Римської імперії. Цими подіями закінчується життя на території Тіри.

Нижнє Побужжя у третій чверті III — першій половині IV ст.

Історія Ольвії, як античного центру, закінчується близько середини — третьої чверті III ст., хоча у другій половині III — на початку IV ст. на її руїнах якийсь час продовжувало мешкати населення, пов'язане з носіями черняхівської культури. Руйнація Ольвії пов'язувалася з походом причорноморських варварів проти римських провінцій і датувалася 269—270 pp. На підставі стратиграфічних спостережень дослідники дійшли висновку про відродження життя на території Ольвії не раніше 80-х років III ст. Попри низку матеріалів черняхівського типу, виявлених в Ольвії, деякі дослідники стверджують, що характер культури населення цього центру наприкінці III—IV ст. залишався античним. Проте зв'язок руйнації Ольвії саме з походом варварів 269—270 pp. проти римських провінцій та атрибуція населення, що мешкало на території міста наприкінці III — у другій половині IV ст., як античного, викликає сумніви. Нині можна стверджувати, що воєнно-політична ситуація, що склалася на той час, призвела не тільки до загибелі Тіри, а й припинення існування наприкінці 50-х — у середині 60-х років III ст. Ольвії та античних поселень на берегах Бузького лиману.

Життя на території Ольвії відновилось у 80-х роках III ст. Будівельні залишки кінця 111 — першої половини IV ст. чітко відокремлюються від більш ранніх. Вони були одноповерховими і мали не менш як 4—6 приміщень досить значної площі. Якщо порівняти характерні риси домобудування, зафіксовані на черняхівських поселеннях із ольвійськими, то простежуються близькі паралелі. Як в Ольвії^ так і на черняхівських поселеннях у будівництві використовувалися вапняк та сирцева цегла, кладки виконані в одній техніці, переважали прямокутні приміщення, в яких зафіксовані кам'яні загорожі, що використовувалися як ясла для свійських тварин. Тому не можна вести мову про збереження в цей час античних традицій. Основну масу мешканців тепер становили вихідці з середовища черняхівського населення, генетично не пов'язаного з населенням античного міста. А це дає підстави стверджувати про входження Ольвії, як і Тіри, до складу варварської конфедерації, що утворилася у Північно-Західному Причорномор'ї в останній третині III ст.