У результаті революції у XVII ст. Нідерланди поділилися па дві частини: на Голландію і Фландрію (сучасна Бельгія), що залишилася під владою Іспанії. Центральною постаттю фламандського мистецтва цього періоду був Пітер Пауел Рубоне (вірніше Рюбепс, 1577— 1640 рр.). Його живопис дуже характерний для бароко, але мас свої національні особливості: насамперед, переважання почуття над безпристрасністю, цілковита відстороненість від містики та екзальтації" фізична сила, почуттєвість, часом навіть пеприборкапа, захоплення природою. Рубснс прославив національний тип краси. Діва Марія і Магдалипа — світлокосі, волоокі, пишноті лі. Христос і па хресті здасться атлетом. Усі композиції ніби в русі. Навіть античні сюжети митець вибирав динамічні: викрадення Юпітером своїх коханих, амазонки в борні... Його приваблюють вакхапалії з насолодою сп'яніння, полювання па левів з їх нестримним запалом та інші образи класичної давнини, що набувають земної достовірності і суто фламандського "обличчя" ("Персей та Андромеда"). У 20-ті рр. Рубенс створив 21 картину для прикрашення Люксембурзького пала цу — сцени з життя французької королеви Марії Мсдічі (па її замовлення), в яких історичні особи змальовані поруч з античними божествами, реальні події уживаються з алегоріями.
В останнє десятиріччя музою художника стала його юна дружина Олена Фоумеп. Він малює її на прогулянці разом з собою, у саду, з дітьми, одягненою й оголеною. Рубснс славить жінку як символ життя.
У Рубенса було багато учнів. Иайвідоміший з них – Антоніс Ван Дейк (1599—1641 рр.). Небайдужий до родової аристократії, художник у портретах та автопортретах завжди наголошував па аристократизмі, тендітності, вишуканості, нервовій експресії, витонченості форм. У пього багато сюжетів міфологічних і християнських ("Сусанпа і старці", "Св. Ісропім" та ін.), які він вирішує у ліричному плані. Однак головним жанром Ван Дейка став портрет. Останнє десятиріччя він жив у Англії, де Карл І пожалував йому звання головного королівського живописця, дав рицарське звання. На віддяку Ван Дейк створив галерею парадних портретів англійської придворної аристократії. Блискуча майстерність оберегла його від грубих лестощів (портрет Карла 1 на полюванні, портрет Томаса Уортона та ін.).
Главою фламандської школи після Рубенса став Якоб Йордане (1593—1678 рр.). Тверезий реаліст, він кохався у побутовому жанрі, шукав свої образи в селянському середовищі. Наприклад, у "Святі бобового короля" зображено таку картину: столи вгинаються від наїдків, обличчя вилискують від насолоди. Живопис Йорданса соковитий, вільний.
Знаменитим майстром фламандського натюрморту був Франс Снейдерс (1579—1657 рр.). В його картинах купами лежать на столах чудово зображені дари землі й води. Такі натюрморти прикрашали багаті інтер'єри, тому вони великі за розмірами — па відміну від голландських (знамениті "Крамниці" Снейдерса: "Рибна крамниця", "Фруктова крамниця" — створені для єпископського палацу)-
Жанровий живопис у Фландрії репрезентує дуже талановитий художник Адріан Броувср. Невеликі картини зображають селян і міський плебс, сільського лікаря, фламандську школу. Художник продовжив традиції Брейгеля. Стиль його віртуозпий, артистичний.
Великі за розмірами, але дрібнофігурні композиції Давида Тснір-са присвячені сільським святам просто неба, з танцями, трапезами, розмовами.
Духовна атмосфера Голландії, яка щойно визволилася від національного гноблення, сприяла розвиткові філософії, природничих наук, математики. Протестантизм (кальвінізм як його форма) новвістю витіснив католицьку церкву, лухівпицтво пе відігравало такої ролі, як у Фландрії і тим більш в Іспанії або Італії. Лейденський університет був цептром вільнолюбства. Відсутність багатого патриціату і католицького духівництва означала, що голландським художникам замовляли роботи в основному бюргери, магістрат, вони оздоблювали не палаци і вілли, а скромні житла або громадські будинки — тому картипи були невеликі за розміром. Храми пе прикрашалися вівтарними образами, були архітектурно прості, оскільки кальвіпізм відкидав навіть натяк па розкіш.
Головне досягпепня голландського мистецтва XVII ст. — станковий мсивопис. Об'єкти спостережеппя і зображсппя художпиків — людина і природа. Природа є дійспістю сама по собі. Ця ідея, яка пабула в Новий час широкого світоглядного значення, вперше втілилась у Голландії (а взагалі в Новий час наука стає провідною формою свідомості).
Слід пам'ятати також, що мистецтво вже відійшло від поняття вічності (ікопа) і прийшло до поняття часу, що стало умовою реалістичного живопису. Побутовий живопис став одним з провідних жанрів, творці якого дістали в історії найменування "малих голландців" — їхні сюжети нехитрі (хоч і відображають різноманітний світ), картипи невеликі. Вопи знаходять поетичну красу у звичайному, буденному, вміють одухотворити світ матеріальних речей. Голландський натюрморт — художнє втілення найважливішої теми голландського мистецтва, теми приватного ясиття звичайної людини.
Один з найвизначніших портретистів цієї доби — Франс Гальс (Халс; близько 1585—1666 рр.). Він створює багато групових портретів — зображень стрілецьких гільдій (корпорацій офіцерів для обо-ропи та охорони міст). Бюргери хотіли бути увічненими, і художник мусив пам'ятати про повагу до кожної моделі. Приваблює у цих картинах відображення ідеалів молодої республіки, почуття свободи, рівноправності, товариськості. З полотен па глядача дивляться енергійні, впевнені у собі і в завтрагапьому дпі люди ("Стрілецька гільдія св. Лдріана", "Стрілецька гільдія св. Георгія"). Звичайно вопи зображені на дружньому застіллі. З цих приватних осіб завдяки манері художника — широкій, упевненій, з пасичепими, інтенсивними кольорами (жовтим, червоним, сипім тощо) — створюється мистецький документ епохи.
Багато безшабашного завзяття, натиску, невгамовної енергії і в індивідуальних портретах з рисами жанрової картини. У пізніх портретах це зникає. Так, в ермітажному чоловічому портреті при всій імпозантності і навіть чванливості його героя проглядають втома і сум. В іншому портреті (чоловік у крислатому капелюсі) ці риси підсилені ще більше. У цей пізній період Гальс досягає вершини майстерності — колорит його картин стає монохромним (звичайно темний, чорний одяг, з білим комірцем і манжетами, темно-маслиновий колір фону). Живописна палітра лаконічна, але ґрунтується на дуже тонких градаціях.
У пейзажному жанрі (тут зображалася не природа взагалі, а типово голландський пейзаж — знамениті вітряки, пустельні дюни, канали з човнами па них, ковзанярі) найвидатнішим майстром був Якоб ван Рсйсдаль (1628 1682 pp.), художник невичерпної фантазії ("Лісове болото", "Водоснад", "Єврейський цвинтар"). Старанно змальовуючи натуру, Рсйсдаль водночас досягає монументальності.
Про невибагливість сюжетів голландців свідчить анімалістичний жанр Лльберта Ксйпа "Захід сонця на ріпі", "Корови на березі струмка"; Пауля Поттсра — "Собака на цепку".
Блискучого розвитку досягає натюрморт, який найчастіше зображає так звані "сніданки" (Віллєм Хсда - - "Сніданок з ожиновим нирогом", Пітер Клас — "Натюрморт зі свічкою"). Голландці називали натюрморт "still liven" — "тихе життя", а ис "nature mort" — "мертва природа". Колорит звичайно стриманий і вишуканий. Уповільнений ритм життя, порядок, старанність, вивірсяість розпорядку дня — ці цінності голландського побуту перейшли і в картини (Габріель Мстсю — "Сніданок", "Хвора і лікар"). Багато уваги приділялось інтер'єру. Особливо любив зображати їх Пітер де Хох — кімнати з папіврозчинсним вікном, покинутою мітлою або забутими черевичками... Його "Дворик" - - це ніби застигла мить життя, так само ноетичного, як і буденного.
Нове в жанровий живопис вносить Ян Всрмсєр, відомий в історії мистецтва як Всрмсєр Делфтський (1632—1675 pp.). По суті він проклав дорогу імпресіонізму. "Дівчина, яка читає листа", "Кавалер і дама біля спінета", "Офіцер й усміхнена дівчина", види Амстердама або Дслфта — ці картини сповнені тиші й спокою. Та головне в них — передача світла і повітря. Художник умів створити ілюзію розчинення предметів у світлоповітряпому середовищі, що й визначило його славу у XIX ст. Всрмсєр робив тс, чого ніхто ще не робив у XVII ст., — малював з натури ("Вуличка", "Вид Дслфта"), і це, по суті, перші зразки пленерного живопису. Він поєднав широкий пензель з дрібним мазком, але пізній його стиль став гладким, з ніжною гармонією голубого, жовтого, синього, об'єднаних дивовижним перлинно-сірим ("Голова дівчини").
Підсумком живописних досягнень голландського мистецтва XVIIст., вершиною його реалізму стала творчість Ханса ван Рсйна Рсмбрандта (1606—1669 pp.).
Перша його відома картина - - "Урок анатомії". Як титулований голландець XVII ст. Рсмбрандт не боявся реалістичних деталей, як великий майстер умів уникати натуралізму.
Слідом за багатьма іншими художниками Рсмбрандт пережив кілька творчих станів, пов'язаних і зі ступенем майстерності, і зі світовідчуттям, і з подіями життя.
Його картини щасливого періоду — кохання до юної дружини (романтичні портрети Саскії та автопортрети в розкішному і фантастичному вбранні, з сяючими обличчями, з радістю буття) — намальовані у стилі бароко. Це складні ракурси, динамізм, феєрія світу, багатство кольорових нюапсів, світлотіньове моделювання, яке стане згодом головним серед його виражальних засобів.
На рубежі ранпього періоду створено одне з найзнамснитіших полотен художника — "Нічний дозор" — груповий портрет стрілецької роти канітапа Бапіпга Кока. Вимоги "жанру" (точніше замовників) - - "репрезентація" кожного з портретовапих — не було дотримано. Художпик розширив мажі жанру, подаючи швидше історичну картину: він показав, як загін виступає в похід. Стрільці по-різному поводяться — одні збуджені наступними діями, інші стримані, спокійні. Стан перемоги громадянського духу, значущості події передано світлотінню — вихід людей з-під густих тіней арки па яскраве сонячне світло. Згодом картина сприймалась як героїчний образ епохи республіканської Голландії. Однак самі замовники — бюргери середини століття — не прийняли картину: не всі обличчя персонажів можна впізнати, живописні прийоми нетрадиційні, безглуздою здалася глядачеві поява у цій сцепі сторонніх, особливо маленької дівчинки у золотаво-жовтому платті. З цієї картини починається конфлікт і розрив Рембрандта з патриціанськими колами.
40—50-ті рр. — пора високої майстерності художника. Віп звернув свій погляд па принадливість і поетичність повсякденного життя; навіть у сюжетах зі Священного Письма змальовував звичайний побут, простих людей, глибоко розкриваючи їх психологічний стан ("Святе сімейство").
Останні шістнадцять років життя пайбільш трагічні для Рембрандта, але Це пора його шедеврів. Образи цих років надзвичайні не тільки монументальністю характерів й натхненністю, вони глибоко філософські і високостичні. Гранично прості зображення людей, завжди цікавих за душевним складом. Іноді це портрет-біогра-фія ("Портрет старого в червоному"). Найбільшого психологізму Рсмбрапдт досяг в автопортретах, яких дійшло до пас близько ста. Останнім груповим портретом стало зображення старійшин цеху сукнарів — так званих синдиків, де Рембрандт показав не тільки різні типи, а й передав відчуття духовного союзу, взаєморозуміння людей, об'єднаних однією справою і завданнями, що не вдавалося навіть Гальсу.
Головними виражальними засобами для Рембрандта були не лінії й маси, а колір і світло. Композиція побудована здебільшого на рівновазі кольорових звучань. У колориті переважали відтінки червоного і коричневого, що немовби спалахували зсередини. Колір інтенсивний, барви паче випромінюють світло. Складна взаємодія кольору і світла створювала певне емоційне середовище, яке підсилювало психологічну характеристику образу. Найкращим полотном Рембрандта (й епілогом творчості) можна вважати картину "Влудний син". Тут передано стільки почуттів, стільки тонких душевних порухів - потрясіння, щастя від повернення втраченого, всепоглинаюча батьківська любов, але водночас і гіркота втрат, приниження, сором, каяття... Дивовижна колористична єдність жовтогарячих і червоних топів, фону й образів Це все єдиний живописний потік.
Графічна спадщина Рембрандта не менш значуща, піж живописна. Це в основному біблійні та євангельські сюжети, але малюнки часто і жанрові. Офорти сповнені філософського змісту, вони присвячені таємницям буття, трагізму людської долі. У них часто звучить співчуття знедоленим, демократизм світосприймання ("Сліпий Товіт", "Зняття з хреста", "Поклоніння пастухів" тощо). Як офортист Рембрандт не має собі рівних у світовому мистецтві.
Рембрандт залишив після себе 2000 малюнків. Технічно блискучі, бездоганні малюнки демонструють його еволюцію: від складності композиції і старанного виписування деталей — до класично ясної простоти.
Одне з чудових явищ літератури XVII - - творчість англійського поета Джона Мільтопа (1608—1674 рр.): поеми "Втрачений рай" і "Повернений рай", трагедія "Самсон-борець". У "Втраченому раї", використовуючи сюжет міфу про боротьбу Вога і сатапи, Мільтон показав, з якими труднощами просувається людство вперед: пізнає істину, перемагає песправедлиність. Образ бунтівного сатани, чи Самсопа, який розриває ланцюги, тощо – предтечі образів романтичної літератури. Мільтон заклав також основи иубліцистики й політичної поезії.
1. Класицизм як мистецтво героїчної громадянськості
2. Раціоналістична картипа світу і людини в ідеології Просвітництва та її вплив на художню творчість
3. Стиль рококо як мистецтво "галантної доби"
VIII. Європа XIX ст.
1. Новий соціальний і духовний досвід та його породження — індивідуалістична культура
2. Романтизм як світовідчуття та як напрям у мистецтві
3. Формування історичного погляду па особу і зумовленого ним художнього методу реалізму
4. Філософський песимізм і волюнтаризм та творчість імпресіоністів і постімпресіоністів
IX. Модерн як доба в культурі