Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ПРОКОПОВИЧ В’ячеслав Костянтинович

Український громадсько-політичний діяч, публіцист, педагог, історик

Народився 10 червня 1881 р. у сім’ї священика Чигиринського повіту Київської губернії. Походив з давнього козацького роду. Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету, працював учителем історії у державній київській гімназії, звідки був звільнений за »українофільство». Учителював у приватній гімназії, працював бібліотекарем у Київському міському музеї. Після революції 1905— 1907 рр. брав активну участь у створенні й діяльності Товариства українських поступовців, був редактором українського педагогічного журналу »Світло», автором статей в українській пресі, зокрема в »Раді», де виступав під псевдонімом »С. Волох».

У 1917 р. В. Прокопович — член ЦК Української партії соціалістів-федералістів, від якої був обраний до складу Центральної ради. У січні — квітні 1918 р. був міністром освіти в уряді В. Голубовича, з травня 1920 р. очолював Раду міністрів Української Народної Республіки, а з жовтня того самого року — Міністерство освіти в кабінеті А. Левицького.

З 1921 р. і до кінця життя В. Прокопович був однією з найпомітніших постатей української політичної еміграції. З 1924 р. у Парижі тісно співпрацював із С. Петлюрою, після трагічної загибелі якого став головою екзильного уряду УНР (1926-—1939). У ці самі роки був редактором тижневика »Тризуб» (Париж), де опублікував кілька публіцистичних статей, зокрема »Заповіт Орлика». Його перу належить також низка науково-історичних праць, зокрема »Київська міліція» (»Наше минуле», ч. 1, 1918), »Під золотою корогвою» (Париж, 1943).

В. Прокопович написав змістовну передмову до виданої в Парижі 1934 р. книги О. Шульгина: »Без території. Ідеологія та чин уряду УНР на чужині». Високу оцінку фахівців з допоміжних історичних дисциплін дістали його праці зі сфрагістики: »Сфрагістичні анекдоти» (Париж, 1938); »Печать Малороссий-ская» і »Сфрагістичні етюди» (обидві вміщені у »Записках Наукового товариства ім. Т. Шевченка», т. СІ-ХІІІ, 1954).

Помер 7 червня 1942 р. в Бесанкурі (поблизу Парижа), де й похований.