Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ШЕЛУХІН Сергій Павлович

Український громадсько-політичний діяч, юрист, письменник

Народився 7 жовтня 1864 р. в с. Деньга Полтавської губернії. У 1881 р. закінчив Лубенську класичну гімназію, у 1885 — фізико-математичний і в 1889 р. — юридичний факультети Київського університету. Працював юристом у судових установах Єлизаветграда, Кам’янця-Подільського, Кишинева (1890—1899), прокурором і суддею в Одесі (1899—1917). Був членом Київського правничого товариства при університеті св. Володимира, Історико-філологічного товариства при Новоросійському університеті, Одеського товариства історії та старожитностей тощо.

На початку 1905 р. С. Шелухін активно включився в національно-визвольний рух в Україні. Після Лютневої революції

1917 р. вступив до Української партії соціалістів-федералістів, очолював революційний комітет в Одесі, був членом Центральної ради, генеральним суддею УНР. У лютому—квітні 1918 р. — міністр судових справ в уряді Центральної ради.

У червні 1918 р. С. Шелухін — голова делегації Української держави на мирних переговорах з урядом РРФСР, з грудня

1918 р. — міністр юстиції в уряді Директорії, в 1919 р. — член делегації УНР на Паризькій мирній конференції.

З 1921 р. і до кінця життя С. Шелухін жив і працював у Чехословаччині, був професором і деканом факультету в Українському вільному університеті, а також викладав карне право і політичну історію України в Українському високому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова у Празі, був членом Українського історико-філологічного і правничого товариств.

Його перу належить понад 60 статей і чимало книжок з історії українського права й держави. Найпомітніші з них: »Варшавський договір між поляками і С. Петлюрою» (Прага, 1926), »Звідкіля походить Русь» (Прага, 1929), »Додаткові лекції до курсу »Історії українського народу» (Прага, 1932), »Критика нового наукового підручника історії України» (Львів, 1935), »Україна» (Прага, 1937) та ін.

Помер 25 грудня 1938 р. у м. Ржевнице поблизу Праги.