Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ШУЛЬГІН Олександр Якович

Український державний і політичний діяч, історик, політолог

Народився ЗО липня 1880 р. на Полтавщині. По материнській лінії походив із сім’ї вченого-історика. Закінчивши з медаллю Першу київську гімназію, продовжив навчання на історико-філологічному факультеті Петербурзького університету (1910—1915). Водночас був заступником голови Київського земляцтва, одним із керівників організованого тут С. Єфремовим Товариства українських поступовців.

Після Лютневої революції 1917 р. О. Шульгін повернувся до Києва, де одразу поринув у вир національно-визвольної боротьби. З кінця березня 1917 р. — член ЦК Спілки українських автономістів-федералістів, входить до складу Центральної ради, пізніше — до Малої ради. З липня 1917 р. О. Шульгіна обирають Генеральним секретарем міжнаціональних (згодом міжнародних) справ. У найскладніший період діяльності Центральної ради йому вдалося досягти певних успіхів у дипломатичних зносинах з країнами Антанти — насамперед домогтися визнання ними незалежної УНР.

За Гетьманщини О. Шульгін був співробітником Міністерства закордонних справ, а з липня 1918 р. — послом Української держави в Болгарії. Упродовж 1919 — початку 1920 рр. у складі делегації УНР брав участь у роботі Паризької мирної конференції; восени 1920 р. очолював делегацію УНР на першій асамблеї Ліги Націй у Женеві. Відтоді і до 1939 р. він репрезентував державний центр УНР в екзилі перед різними організаціями Ліги Націй.

У 1923—1927 рр. О. Шульгін жив і працював у Празі, пізніше в Парижі, викладав історію і філософію в Українському вільному університеті і Українському педагогічному інституті ім. М. Драгоманова. У 1926—1936, 1939—1940,1945—1946 рр. був міністром закордонних справ УНР в екзилі.

Після 1946 р. О. Шульгін займається історичною наукою. Йому належать монографії, статті, підручники, зокрема »Політика. Державне будівництво України і міжнародні справи» (1918), »Нариси з новітньої історії Європи» (1925), »Уваги до історії розвитку ранішнього капіталізму» (1928), »Без території. Ідеологія та чин уряду УНР на чужині» (1934) та ін.

Помер 4 березня 1960 р. у Марселі (Франція).