Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - МУЗИЧЕНКО Олександр Федорович

Український філолог, педагог-методист

Народився 1878 р. У 1900 р. закінчив Ніжинський історико-філологічний інститут. Певний час працював в Одеській чоловічій гімназії вчителем словесності.

З 1904 по 1906 р. стажувався в Новоросійському університеті (Одеса), у 1906—1908 рр. поглиблював знання в Ієнському університеті (Німеччина) під керівництвом В. Райна, вивчав досвід провідних країн Західної Європи та Америки.

З 1908 по 1910 р. працював у Ніжині, читав курси педагогіки і філософії. Працював у Київському інституті народної освіти. Виступав як лектор з питань методики, історії зарубіжної педагогіки. Був першим директором Київського педагогічного музею.

О. Музиченко — автор праць »На пути к демократизации школы» (1907), »Философско-педагогическая мысль и школьная практика в современной Германии» (1909), »Что такое педагогика и чему она учит» (1912), »Современные педагогические течения в Западной Европе и Америке» (1913), »Проблема комплексности в Германии и у нас» (1924) та ін.

Він написав і опублікував кілька статей з методики навчання, підручники і навчальні посібники для початкової школи: »Читання і культура слова в сучасній школі», 1930; »Буквар» (у співавторстві), »Методпоради по навчанню грамоті по букварю» (у співавторстві), »Як навчати грамоти за букварем» (у співавторстві).

Прогресивність О. Музиченька виявлялася у ставленні до уроку як основної форми навчального процесу. В 20-х роках найкращою вважалася комплексна система навчання. На цих позиціях стояв і О. Музиченко. Для розвитку форм мислення, на його думку, слід відбирати певні навчальні предмети, зокрема історію і літературу. Решта дисциплін має концентруватися і певним чином співвідноситися з вивченням історії та літератури. Ця система давала змогу встановити діалектичні зв’язки між окремими галузями знань, забезпечити зв’язок навчання з життям і працею. Педагог активно пропагував комплексний підхід до виховання і навчання, вбачаючи в ньому засіб боротьби проти схоластики і догматизму школи. До кінця життя він залишився прибічником цього підходу, хоча пошуки в перебудові школи тривали.

о. Музиченко вказував на такі недоліки школи, як надмірна інформативність навчання і недостатньо активна розумова діяльність учнів. Він пропонував моністичний підхід, коли педагогічний процес має забезпечувати і навчання, і розвиток. Писав про труднощі при вивченні української мови, причину яких вбачав в історичних умовах життя народу. Помер у 1940 р.