Філософія родознавства - Черепанова С.О. - Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

На сучасному етапі в різних країнах світу і на різних рівнях все більше усвідомлюється шкідливість куріння. Наприклад, з 2004 р. Ірландія, Італія, Мальта, Швейцарія законодавчо повністю заборонили куріння в місцях громадського перебування.

У Шотландії 26 березня 2006 р. набула чинності заборона на куріння в громадських місцях. Понад 60 % населення виступили за заборону куріння на службі, у барах, публічних місцях загалом. За порушення цієї заборони встановлено штраф у розмірі 2,5 тис. фунтів стерлінгів — для господаря бару і 1 тис. — для курців-клієнтів.

Майже 65 тис. французів щороку помирають від куріння, активного чи пасивного. У Франції 1 лютого 2007 р. набув чинності Закон про заборону куріння в громадських місцях (у тому числі на балконах), транспорті, лікарнях, на території шкіл та ін. Відповідно, в офісах й інших установах ліквідовуються приміщення ("кімнати для куріння") і "зони для куріння"; через 11 місяців це саме стосуватиметься барів, ресторанів, ігорного бізнесу (їх власники мають придбати дорогі кабіни для куріння).

Внаслідок законодавчих положень, прийнятих з 1987 р., куріння в Європі знизилося на 15 %. Позитивне значення мають відповідні рекламні застереження і так звана Зелена Книга, де названі місця, вільні від тютюну.

В Україні курять кожний другий чоловік і кожна п'ята жінка. Простежуються і певні зрушення у подоланні цієї шкідливої звички, зокрема 2004 р. прийнято антинікотиновий закон.

Міжнародний день боротьби з курінням щороку відзначається 31 травня.

Особливо шкідливе зловживання спиртними напоями вагітною жінкою. Це може спричинити алкогольний синдром плоду — особливий тип поєднання вроджених дефектів з подальшим порушенням розумового і фізичного розвитку дитини.

Нервова система жінки надзвичайно чутлива до нікотину, наркотиків, алкоголю, що негативно впливає на ще ненароджену дитину.

Це доведено науковими дослідженнями російських і японських вчених у 80-х роках XX ст. За висновками російських вчених, саме у період перинатального онтогенезу, вже на четвертому тижні внутрішньоутробного розвитку (дещо пізніше, за даними японських дослідників) у зародку людини утворюються специфічні зв'язки між нервовими клітинами, започатковується процес синаптогенезу. Цей процес є основою формування функціональних систем у нервовій системі, тобто матеріальною основою розвитку інтелекту.

Японські вчені довели, що на десятому тижні вагітності у дитини формується орган слуху, дитина реагує на мову матері й інші звуки.

Важливе значення мають медико-психологічні умови народження дитини. Тут важливе поєднання приватних і державних програм допомоги породіллям. У перший день життя маленькі японці, наприклад, перебувають у просторій лікарняній палаті, під потоками теплого повітря. Другого дня, о 6 год. ранку, немовлят вносять у палати до матерів і залишають до пізнього вечора. Сюди приходять святково вбрані гості, які приносять матері квіти і солодощі. На третій день дітей знову приносять у материнську палату, де вони перебувають до виписки з пологового будинку. Від самого народження немовлятам жодного разу не одягають чепчики, їхні голови завжди залишаються непокритими. Після миття малюків загортають лише в тоненьке махрове простирадло — так з першого дня життя розпочинається їхнє загартовування. Не визнається туге сповивання, оскільки вважається, що це сковує не лише м'язи, а й волю, перешкоджаючи формуванню у дитини відчуття свободи.

Важливим показником соціального здоров'я суспільства є рівень дитячої смертності. В Японії цей показник найнижчий у світі — 4,9 випадків смерті немовлят на 1 тис. народжених. До цього рівня у розвинутих країнах наближаються Фінляндія і Швеція, де смертність — шість немовлят на 1 тис, у США — 10,6 померлих немовлят на 1 тис. народжених. В Україні до року не доживає одна дитина зі 100 народжених; живою вважається дитина, народжена вагою 600 г (22 тижні вагітності). Щоб виходити таку дитину, потрібне сучасне обладнання пологових будинків.

На думку фахівців, високі соціальні показники досягнуті в Японії завдяки розгалуженій системі медичної допомоги майбутнім матерям. З-поміж них переважають заміжні жінки у віці 27—29 років. На думку лікарів, цей вік жінки найоптимальніший для народження дітей. Кожна майбутня мати отримує у лікаря відповідну книжку, яка вміщує 58 сторінок, де в подробицях розписано не лише кожен день вагітності, а й післяпологовий період. Тут перелічено симптоми можливих захворювань породіллі й дитини, зазначено, яку їжу і коли можна вживати, скільки пити молока; вказано чергові відвідування лікаря тощо. Згідно із встановленими правилами, майбутня мати має відвідати жіночу консультацію 12 разів, два з них — за рахунок держави (для лікарів встановлено пільгові податки, що позитивно впливає на систему охорони здоров'я країни). Існує і державна програма допомоги породіллям. Середня вартість пологів у японській клініці — близько 200 тис. ієн (майже ²/₃ середньомісячного заробітку), проте більша частина погашається за рахунок попередніх страхових внесків, а третину доплачують пацієнти (Преображенський, 1989).

Так звані родові сертифікати з 2006 р. отримують породіллі у Росії.

В Україні здійснюється підвищення державної допомоги у зв'язку з народженням дитини.

Сучасні досягнення у галузі ультразвукового сканування дають змогу на дисплеї "побачити" загадковий світ ще ненародженої дитини. Місцем її перебування є навколоплідний міхур, наповнений рідиною, що захищає від шоку і температурних коливань, а змащувальна рідина допомагає робити вільні рухи, необхідні для формування й розвитку кісток і м'язів.

Для народження здорової дитини майбутнім батькам важливо зрозуміти, що плацента насправді не є захисним бар'єром між організмом матері і дитини. Науково доведено, що разом із кров'ю матері до організму дитини вільно проникають стресові гормони, отрута від куріння, алкоголю, наркотиків. Куріння майбутньої матері перешкоджає нормальному рухові крові через плаценту. В подібних випадках спеціалістами у галузі ультразвуку встановлено, що дитина грудною клітиною і горлянкою робила рухи, характерні для плачу (Д. Берххолз).

За висновками дослідників, упродовж кількох останніх тижнів вагітності дитина може використовувати всі органи чуття, навіть зір. Якщо яскраве світло падає на оголений живіт матері, дитина з відкритими очима повертається обличчям до джерела світла, вона бачить слабке світіння, подібне до того, коли ліхтариком посвітити Крізь пальці. Наприкінці вагітності смакові сосочки на язичку дитини вже добре розвинуті, вона надає перевагу солодкому.

Вчені прагнули знайти відповідь на питання: чи пізнає ненароджена дитина голос своєї матері? З цією метою психолог, професор Де Каспер, провів цікаве дослідження- Він одягав м'які навушники на новонародженого і давав йому соску, прикріплену до затуленої гумової трубки. Залежно від зміни тиску в трубці перемикалися канали на магнітофоні. Коли дитина робила довгі паузи між ссанням, вона чула один канал, якщо паузи були коротшими за середні — інший. Тобто, немовля мало змогу змінювати канали. Вчений виявив, що немовлята віддають перевагу голосу своєї матері серед голосів інших жінок. Натомість у дитини немає вродженого інтересу до голосу батька, оскільки на внутрішньоутробній стадії розвитку вона чує його голос зрідка, а материнський — постійно. Проте за два тижні після народження дитина починає пізнавати і голос батька.

Французькі вчені прагнули довести, що новонароджена дитина спроможна налаштовуватись на модуляцію і ритм рідної мови. їхніми дослідженнями (подібні до досліду Де Каспера) встановлено, що немовлята французьких батьків, якщо їм озвучувалися французькі та російські слова, більше реагували на французькі. Спостереження за матерями, які співали колискові своїм ще ненародженим дітям, виявили, що у більшості випадків матері можуть заспокоїти немовля, яке плаче, за допомогою саме цих пісень (Бріан Сетп).

Вчені вважають, що природні стреси, напружені життєві ситуації не шкодять дитині, підйоми і спади настрою вагітної жінки навіть корисні, оскільки стимулюють розвиток плоду. Проте сильний безперервний стрес, як і відсутність повноцінного харчування вагітної жінки, безумовно, згубні для дитини. Так само і хвороби, відносно нешкідливі для матері, наприклад, токсоплазмоз (викликаний організмами, що трапляються у сирому м'ясі чи фекаліях котів), негативно впливають на розвиток плоду; негативно впливають на здоров'я ненародженої дитини хімічні сполуки, які використовуються на виробництві та в побуті (Гоер, 1992).

Особливо відповідальною до життя дитини, здоров'я і життя жінки є проблема переривання вагітності (аборт). Церква це однозначно трактує як гріх, скоєний стосовно ненародженої дитини. У деяких медичних установах (консультаціях) жінці пропонують поговорити зі священиком, перш ніж взяти на себе відповідальність позбавити дитину життя. Однак коли з різних причин жінка наважилася на такий крок, вона має змогу спокутувати провину молитвою у храмі, побудованому в пам'ять про таких немовлят (жінки своє ім'я пишуть на цеглинах храму).