"Сімейний кодекс України" (2004) законодавчо забезпечує права дитини на належне батьківське виховання (ст. 152); визначає підстави позбавлення і поновлення батьківських прав (ст. 164—170); захищає права матері та дитини, зокрема права й обов'язки неповнолітніх батьків (ст. 156); "при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою" (ст. 135, п. 1).
Поза межами України лише 2005 р. усиновлено близько З тис. дітей. Створюються програми національного усиновлення.
Важливе профілактично-організаційне та загальнокультурне значення має державна програма "Діти України".
Поширилися центри перинатальної діагностики, центри медико-генетичного прогнозування, наприклад, у Львові (загальнодержавний моніторинг за медико-генетичною спадковістю), Києві (центр медичної генетики). Організовуються центри планування сім'ї на базі жіночих консультацій та органів реєстрації шлюбу. Програма "Діти України" передбачає впровадження відповідних факультативів у навчальних закладах.
Важливе соціальне значення мають "Школи батьківства", де майбутні мама і тато набувають навичок виховання дітей. Тут мають поєднати зусилля система освіти, соціальна підтримка материнства і дитинства державою та відповідних суспільних установ. Центри підготовки майбутнього батьківства мають бути при всіх пологових будинках.
Останнім часом набули поширення так звані нетрадиційні пологи. За нетрадиційними технологіями, народження дитини відбувається, наприклад, у воді (вдома у ванні або на морському узбережжі). При народженні дитини (навіть у пологовому будинку) батько перебуває поруч, допомагаючи дружині психологічно і морально, при цьому батьки втрачають майже 8 кг ваги. Проте ще потребує вирішення законодавча база нетрадиційних пологів.
Домашні пологи законодавчо дозволені в Європі. Наприклад, у Голландії такі пологи відбуваються під наглядом духовних акушерів, які впродовж п'яти-шести років набувають відповідної медичної підготовки; вони несуть моральну і юридичну відповідальність за пацієнток. Існує також фах перинатального психолога, покликаного підготувати молодих людей до свідомого батьківства.
Матеріально забезпечені батьки часто доручають виховання дитини няні.
Очевидно, всім відомий хрестоматійний приклад вдячності російського поета Олександра Пушкіна своїй няні Орині Родіонівні. У дитинстві маленький Олександр наслуховувався її народною говіркою, вона залюбки переповідала йому численні легенди і казки.
Професія домашньої няні — одна з престижних у Великій Британії. Тут підготовку професійних нянь понад 110 років здійснює "Норманд-коледж".
Процес навчання поєднує теорію виховання і педагогічну практику: чергуються тиждень теорії і тиждень практики у дитячому садочку. Професійна підготовка фахівців орієнтована на дітей двох вікових груп: няні працюють з дітьми від народження — до п'яти років, гувернантки — з дітьми від п'яти до 12 років.
Виконання професійних обов'язків передбачає певні вимоги до вбрання та зовнішності: мінімум косметики, прикрас, одяг — переважно стриманих коричневих кольорів. Няня Туманного Альбіону вважається взірцем вихованості та порядності.
В Галичині (у дорадянські часи) в заможних родинах у вихованні дітей брали участь бонни — інтелігентні, освічені жінки, які знали літературу, поезію, живопис, музику, володіли європейськими мовами.
На сучасному етапі в Україні професійна підготовка педагогів для виконання послуг няні практично не налагоджена.
Відомий український педагог Василь Сухомлинський наголошував: якими виростуть діти — суттєво залежить від їхнього ставлення до матері, від почуттів, котрі переживаються дітьми при вимовлянні слів "мама", "тато".
Сухомлинський-батько вбачав обов'язок сина у "випробуванні на людяність". Про важливість виховання духовності молодого покоління він розмірковує у "Листах до сина", звертаючись до нього: "Пам'ятай, що раннє дитинство — з того часу, як дитина усвідомлює сама себе, — є школою щиросердя". Творення добра для людей починається з турботи дитини про красу. Все, що надає людині естетичну насолоду, радість, має чудодійну виховну силу. Молоді батько і мати повинні проектувати людину, думати над змістом кожного уроку школи щиросердя: що має робити дитина, щоб її серце було чутливим до оточуючого світу, Щоб вона серцем відчувала свою належність до людей. Бодай у твоїй сім'ї буде своє сімейне свято, у день якого дитина творить радість для батьків... Це радість творення добра для самих дорогих людей — матері, батька, бабусі, дідуся. І це добро хвилює, радує дитяче серце саме тому, що добро це — краса" (Сухомлинський, 1977).