Машини і механізми повинні задовольняти вимогам прогресивної технології переробки сировини, обробки продуктів і їхнього продажу.
Для цього необхідно щоб конструктивні і кінематичні параметри забезпечували оптимальні режими логістичних процесів і високі техніко-економічні показники.
Такими параметрами є, наприклад, питома витрата електроенергії, питома металоємність, витрата води на І кг обробленого продукту або на І предмет, займана площа й ін., тобто окремі параметри машини або механізму, віднесені до їх продуктивності.
Робочі органи й інструменти повинні володіти високою стійкістю до зношеності, у процесі роботи частки металу або матеріалу не повинні попадати в продукт, тому що це може привести до його псування.
Швидкозношуючі вузли і деталі повинні бути статично урівноважені, щоб виключити швидкий знос підшипників, валів і ін. частин машини і механізму, що спричиняє збільшенню витрати енергії, зниження продуктивності, збільшенню витрат на ремонт через простої і т.п.
Машини і механізми повинні складатися з окремих легко-зйомних вузлів і деталей, що полегшує їхнє розбирання і зборку. Розміри вузлів приєднання до механізмів, що працюють від універсальних приводів, повинні бути уніфіковані.
Конструкція машин повинна забезпечувати можливість швидкої заміни зношених і несправних робочих органів або інструментів.
Конструкція деталей і вузлів машин і механізмів повинна бути технологічною, тобто їхнє виготовлення повинно виробляється з мінімальними витратами. Одним з показників технологічності машин є загальна трудомісткість, матеріалоємність і маса машини, у неї включається трудомісткість заготівельного, механічного, термічного й іншого видів обробки, зборки й випробування машини.
При створенні машин і їхньої експлуатації повинні враховуватися вимоги стандартизації й уніфікації як машин і механізмів у цілому, так і окремих вузлів, деталей і комплектуючих виробів. Це дозволяє скоротити номенклатуру запасних виробів і полегшити ремонтні роботи. Машини і механізми повинні відповідати вимогам техніки безпеки і виробничої санітарії. Форма їх повинна бути обтічною і гладкою, усі робітничі органи й інструменти повинні бути закритими, елементи передачі захищені кожухами й облицюваннями.
Усі машини, що випускаються в даний час, в більшому ступені повинні відповідати вимогам виробничої естетики. Правильні пропорції машини, простота її форми і приємне фарбування, зручне розташування механізмів керування, завантажувальних і розвантажувальних пристроїв сприяє підвищенню продуктивності праці, безпеки роботи на машині, значно полегшує працю. Показником надійності і довговічності визначають ступінь і характер змін основних технічних характеристик машин і механізмів, що відбуваються в результаті їхньої експлуатації. Номенклатура показників надійності машин і механізмів, використовуваних у туристських комплексах, вибирається з числа показників, передбачених ДСТ 13377-67 "Надійність техніки. Терміни".
Під надійністю розуміється властивість машини виконувати визначені функції, зберігаючи свої експлуатаційні показники в заданих межах протягом необхідного проміжку часу або необхідного наробітку. Надійність виробу обумовлюється його безвідмовністю, ремонтопригодністю, зберігаємістю, а також довговічністю його частин.
Працездатність — це стан машини, при якому вона здатна виконувати задані функції з параметрами, установленими вимогами технологічної документації (стандартів, ТУ, і ін. нормативно-технічної документації). Параметри, що характеризують виконання функцій, обумовлюють експлуатаційні показники машини, її продуктивність, економічність, рентабельність і ін..
Відмовлення — це подія, що полягає в порушенні працездатності. Ознаки (критерії) відмовлень необхідно обмовляти в технічній документації на дану машину або механізм. Порушення працездатності може бути частковим або повним. Наприклад: поломка підшипника або ножів м'ясорубки.
Основним показником надійності машин є імовірність безвідмовної роботи машини Р (t)у межах заданого часу Т. Імовірність безвідмовної роботи Р (t)<1, яку можна назвати коефіцієнтом надійності за період часу Т при заданих режимах роботи в умовах експлуатації машини відмовлення не виникає. Наприклад, якщо імовірність безвідмовної роботи машини протягом 1000 годин роботи дорівнює 0.95, то це значить, що з великої кількості машин даної моделі в середньому близько 5 % машин утратить свою працездатність раніш, ніж через 1000 годин. Час Т, протягом якого гарантується встановлене значення безвідмовної роботи Р (t), називається гарантованим терміном служби.
Безвідмовність робіт машини можуть також характеризувати наступні показники:
Наробіток на відмовлення Тер — середнє значення часу роботи між відмовленнями. Інтенсивність відмовлень від відношення середнього числа виробів, що відмовили в одиницю часу, що безвідмовно працюють у даний момент часу обчислюється по формулі:
Надійність машини характеризує лише одну сторону збереження її працездатності з часом без обліку всіх тих відмовлень, що виникають при експлуатації і впливають на її працездатність.
Термін служби — це календарна тривалість експлуатації машини до моменту виникнення граничного стану, обговореного в технічній документації, або до списання машин.
Розрізняють термін служби до першого капітального ремонту, між капітальним і середнім ремонтами, термін служби до списання й ін.
Довговічність — властивість машин або механізмів зберігати працездатність до граничного стану з необхідними перервами для технічного обслуговування і ремонтів. Граничний стан експлуатації або зниженням ефективності, або вимогами техніки безпеки. Показниками довговічності можуть служити, наприклад, ресурси, термін служби.
Довговічність машини характеризує її здатність виконувати свої робочі функції з мінімальними витратами часу на заміну деталей, що зносилися, налагодження, ремонт і обслуговування. Чим менше сумарні витрати часу з засобів, що йдуть на відновлення працездатності машин протягом усього періоду експлуатації, тим вище її довговічність.
Надійність і довговічність неідентичні поняття, вони відбивають різні сторони одного явища. Машина може бути надійною, але не довговічною. Це характерно для випадку, коли машина працює з високим ступенем безвідмовності, а потім виходить з ладу і при цьому на відновлення її працездатності витрачається багато часу і засобів. Однак машина може бути довговічна, але не надійна, вона працює з низьким ступенем довговічності, часто має потребу в ремонті.
Несправність — це стан машини, при якому вона не відповідає хоча б одному з вимог технічної документації. Необхідно розрізняти несправності, що не приводять до відмовлень, і несправності, що викликають відмовлення.
Наробіток — це тривалість, або обсяг роботи машини, вимірюваний у годинах, циклах в інших одиницях. У процесі експлуатації розрізняють наробіток до першого відмовлення, наробіток між відмовленнями й ін.
Безвідмовність — це властивість машини зберігати працездатність протягом деякого наробітку, без змушених перерв.
Властивість виробу полягає в його пристосованості до попередження, виявленню й усуненню відмовлень шляхом проведення технічного обслуговування і ремонтів називаються ремонтопригодністю.
Ремонтопригодність закладається у виріб при його конструюванні. Зберігаємість - це властивість машини зберігати експлуатаційні показники протягом і після терміну збереження і транспортування даної машини або механізму.
Ресурс — це наробіток машини до граничного стану, обговореного в технічній документації. Необхідно розрізняти ресурс до першого ремонту, міжремонтний ресурс, середній ресурс і ін.
Термін гарантії — це період, протягом якого завод-виготовлювач машин і механізмів гарантує і забезпечує виконання установлених вимог до машини за умови дотримання споживачем правил експлуатації, у т.ч. правил збереження і транспортування.
Наробіток на відмовлення — це середнє значення наробітку ремонтуючого виробу машини між відмовленнями. У тих випадках, коли наробіток виражений в одиницю часу, можна застосовувати термін і "середній час безвідмовної роботи".
Для встановлення показників надійності машини або механізму необхідна повна і достовірна інформація про роботу машин. Існують чотири основних джерела інформації.
Перше джерело — це експлуатаційні спостереження. Воно містить у собі повсякденні записи про роботу експлуатованого устаткування, про всі неполадки і простої з указівкою їхніх причин. Такий первинний облік роботи устаткування повинний проводитися на всіх підприємствах, де це устаткування встановлено. По якості обліку можна судити про рівень організаційної і технічної культури підприємства. Ведеться облік службою головного механіка, цеховим персоналом або відділом праці. Цей облік не має на меті вивчення надійності, і приводиться, щоб мати дані для аналізу виробництва, для оперативного планування планово-попереджувальних ремонтів, установлення норм виробітку. Однак такі облікові дані у виді записів знаходяться у цехових журналах, формулярах, картках, діаграмах можуть бути використані для вивчення надійності устаткування. Власне кажучи саме ці дані, зібрані за досить тривалий термін, є основним джерелом інформації про відмовлення, хоча і містять у собі будь-які види простою, і не тільки простої, пов'язані з усуненням відмовлень.
Другим джерелом є дані про середні і капітальні ремонти, при яких виробляється розробка устаткування. При цьому можна установити ступінь зносу окремих елементів і характер дефектів, що привели до необхідності ремонту. Основним документом тут є дефектна відомість.
Третє джерело — це рекламації, що представляються споживачами заводу-виготовлювачу протягом гарантійного терміну.
Четверте джерело — це спеціальні випробування машин на заводі-виробнику, у лабораторії або в експлуатаційних умовах при участі представників заводу.
12.6. Принципи, мета і задачі комплексної раціоналізації туристських комплексів
Основні напрямки комплексної раціоналізації.
Упровадження прогресивних форм продажу товарів і додаткових послуг: удосконалювання логістичних процесів і технічне переоснащення в туристських комплексах.
Удосконалювання регіону роботи підприємств туристського комплексу і громадського харчування.
Наукова організація праці при проектуванні туристських комплексів і громадського харчування.
Удосконалювання організаційної структури керування.
Джерела фінансування.
Розділ 13. Аналіз існуючої технології руху товарів з місць виробництва в райони споживання і шляхи її удосконалювання (на прикладі плодоовочевої продукції)
13.1. Розвиток пакетно-контейнерних перевезень товарів і їх народногосподарське значення