Логістика туризму - Смирнов І.Г. - 7.2. Туристопотоки за макрорегіонами світу

Міжнародний туристичний ринок почав розвиватися з 1950-х років (див. табл. 7.3). Цьому значно сприяли такі чинники:

- державна підтримка туристичної галузі (податкові пільги, спрощення прикордонно-митного режиму, створення сприятливих умов для інвестицій, збільшення бюджетних асигнувань на розвиток туристичної інфраструктури, реклама на закордонних ринках, підготовка кадрів);

- зростання суспільної заможності та доходів населення (нині у світі в середньому виділяється 12-19 % на подорожі й туризм);

- скорочення тривалості робочого періоду з одночасним підвищенням інтенсивності праці;

- урбанізація (концентрація населення в містах, неможливість постійно перебувати на природі);

- нові пріоритети в системі духовних цінностей суспільства (споживання матеріальних благ замінюють духовні цінності, зокрема збільшуються потреби в подорожах);

- зміна престижних пріоритетів (на сьогодні престижні не тільки дорогі машини, квартири, одяг, а й закордонні подорожі).

Однак поряд із позитивними факторами за останні півстоліття на туризм негативний вплив мала низка різних чинників, серед яких природні катастрофи, соціальні потрясіння, війни, економічні кризи, терористичні акти. Незважаючи на це, з 1950 р. (початок регулярного обліку туристичних потоків) не спостерігалося жодного значного спаду темпів зростання міжнародного туризму, який за період останніх 15 років щороку збільшувався на понад 4 %. У 2000 р. відбувся туристичний бум (зростання 7%), у 2001 р. - деякий спад, що пов'язано, зокрема, з терактом 11 вересня, проте у 2002 р. було зафіксовано 703 млн туристських прибуттів, тобто на 16 млн більше, ніж у 2000 р., та на 19 млн - у 2001 р. У 2003 р. знову простежувався незначний спад, зате у 2004-2006 рр. - зростання, незважаючи па такі негативні явища, як тайфун в Індійському океані, теракти в Лондоні, Шарм-ель-Шейху (Єгипет), на курортах Туреччини.

Для сучасного міжнародного туризму характерна значна просторова нерівномірність. У загальному вигляді вона відображає різні соціально-економічні рівні країн світу: на розвинені країни припадає 57 % туристських прибуттів, на країни, що розвиваються, - 30 %, на країни транзитивної економіки - 13 %. Враховуючи подібну регіональну структуру туристських прибуттів і доходів, визначають шість туристичних макрорівнів світу:

1) Європейський, до складу якого входять країни Західної, Північної, Південної, Центральної та Східної Європи, також держави Східного Середземномор'я - Ізраїль, Кіпр, Туреччина);

2) Американський, що охоплює країни Північної, Південної, Центральної Америки, острівні держави І території Карибського басейну;

3) Азійсько-Тихоокеанський, до котрого належать країни Східної та Південно-Східної Азії, Австралія та Океанія;

4) Африканський, що включає країни Африки, крім Єгипту та Лівії;

5) Близькосхідний, до складу якого входять країни Західної та Південно-Західної Азії, Єгипет і Лівія;

6) Південноазійський, що охоплює країни Південної Азії.

Для всіх макрорегіонів властива поступова динаміка розвитку, але неоднакові темпи. Ще у 1970-х роках у світі вирізняли два великі туристичні регіони - Європу та Північну Америку, котрі приймали 94 % усіх міжнародних туристів, а в 1990-х роках до них приєднався третій регіон, Азійсько-Тихоокеанський, де спостерігалися найвищі темпи зростання. У 2005 р. на ці три регіони припадало понад 93 % світових туристських прибуттів (у тому числі Європа - 58 %, Америка - 17, Азійсько-Тихоокеанський регіон - більше 18) та 95 % усіх грошових надходжень від туризму (див. рис. 7.3).

Головним туристичним макрорегіоном світу продовжує залишатися Європа, незважаючи на деяке зменшення її частки. Це пояснюється: надзвичайно різноманітними туристичними ресурсами (природні, культурно-історичні, рекреаційні); сприятливими для туризму соціально-економічними та інфраструктурними чинниками (високий рівень життя, урбанізація, розвинутий транспорт). Дуже важливим є фактор географічного положення, насамперед сусідство більшості країн. Одна з найважливіших ознак регіону - переважання внутрішньорегіонального обміну туристських потоків (37 % іноземних туристів, які подорожують Європою, - це громадяни європейських держав). Однак Європа за 2000-2005 рр. досягла лише помірних темпів зростання (+2%), відчуваючи наслідки скорочення далеких поїздок та недостатньої кон'юнктури на її основних внутрішньорегіональних генеруючих ринках. Усі європейські субрегіони мають позитивні результати. Лідером є Південно-Середземноморська Європа (Іспанія, Італія, Греція), частка якої становить понад 20% світового

Рис. 7.3. Зрушення в регіональній структурі міжнародних туристичних прибуттів

ринку. Західна Європа відстає лише на піввідсотка, однак темпи зростання туристських прибутків тут нижчі середньосвітового показника (1,8 %). У Центральній та Східній Європі такі темпи значно вищі (+3,9 %).

Другу позицію нині посідає Азійсько-Тихоокеанський регіон, який, починаючи з 2002 р., випереджає Американський. Динаміка туристських потоків в Європі та Америці за останні 50 років подібна до середньосвітової (6,6 та 5,9 % у рік), тоді як "молоді" туристичні регіони Азійсько-Тихоокеанський, Близькосхідний та Африканський розвиваються значно швидше. В окремі роки темпи зростання туристських прибуттів у них виражалися двозначними цифрами (тобто понад 10 %). Водночас вони менш стійкі щодо впливу негативних політичних та економічних чинників. Періоди прискореного розвитку туризму змінюються на стагнацію і спад. За останнє десятиріччя найдинамічнішим був Азійсько-Тихоокеанський регіон, де середні темпи зростання в 10 разів випереджали середньосвітові. Нині цей туристичний регіон характеризується не тільки унікальними рекреаційними ресурсами та екзотикою, а й найвищим рівнем сервісу, за менших витрат і цін, ніж в Європі та Америці. Чисельність міжнародних туристів з 1970 р. збільшилась тут у 17 разів, а доходи - у 75. При цьому, як в Європі, переважає внутрішньорегіональний туризм (80 % ). У 2003-2005 рр. у регіоні спостерігається 130 млн міжнародних туристських прибуттів (+8 % річних). Лідером є Північ-но-Східна Азія (+12 %), потім - Південно-Східна Азія (+4 %) та Південна Азія (+2 %). Отже, справджується прогноз СТО, яка декілька років тому заявила, що Китай (із Гонконгом та Макао) перетвориться на туристичну наддержаву. Справді, за 2003-2005 рр. Китай увійшов до числа п'яти провідних держав світу за показником туристичних прибуттів і доходів (після Франції, Іспанії, США, Італії). Також темпи вищі, ніж середні, спостерігаються в Ірані, Мальдивах, Шрі-Ланці, а в Індії- 7%.

Деяке зменшення частки американського макрорегіону в міжнародному прибутті та доходах від туризму пояснюється не втратою його привабливості, а швидшими темпами розвитку туристичного бізнесу в деяких інших макрорегіонах. Окрім

того, негативно вплинули теракти у вересні 2001 р. в США, тому за 2001-2003 рр. було зафіксовано скорочення туристичного потоку (-3 %). При цьому Північна Америка була єдиним субрегіоном, де спостерігалося зменшення туристських прибуттів, у той час як у Карибському субрегіоні та в Південній Америці у 2003 р. зростання становило відповідно +8 та +2 %. Загалом в американському макрорегіоні теж переважає внутрішньорегіональний туризм (75 % прибуттів), а головними центрами тяжіння туристів є, насамперед, США, а також Канада, Мексика. Незважаючи на скорочення обсягів міжнародного туризму в цьому субрегіоні, на Північну Америку і на сьогодні припадає значна частка світового туристичного ринку- 12% (у 1995 р. - 14,6%).

Поступово збільшується чисельність туристів в Африці, яка перетворюється з континенту елітного, коштовного туризму на місце найдешевшого відпочинку у світі. За умови підвищення рівня сервісу потоки туристів на цей континент значно зростуть. Річний обсяг туристських прибуттів нині становить майже 30 млн (4 % світового показника) за темпів збільшення +4 % у рік. Негативний вплив на туризм в регіоні справили теракти в Тунісі, Кенії. Тому спостерігається деякий спад у Північній Африці (-4 %), у той час як показник Тропічної Африки--г9 %.

Близький Схід та Південна Азія належать до регіонів з недостатньо розвинутою туристичною інфраструктурою. Але близькість європейських країн - головних постачальників туристів, релігійні реліквії основних конфесій світу, чисте Середземне море, значна тривалість туристичного сезону створюють сприятливі передумови для активнішого освоєння туристичного потенціалу регіону. У 2003 р. зростання міжнародних прибуттів на Близькій Схід становило +10 %, при цьому особливо швидко збільшувалась кількість внутрішньорегіональних подорожей.

Стосовно міжрегіональних подорожей, то тут лідирують туристські потоки між Америкою та Європою. До інших популярних напрямків належать такі: з Європи - в Азійсько-Тихоокеанський регіон, на Близькій Схід і в Африку; з Азійсько-тихоокеанського - в Америку й Європу. У переліку найбільш відвідуваних країн визначають Францію (лідер протягом останніх 20 років), 77 млн туристів у рік, 11 % світової кількості відвідувань. Друге місце посідає Іспанія (51 млн), третє - США (45 млн, до 2002 р. були на другому місці), четверте - Італія (40 млн), п'яте - Китай (37 млн). Найвищі темпи в'їзного туризму зафіксовано в Туреччині (+20 % у рік).

Країни-лідери за кількістю туристів, які виїжджають, - Німеччина, США, Велика Британія, Японія, Італія, Франція. При цьому кількість зарубіжних поїздок німців збільшується на 5 % щорічно. За прогнозами СТО, цей показник до 2020р. зросте у 2 рази і німці становитимуть 10 % кількості туристів у світі. Високі темпи виїзного туризму спостерігаються в Японії, передбачають, що жителі цієї країни у 2020 р. займуть друге місце після німців щодо кількості зарубіжних подорожей.