Логістика туризму - Смирнов І.Г. - 11.2. Вибір виду транспорту та компанії-перевізника в логістиці туризму

Вибір виду транспорту в логістиці туризму залежить, окрім критеріїв оцінювання, і від визначення термінів прибуття туристів. Для цього потрібно обчислити експлуатаційну швидкість кожного виду транспорту, застосовуючи такі формули:

Таблиця 11.1. Рейтингова оцінка видів транспорту в логістиці туризму

1) залізничний транспорт:

2) морський транспорт:

4) автотранспорт:

де Г8, Тм, Гр, Тл - термін прибуття туристів відповідним видом транспорту, іпк - час на початково-кінцеві операції (в туризмі часто дорівнює 0); / - відстань у км або милях; Кп3, V_к - норма пробігу залізничного вагона або корабля за добу; *3дад *Рдод Сол - час на Д°Датков* операції (діб) для залізничного, річкового або морського транспорту (в туризмі часто дорівнює 0); V - експлуатаційна швидкість автобуса (км/год); V - комерційна швидкість корабля (миль/доба); Кдов - експлуатаційна швидкість корабля (миль/доба); Ь - коефіцієнт використання вантажопідйомності (%); Дв - вантажопідйомність судна (тон); М - середньозважена добова норма вантажних робіт (тон/доба); t0 - час на накопичення, формування та відправлення вантажів, діб (у туризмі дорівнює нулю).

Порівняння ефективності різних видів транспорту залежно від відстані показано на рис. 11.3.

В умовах ринкової економіки турфірма, як покупець транспортних послуг, не "замкнута" на певних перевізниках, а може обирати їх, орієнтуватися на репутацію того або іншого транспортного закладу. Стосовно 29 % перевізників, з якими турфірма укладає 80 % своїх угод, варто розробити та використати систему рейтингової оцінки компаній-перевізників. Аналіз

Рис. 11.3. Порівняння ефективності автомобільних, залізничних і повітряних перевезень туристів

їх діяльності доцільно здійснювати за такими критеріями: 1) безпека перевезень; 2) вартість транспортних послуг; 3) швидкість прибуття туристів; 4) надійність; 5) технічний і сервісний потенціали; 6) фінансове становище перевізника.

Процедура оцінювання перевізників з метою вибору найліпшого з них передбачає такі етапи:

1) турфірма визначає значущість того або іншого показника та кожному надає ранг;

2) кожен показник оцінюють за 5-бальною шкалою (ступінь важливості зростає від 1 до 5). Отупінь задоволення турфірми певним перевізником визначають як відношення фактичної величини оцінки показника (Афакт) до тієї величини, за якої потреба задовольняється максимально. При цьому Амакс дорівнює 5. Таким способом розраховують індекс кожного показника;

3) для всіх показників обчислюють інтегральні індекси;

4) інтегральні показники підсумовують, порівнюють і після цього вибирають найбільш придатного перевізника.

У західній логістичній практиці у процесі вибору перевізника часто використовують спеціально розроблені рангові системи показників. Для прикладу наведемо одну з них (табл. 11.2). Найпростіша схема вибору перевізника за допомогою систем ранжонаних критеріїв полягає у безпосередньому порівнянні сумарного рейтингу перевізників.

Таблиця 11.2. Ранжування критеріїв вибору перевізників

Уявімо, що логістичним менеджером турфірми як вибору прийняті: 1) безпека перевезень; 2) тариф на перевезення; транспортного засобу. Попередній аналіз ринку транспортних послуг дав змогу виявити трьох перевізників, що задовольняють вимоги до перевезень туристів. Ступінь відповідності цих перевізників обраній системі критеріїв оцінюють незалежні експерти за 3-бальною шкалою: 1 - "добре", 2 - "задовільно", 3 - "незадовільно (погано). Отримані рейтинги наведено у табл. 11.3. Незважаючи на те, що сума набраних усіма перевізниками балів дорівнювала 10, урахування рангу кожного чинника в сукупності з коефіцієнтом значущості показало, що слід віддати перевагу другому перевізнику.

Отже, на близькі відстані (до 5 км) вигідно переміщатись пішки або велосипедом. На відстані від 5 до 500 км раціонально використовувати автомобіль, від 30 до 1500 км - залізницю, а авіація нерентабельна на відстанях менших, ніж 500 км. Відповідно виникає конкуренція між різними видами транспорту за перевезення пасажирів. Наприклад, нині під час вибору виду транспорту, щоб доїхати з Парижа до Лондона, туристові пропонують літак або супершвидкісний залізничний експрес "Єв-ростар", який їде Євротунелем під протокою Ла-Манш та долає відстань між зазначеними містами лише за три години.

Однак у деяких місцевостях немає альтернативи у виборі виду транспорту. Приміром, у багатьох приполярних місцевостях Норвегії, США, Росії, Канади доріг немає, водний транспорт застосувати неможливо унаслідок льодових обставин і навігації, тому використовують або гелікоптер, або засоби малої авіації, а місцеве населення переміщується на оленях, собаках чи мотосанках, якщо у місцевості є відповідні умови - на всюдиходах або засобах на повітряній подушці. Головну роль у загальній структурі транспортних послуг відіграє авіаційний транспорт, оскільки більшість туристів, особливо якщо це далекі подорожі, обирають саме цей вид транспорту. Якщо літаки магістральний вид транспорту, то автобусний та автомобільний - туристичний транспорт місцевого та внутрішньорегіонального значення. Автотранспорт застосовують у туризмі для трансферів, екскурсій, внутрішньо-маршрутних перевезень, оренди автомашин туристами тощо. Особливо популярні автобусні екскурсійно-пізнавальні тури з відвіданням декількох міст і пам'ятних місць: для туристів

дуже зручно, коли вони можуть їздити маршрутом і в містах на автобусі.

Основний конкурент автобуса в групових перевезеннях туристів - залізниця. В Україні вона має пріоритет навіть над авіаційними перевезеннями, зокрема, над груповими внутрішніми маршрутами. Перевага залізничних перевезень полягає в низьких тарифах, а в зарубіжних країнах - у системі знижок та проїзних квитків. Однак на далеких відстанях конкурувати з авіаційним автомобільний і залізничний транспорт не можуть. Водний транспорт (річковий та морський) пов'язаний з особливим видом туризму - круїзним. Водні подорожі також мають переваги (високий рівень комфорту, великий обсяг одночасного завантаження, можливість реалізації різних видів та цілей туризму (пізнавальний, бізнес-туризм, навчальний, шоп-туризм), повноцінний відпочинок, повний комплекс життєзабезпечення) та недоліки (низька швидкість руху, високі тарифи, обмеження рухливості, "морська хвороба" для частини туристів).

Особливу увагу приділено транспорту в "Державній програмі розвитку туризму на 2002-2010 роки", в якій, зокрема, передбачено:

1) розробити генеральну схему транспортного забезпечення туристичних маршрутів;

2) забезпечити розвиток інфраструктури туризму в пунктах перетину державного кордону України: а) залізничному - Яготин; б) морських - Ялтинський та Ізмаїльський торговельні порти; в) повітряних - Одеса, Київ-Жуляни; г) автомобільному - Ужгород.