Основи логістики - Дудар Т.Г. - 4. Логістика як загальноорганізаційна ринкова стратегія

Визнання основним предметом логістики оптимізації руху матеріальних і пов'язаних із ними інформаційних потоків визначає інтеграційну особливість логістики. Відповідно до даного твердження весь процес руху матеріального потоку від первинного джерела до кінцевого споживача, який складається із трьох основних процесів: постачання, виробництва і розподілу продукції, виступає єдиним цілим.

Зважаючи на це, суб'єкти логістичних систем, які виконують окремі функції відповідно до етапів товароруху на яких вони знаходяться, підпорядковуються єдиній цілі, яка визначається шістьома правилами логістики.

Інтеграційні особливості логістичного підходу в управлінні ресурсами реалізуються через зміну пріоритетів господарської діяльності. Головну роль, при цьому, відіграє не продукт, а процес у формі потоку. Управління потоковими процесами, їх перетворення й інтеграція є формою управління, яка перевершує традиційні як за рівнем творчого потенціалу, так і за ефективністю кінцевих результатів.

Основні положення концепції інтегрованої логістики можна сформувати наступним чином:

1. Під час організації та в процесі руху матеріальних потоків необхідно створювати і підтримувати ділові партнерські відносини з іншими підприємствами - учасниками логістичного ланцюга на основі врахування взаємних інтересів та компромісів;

2. Ведення обліку логістичних витрат протягом всього логістичного ланцюга, що сприяє оптимізації загальних витрат на всій довжині матеріального потоку;

3. Під час вдосконалення або проектування будь-якої окремої ланки логістичного ланцюга варто розглядати вплив змін не лише на цю ланку, а й на весь логістичний ланцюг: слід проаналізувати, як зміни в одній ланці вплинуть на весь матеріальний потік і загальні результати логістичного процесу;

4. Пріоритет розподілу товарів над їх виробництвом, тобто вважається, що важливіше спланувати і передбачити розподіл і збут товарів, ніж їх виготовити. Це сприятиме виробництву тільки тих товарів, яких потребує ринок, що дозволить уникнути проблем із їх реалізацією.

5. Аналіз логістичного ланцюга потрібно вести з кінця процесу, тобто від пункту прибуття або призначення матеріального потоку у напрямку до джерела матеріального потоку. Крім цього кожна операція в ланцюзі повинна проектуватися таким чином, щоб найкраще відповідати потребам і умовам наступних операцій.

Інтегрована логістика передбачає також наявність стійких господарських зв'язків між учасниками товароруху. Оскільки лише між постійними партнерами виникає необхідна прозорість систем обліку витрат, з'являється можливість розробки і використання узгоджених технологій переробки вантажів та інформації.

Загалом, специфіка логістики виділяє у сфері руху матеріального потоку зовнішні та внутрішні чинники розвитку інтеграційних відносин. До зовнішніх чинників належать:

o ринкова невизначеність; .

o попит, що знижується з різних причин;

o загострення проблеми реалізації товарів;

o численні ускладнення на шляху руху товарів до споживачів, спричинені нерозвиненою інфраструктурою.

Внутрішнім чинником інтеграції в логістиці є посилення конкуренції. З організаційно-економічної точки зору розвиток різноманітних форм інтеграції дозволить:

o зменшити накладні витрати за рахунок введення централізованих служб управління, централізації функцій постачання, транспортування та обліку;

o здійснювати закупівлі великими партіями на вигідних умовах оплати і постачання, що, в кінцевому результаті, відбивається на рівні цін і зацікавленості споживачів;

o використовувати найновіші інформаційні технології для здійснення управління рухом матеріальних та пов'язаних із ними потоків, створення банків даних тощо.

4. Логістика як загальноорганізаційна ринкова стратегія

Усі, розглянуті вище концепції, отримали свій розвиток завдяки комплексному підходу, тобто підходу на основі врахування складових чинників усієї організації. В межах цього підходу функції логістики розглядаються як найвагоміша підсистема загальнофірмової стратегії. Це дозволяє стверджувати, що логістичні системи повинні створюватися на основі загальної спільної мети - досягнення максимальної ефективності роботи всієї фірми.

Даний аспект логістики не зовсім відповідає традиційній системі побудови організаційної структури та механізму управління організацією. Відповідно до традиційного підходу, основою діяльності будь-якої фірми є реалізація нею певного набору функцій (постачання, виробництво, реалізація продукції, науково-дослідна діяльність тощо), в яких проявляються особливості системи управління організацією.

Відповідно ж до логістичного підходу, всі управлінські зусилля повинні спрямовуватися на міжфункціональні компроміси фірми. Критерієм такої стратегії стала мінімізація витрат всієї організації. Також вагомим аргументом на користь міжфункціональних компромісів стала взаємозалежність витрат на логістичні, виробничі та інші операції, оскільки, зважаючи на обмеженість ресурсів організації, будь-яка зміна в одному із цих видів діяльності обов'язково спричинить вплив на інші види. Досить часто спроба зменшити витрати на здійснення котрогось окремого виду діяльності призводить до збільшення загальних витрат організації.