Логіка - Карамишева Н.В. - 5.1. Предмет практичної логіки

5.1. Предмет практичної логіки

У практичному використанні розсудку йдеться лише про дії відповідно до правил.

І. Кант

Із чого випливають дії людей?

Із їх потреб" пристрастей, інтересів, характерів, здібностей.

Г. Гегель

У множинності міркувань (розумово-мовленнєвих актів) виокремлюють тип міркувань, спрямованих на здійснення практичних дій у певних життєвих ситуаціях, які регулюються соціальними нормами. Такі міркування виражають за допомогою модальностей "має намір", "бажає", "планує", "прагне", "реалізує мету", "діє" тощо. їх називають практичними міркуваннями. Названі слова виражають інтенцію особи х діяти, робити, здійснювати дещо, але ця інтенція може бути реалізована або не реалізована.

Практичні дії (діяльність) людей досліджують науки, які отримали назву "поведінкові". До них належать праксеологія, соціальна психологія, соціологія, теорія соціальної взаємодії, конфліктологія, а також філософська теорія діяльності.

Дослідження практичних міркувань наукою логікою виокремлюється в особливий напрям сучасної некласичної логіки - практичну логіку.

Практична логіка - сукупність логічних теорій, котрі на підставі досліджень практичних міркувань створюють дескриптивну та формальну модель цих міркувань. До них належать логіка дії, логіка вибору, логіка прийняття рішення, логіка оцінок (переваги).

Практична логіка як напрям сучасних логічних досліджень сформувалась у 60-80-х роках XX ст.

Практичні міркування за змістом виражають програму (план) виконання певних практичних дій, спонукання до практичних дій (намір, мотив), мету практичних дій. Терміни "план" (програма), "намір", "мотив", "мета" можна класифікувати як "задум". Отже, предмет досліджень практичної логіки - задуми та визначення їх раціональності. Логічний континуум практичних міркувань - від задуму до дії, що означає: людина, суб'єкт практичних міркувань, спочатку ідеально (в думках, подумки) формулює для себе задум (мету, ідею, намір), розробляє план (програму) майбутніх дій з метою реалізації задуму, визначає методи реалізації планів, а потім починає діяти. Відповідно, дії, здійснені в стані аффекту, не класифікують як раціональні.

Визначимо зміст понять, які вирізняють сферу задумів.

Задум (думка, ідея, намір) - результат розумово-мовленнєвої діяльності, спрямованої на їх практичну реалізацію. Наприклад: "Особа П. має задум написати роман"; "Особа Р. має намір купити квартиру"; "Особа М. має намір побудувати будиночок у сільській місцевості".

Мета (сенс, смисл) - те, заради чого здійснюють практичну й теоретико-пізнавальну діяльність людей; мотив, образ бажаного. Це елемент практичних дій у структурі "Мета - метод - результат". Мета є суб'єктивною підставою здійснення фізичних й інтелектуальних дій, яка спонукає в людині на рівні мислення, свідомості, прагнення, бажання, "жадобу" діяти й активізує всі психічні процеси - мислення, волю, відчуття. Мета як ідеальний образ бажаного є різноманітною залежно від економічних, соціально-політичних обставин, сфери діяльності людей, від ситуації, в якій перебуває окремий індивід, та інших факторів. Наприклад, студент Я, має на меті вчитися лише на "відмінно". Працівник х фірми .V має на меті стати з часом керівником цієї фірми.

У психологічному аспекті мета особи х і спонукання до дії породжує особливе психічне явище - мотив (лат. - рухаю, штовхаю). Мотив (мотивація) - психологічний чинник, який зумовлює реалізацію задумів; спонука; внутрішнє, суб'єктивно-особисте побудження до певних діянь; причина дій (діянь).

Програма (план) (грец. programma -- розпорядження, наказ, оголошення) - проект очікуваного майбутнього й опис ефективних шляхів його досягнення. З логічного погляду, програма - система висловлювань, які мають за семантикою особистий смисл, а логічні відношення між висловлюваннями створюють його синтаксис. Усі висловлювання, що виражають за змістом програму, можна поділити на два види: дескриптивні й прескриптивні. Дескриптивні висловлювання дають опис об'єкта х у час реальний стан справ, а прескриптивні (приписові) визначають проект очікуваного, бажаного, способи переходу від одного стану справ до іншого (при цьому передбачають певні варіанти переходу), алгоритм дій, який раціонально розробляють з метою реалізації певної мети.

Сам процес створення програми для виконання певних дій у майбутньому для реалізації мети називають програмуванням.

Залежно від сфери діяльності розрізняють такі види програм: економічна, політична, культурна, навчально-виховна та ін.

Метод (грец. methodos - спосіб пізнання) - засіб досягнення мети в практичній і теоретико-пізнавальній діяльності людей, раціонально визначений прийом, який використовують суб'єкти діяльності для досягнення бажаного результату.

Алгоритм (лат. Algorithmi - від імені середньовічного узбецького математика IX ст. Мухаммеда ібн Сусааль-Хорезмі (арабізоване), який сформулював правила виконання чотирьох арифметичних дій) - 1) послідовність будь-яких дій (розрахунків, числень, операцій), спрямованих на досягнення необхідного результату в процесі розв'язання задачі чи проблеми; 2) набір певних правил, необхідних для розв'язання однотипових задач; 3) правило (інструкція, вказівка, наказ), що визначає, як треба діяти в певній ситуації.

Основні ознаки алгоритму: масовість (загальне застосування правил до множини однотипових дій і задач); детермінованість (застосування правил у процесі виконання дій або розв'язання задачі повинно бути однозначним); результативність (передбачення кінцевого підсумку виконання дій або розв'язання задачі). Прикладами алгоритму є правила: здійснення логічних операцій над поняттями та висловлюваннями; математичних операцій над числами й іншими математичними символами; спортивних змагань; здійснення певних фахових дій.

Коли люди (індивіди, особистості) починають практично діяти на підставі розроблених ними програм (планів) з метою реалізації власних задумів, то з погляду психології, праксеології, логіки, їх дії кваліфікуються як добре продумані або непродумані; як здійснені:

- у стані свідомості або несвідомості (в стані афекту, імпульсивно);

- раціонально або нераціонально (ірраціонально);

- з погляду права і моралі - як законні або незаконні, моральні або аморальні.

Сучасна людина намагається діяти раціональніше, за продуманим планом, і дотримуватися в практичних діях соціальних норм, встановлених у певному суспільстві, державі. Соціальні норми встановлюють межі дозволеного та недозволеного в практичних діях. Отже, задум може бути реалізований тоді, коли особа х визначає межі дозволеного та недозволеного в своїх практичних діях.