Педіатрія - Тяжка O.B. - Дефіцитні анемії

Актуальність теми. Дефіцитні анемії – це анемії, які розвиваються внаслідок недостатності гемостатичних факторів. Дефіцитні анемії поділяють за видом речовин, дефіцит яких призводить до розвитку захворювання. Трапляється поєднання дефіцитів декількох речовин, але зазвичай дефіцит однієї з них є провідним і за ним класифікують анемію. Ця проблема особливо актуальна в дитячому віці, оскільки анемія, перебігаючи навіть у легкій формі, супроводжується різноманітними морфофункціональними, тканинними й органними змінами, зниженням захисних сил організму, що негативно впливає на здоров'я малюка, затримує його фізичний та нервово-психічний розвиток, обтяжує перебіг інших захворювань.

Мета заняття. На підставі знання етіології та патогенезу вміти оцінити клініко-лабораторні дані, характерні для дефіцитних анемій, навчитися діагностувати це захворювання, проводити профілактику та лікувати дітей, хворих на анемію.

Основна література

Медицина дитинства / За ред. П.С. Мощича: У 4 т. – К.: Здоров'я, 1999. – Т. 3. – С. 609-614.

Майданник В.Г. Педиатрия. – Харьков: Фолио, 2004. – 1125 с.

Дитячі хвороби / За ред. В.М. Сидельникова, В.В. Бережного. – К.: Здоров'я, 1999. – С. 552-556.

Додаткова література

Шабалов Н.П. Детские болезни. – СПб. и др.: Питер, 1999. – С. 170-176.

Гематологические болезни у детей / Под ред. М.П. Павловой. – Минск: Вышзйшая шк., 1996. – С. 22-47.

Допоміжні матеріали

1. Особливості розвитку залізодефіцитної анемії.

2. Класифікація залізодефіцитної анемії за ступенем тяжкості.

3. Причини дефіциту заліза в організмі.

4. Основні клінічні та лабораторні прояви залізодефіцитної анемії.

5. Принципи терапії залізодефіцитної анемії.

6. Особливості інших дефіцитних анемій.

Особливості розвитку залізодефіцитної анемії

Залізодефіцитна анемія (сидеропенічна) – це різновид анемій, причиною яких є дефіцит заліза в організмі, пов'язаний з недостатнім його надходженням чи засвоєнням або надмірним виведенням. Це розвивається внаслідок недостатньої закладки запасів заліза в антенатальний період, неадекватного споживання заліза, низької його біодоступності, недостатнього вмісту в їжі, збільшеної потреби в залізі або хронічної крововтрати. Захворювання дуже поширене в дитячій популяції і є найчастішою формою серед усіх анемій дитячого віку. За даними ВООЗ (1971), дефіцит заліза є у 20 % населення планети. Серед дітей поширеність дефіциту заліза становить від 17,5 % у школярів до 50 % у дітей раннього віку. Однак актуальність проблеми залізодефіцитної анемії пояснюється не тільки поширеністю цього захворювання, а й вираженими патологічними змінами, що відбуваються в зростаючому організмі. Зниження активності низки залізовмісних ферментних систем (цитохромів, каталази, пероксидази тощо) призводить до порушення клітинного й тканинного метаболізму. Це зумовлює зниження темпів синтезу гемоглобіну і зменшення насичення ним еритроцитів. Зниження концентрації гемоглобіну ініціює розвиток анемічної гіпоксії, що у свою чергу збільшує наявні в організмі метаболічні зміни та трофічні порушення.

Метаболізм заліза в організмі. У фізіологічних умовах залізо надходить в організм тільки з їжею. Кількість засвоюваного організмом заліза залежить від вмісту і валентності заліза в харчовому продукті, якісної характеристики продукту і стану травного тракту пацієнта. Найбільшу кількість заліза організм отримує при вживанні в їжу м'ясних продуктів. Це пояснюється значно більшою ефективністю абсорбції гемового заліза в кишечнику порівняно з іншими сполуками харчового заліза. Біодоступність двовалентного заліза порівняно з тривалентним значно вища. Швидкість поглинання заліза в травному тракті залежить і від білкового складу їжі. На рівень кишкової абсорбції заліза впливають як загальна кількість харчового білка, так і його якісний склад. Транспорт заліза в організмі здійснюється трансферином. Цей білок переносить залізо з травного тракту до еритрокаріоцитів кісткового мозку, у тканинні депо. Також трансферин здійснює зворотний транспорт заліза в кістковий мозок з депо і макрофагів, де відбувається реутилізація заліза із природно зруйнованих еритроцитів.

Класифікація залізодефіцитної анемії за ступенем тяжкості