Ділова кар'єра - Дахно І.І. - 14.1.5. Позовна заява

У руках звільнених роботодавцем працівників є така потужна зброя, як позовна заява. Зразки позовної заяви у зв'язку з трудовими відносинами знайти неважко. Це, мабуть, можна зробити і за допомогою Інтернету. У бібліотеках слід просити книги - збірники зразків правничих документів. У районних судах - на дошках об'яв ще за часів СРСР знаходилися зразки цих позовних заяв. Очевидно, вони є й нині.

Краще, коли правову допомогу надає кваліфікований адвокат. У зв'язку зі звільненнями та пов'язаними з ними спорами, можна спробувати обійтися і без адвоката, якщо його допомога - не по кишені. У звільнених працівників, як можна здогадатися, у гаманці грошей не густо.

Нинішні працівники, мабуть, вже не так бояться погроз роботодавців "зіпсувати" компроментуючим способом трудову книжку. Не ті вже нині часи. З радянськими їх не порівняти. Та й трудові книжки нині продаються на кожному кроці, а не є, як колись, документами суворої звітності.

Нагадаємо найголовніші норми трудового права, що стосуються цієї рубрики.

Роботодавці не горять бажанням звільнювати працівників за скороченням штатів. За цією підставою працівники мають попереджуватися за два місяці і їм має сплачуватися компенсація у обсязі місячної зарплати. Працівнику можна погоджуватись на формулювання "за згодою сторін". Тоді можна негайно йти до центру зайнятості та реєструватися на одержання допомоги. Вона надається через тиждень після того, як центр не підшукує нове робоче місце. За звільненням із формулюванням "за власним бажанням" працівнику доведеться чекати на допомогу впродовж 90 днів.

Якщо ж відбулося звільнення за бажанням роботодавця, а не за бажанням працівника чи з підробкою роботодавцем такої заяви, чи за прогул, чи за іншої причини, яку працівник вважає незаконною, то районному суду за місцем знаходження відповідача подається позовна заява. Слід мати на увазі важливу обставину, яка зберігається з вже далеких радянських часів - звернення до районному суду з будь - якого трудового спору для позивача є безкоштовним. Позовну заяву можна надіслати поштою (рекомендованим листом, щоб на руках збереглася квитанція, що такий лист надсилався)

У "шапці" заяви зазначаються:

o назва та адреса райсуду;

o позивач (прізвище, ім'я, по батькові; поштовий індекс, адреса, телефон);

o відповідач (повна назва роботодавця, його адреса, індекс, телефон);

Позовна заява може стосуватися не лише поновлення на роботі, але і стягнення заробітної плати, оплати часу вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

У тексті позовної заяви стисло зазначаються обставини прийому на роботу та звільнення. У позові має зазначатися, чому своє звільнення працівник вважає незаконним.

Наприкінці позовної заяви позивач прохає суд:

o зобов'язати відповідача на підставі ст. 235 КЗпП України надати довідку про невиплачену заробітну плату та копії наказів, які стосуються спору;

o поновити на роботі на такій-то посаді.

Позивач також прохає суд на підставі ст.. 117 КЗпП України:

o стягнути невиплачену заробітну плату, а також компенсацію за невикористану відпустку;

o стягнути його середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 1 ст. 237 КЗпП України позивач прохає суд стягнути моральну шкоду у такому - то розмірі.

Наприкінці позовної заяви позивач нагадує суду, що має право на звільнення від судових витрат за позовом, оскільки всі вимоги випливають з трудових відносин.

Позовну заяву слід підписати, зазначити дату. Додається ксерокопія позовної заяви, яку суд вручить відповідачу. До заяви позивач може додати, якщо має, копії документів, які стосуються спору і які підтверджують роботу і зарплату. Копії документів подаються в одному примірнику кожний.

Позов подається не пізніше ніж один місяць після звільнення або видачі трудової книжки.

Позивачеві правову допомогу може надавати не лише адвокат, а й інша людина (товариш, родич, тощо), якому позивач надасть нотаріально завірену довіреність.

Наші суди - це дзеркало нашого ж суспільства. Будьте готові до будь - якого розвитку подій і будь - яких темпів - як стрімких так і черепашиних. Недарма судовий процес розгляду спорів ще здавна одержав назву "тяжба". Залишається Богу дякувати, що нині врешті - решт правду можна добитися у Страсбурзі у Європейському суду з прав людини. Ціла низка громадян України вже протоптали стежку до Страсбурга. Отож, вперед в український суд, а якщо не повезе, то "дранг нах Страсбург".