Функціонування та розвиток організації забезпечується всією сукупністю її внутрішніх елементів. Отже, потенціалом організації у широкому розумінні можна вважати її здатність до стабільної виробничої діяльності в межах обраної стратегії і спроможність своєчасно та адекватно реагувати на зміни зовнішнього середовища. Водночас з розвитком потенціалу відбувається розвиток організації і її підрозділів, а також усіх елементів виробничо-господарської системи. Але досить часто організації, що змогли налагодити стабільне виробництво за певних умов, стикаються зі значними труднощами під час зміни цих умов унаслідок інертності елементів свого внутрішнього середовища. Таке відставання в темпах і термінах змін спричиняє ослаблення конкурентних позицій фірми, втрату нею частки ринку. Тому в межах потенціалу організації слід вирізняти її інноваційний потенціал.
Інноваційний потенціал організації — це міра її готовності виконати завдання, що забезпечують досягнення поставленої інноваційної мети, тобто міра готовності до реалізації проекту чи програми інноваційних стратегічних змін. Саме завдяки інноваційному потенціалові організація може оперативно реагувати на зміни зовнішнього середовища, вносячи необхідні зміни до свого внутрішнього середовища. Тому оцінка інноваційного потенціалу є необхідною операцією процесу розробки стратегії.
Структура інноваційного потенціалу охоплює ті елементи організації, які зумовлюють її готовність до змін (табл. 20).
Таблиця 20. Структура інноваційного потенціалу організації
Елементи організаційного механізму | Інноваційний потенціал | ||
Низький | Високий | ||
Організаційна структура | Лінійна, лінійно-функціональна | Лінійно-функціональна з елементами програмно-цільових організаційних утворень, матричні структури | |
Технологія | Спеціалізоване виробниче обладнання, жорстко пов'язане в єдиний потік для масового випуску продукції | Гнучкі автоматизовані виробничі модулі, пов'язані безрейковою гнучкою транспортною системою | |
Виробничі та офісні приміщення | Спеціально спроектовані під певний виробничий процес — повне використання простору приміщень | Універсального типу, наявність резервних площ та можливість змінити компонування цехів і відділів | |
Організація праці | Індивідуальна, поопераційна | Бригадна з високим рівнем поєднання операцій і професій | |
Оплата праці | Індивідуальна, відрядна | Погодинно-преміальна, бригадна з використанням КТУ | |
Мобільність персоналу | Мінімальна, здебільшого за ієрархічною градацією | Можливість горизонтальнихі вертикальних переміщень згідноз вирішуваними завданнями | |
Стиль управління | Авторитарний, мінімум делегування повноважень, жорсткий контроль за виконанням | Делегування повноважень, що забезпечує високий ступінь залучення персоналу до розробки рішень; робота в команді | |
Системаінформування
| Оперативна інформація про виконання планових завдань певним підрозділом | Докладне інформування про діяльність організації в цілому, її життя, проблеми та завдання | |
Орієнтири роботи | Спрямованість на вирішення поточних завдань у рамках свого робочого місця | Спрямованість на пошук як оперативних, так і довгострокових рішень, у тому числі й поза межами свого робочого місця | |
Психологічний клімат | Переважають формальні стосунки | Сильно розвинена корпоративна культура, довірливі стосунки в колективі | |
Високий потенціал характеризує спроможність організації в цілому вести інноваційний пошук і здійснювати організаційні зміни. Низький потенціал не забезпечує такої можливості. Але готовність організації до змін у цілому ще не означає її здатність реалізувати конкретний інноваційний проект, який потребує специфічних ресурсів. У таких випадках потрібен детальніший підхід до оцінювання інноваційного потенціалу, з використанням, зокрема, схеми "ресурси — функції — проекти". Ця схема застосовується ще на стадії обгрунтування інноваційного проекту і охоплює:
• висвітлення проблеми розвитку підприємства й постановку завдання, що входить до програми розв'язання проблеми;
• опис середовища розв'язання проблеми (стан внутрішнього середовища, чинники зовнішнього середовища, що впливають на інноваційну діяльність);
• оцінку ресурсного потенціалу щодо поставленого інноваційного завдання (забезпечення проекту необхідними для його реалізації ресурсами);
• характеристику здатності персоналу досягати зазначених результатів діяльності (ресурсне забезпечення управлінських функцій);
• оцінку рівня забезпечення проекту необхідними для його реалізації функціями (функціональне забезпечення проекту);
• визначення інтегральної оцінки потенціалу організації, її готовності вирішити завдання;
• розроблення основних заходів, які потрібно здійснити на підприємстві для досягнення необхідного потенціалу щодо реалізації інноваційного проекту.
Ще одним способом оцінки інноваційного потенціалу організації є SWOT- аналіз, який дає можливість не просто оцінити здатність організації реалізовувати інновації, але й визначити, яким чином впливає на цю здатність інноваційний клімат, сформований у зовнішньому середовищі. Стандартна методика SWOT- аналізу осмислюється з погляду інноваційних можливостей, які може надати середовище господарювання, та потенціалу самої організації. У процесі аналізу фіксуються:
• сильні сторони потенціалу фірми, які забезпечать їй використання можливостей, що з'явилися в зовнішньому оточенні (це допомагає визначити відповідну стратегію їх використання);
• слабкі сторони потенціалу фірми, які позбавляють її шансу використати нові можливості або створюють загрозу для її існування.
7.7. Інноваційна діяльність як об'єкт інвестування
Розділ 8. КАДРОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
8.1. Управління персоналом як чинник ефективного менеджменту
8.2. Кадрова політика підприємства
8.3. Кадрове планування в організації
8.4. Управління набором і добором персоналу
8.5. Орієнтація та адаптація персоналу
8.6. Оцінка діяльності персоналу
8.7. Управління діловою кар'єрою персоналу