Менеджмент організацій - Федулова Л. І. - Розділ 11. ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

♦ Сучасна екологічна ситуація в Україні ♦ Суть екологічного менеджменту ♦ Стандарти й міжнародні рекомендації в галузі систем екологічного менеджменту ♦ Роль екологічного менеджменту у формуванні конкурентоспроможності ♦ Шляхи формування екологічного менеджменту в Україні ♦ Впровадження системи екологічного менеджменту на підприємстві ♦ Екологічна паспортизація підприємства ♦ Концепція екоефективності

11.1. Сучасна екологічна ситуація в Україні

Серед сучасних глобальних світових проблем людства екологічні проблеми посідають чи не найголовніше місце. Охороні навколишнього середовища й раціональному використанню природних ресурсів нині приділяють особливу увагу урядові структури й міжнародна громадськість. На порядок денний виноситься питання екологічної безпеки держави.

Термін "екологія" вперше запропонував у 1866 р. німецький учений Е. Геккель. Він визначив екологію як біологічну науку, що вивчає взаємовідносини організмів з довколишнім середовищем. У наш час цей термін став звичайним і з ним пов'язується екологізація сучасних наукових дисциплін. Будь-яка зміна природного середовища існування є компетенцією екології. Екологія, постійно збільшуючи набір чинників зовнішнього середовища, вивчає їх вплив на живу й неживу природу, і, зокрема, на людину. Звідси випливає прямий зв'язок екології з господарською діяльністю людини.

Природний і штучний, створений людиною, матеріальний світ є тим середовищем, в якому людина існує, господарює, задовольняє свої потреби і, зрештою, впливає на стан довкілля. Навколишнє середовище завжди було необхідною умовою і складовою процесу відтворення матеріальних і духовних цінностей, водночас виконувало функції і природних ресурсів, і життєвого простору. Відтворюючи природні ресурси й навколишнє середовище, суспільство відтворює і свої продуктивні сили. Деградація довкілля не лише погіршує загальний стан екосистем, а й скорочує забезпеченість виробництва сировиною, ускладнює технологічні цикли, погіршує умови життя. Екологічні чинники неодноразово ставали причиною багатьох кризових ситуацій в історії людства (дорожнеча паливно-енергетичних ресурсів, численні наслідки повеней, зсувів грунтів, техногенних аварій і катастроф).

Екологічні чинники — це елементи навколишнього середовища, які істотно впливають на живий організм. Вони поділяються на три великі групи:

• абіотичні (фактори неживої природи);

• біотичні (пов'язані з впливом живих істот);

• антропогенні.

На сьогодні поняття "екологічна ситуація", "екологічні умови" та "екологічні проблеми" є дуже актуальними, але єдиного їх визначення досі немає. Узагальнюючи різні підходи, пропонуємо зупинитися на таких:

• екологічна ситуація — зафіксований на певний момент часу сукупний екологічний стан компонентів навколишнього середовища відносно певного суб'єкта оцінки на конкретній території;

• екологічні умови — довготривалість певної екологічної ситуації;

• екологічна проблема — це невивчене чи слабо вивчене питання взаємодії населення й навколишнього середовища, яке потребує дослідження й вивчення.

Загострення кризи відносин суспільства на початку XXI ст. викликає необхідність радикальних заходів щодо цілей і пріоритетів розвитку. Сьогодні ідеї стійкого розвитку стали важливою складовою національної політики й безпеки розвинених країн світу, тому що там створені й діють структури, які організовують і координують діяльність у цьому напрямі. На жаль, в Україні ідеї переходу до стійкого екологічно безпечного розвитку досі ще не стали загальнодержавним пріоритетом. Одна з основних причин такого положення є низька ефективність використання механізмів екологічного управління.

Дослідження та практика останніх часів свідчать, що основні причини складної екологічної ситуації в Україні такі:

• значна зношеність виробничих фондів і, в тому числі, систем очищення промислових викидів;

• відсутність ефективного управління в галузі поліпшення екологічних показників під час проектування та експлуатації промислових об'єктів;

• неспроможність чинних органів державного контролю вчасно виявити та провести належний контроль щодо того, чи відповідає діяльність підприємств вимогам природоохоронного законодавства;

• недостатність використання важелів економічного регулювання відносин у сфері охорони навколишнього середовища;

• недостатня кваліфікація управлінського персоналу підприємств з проблем екології і особливо управління екологічною діяльністю.

З огляду на складну еколого-економічну ситуацію в країні Верховна Рада України оголосила її територію зоною екологічного лиха. До основних екологічних проблем належить ситуація з промисловими відходами. Сьогодні 70 % валового продукту промисловості України виробляється на підприємствах металургійного й нафтохімічного комплексів, тобто саме на ці галузі припадає найбільша частина відходів. Лише 10—12 % таких відходів використовуються як вторинні матеріальні ресурси. Можна впевнено стверджувати, що досягнення економічного пожвавлення в Україні за рахунок екологічно шкідливих галузей промисловості викличе погіршення стану довкілля.

Процес реформування екологічної політики нашої держави відповідно до реалій економіки перехідного періоду неприпустимо затягнувся. Одним з наслідків цього є середньорічні втрати ВВП в Україні, що сягають 10—15 % і належать до числа найбільших у світі.

Отже, якщо в нашій державі збережеться нинішня тенденція природокористування, коли економічне зростання досягається за рахунок шкідливих виробництв, то екологічний чинник відходів може стати основною причиною в погіршенні стану здоров'я її населення.