Менеджмент організацій - Федулова Л. І. - 11.4. Роль екологічного менеджменту у формуванні конкурентоспроможності

Слід зазначити, що вже на теперішньому етапі розвитку експорт країн, які проводять екологічну політику, має тенденцію до зростання й не в останню чергу завдяки збільшенню частки екологічно чистих товарів і послуг. Найновіші дослідження свідчать про те, що аналогічна тенденція спостерігається й у просуванні капіталів. Привабливими в ролі об'єктів інвестицій стають галузі, котрі підпадають під найжорсткіше екологічне регулювання. Є всі підстави вважати, що в майбутньому ці тенденції тільки посилюватимуться. Ось чому екологічний чинник стає одним із визначальних у формуванні міжнародної конкурентоспроможності країни.

На рівні країн екологічно зорієнтована економіка забезпечує підвищення конкурентоспроможності нації в цілому шляхом поліпшення середовища, поліпшення якості та збільшення тривалості життя населення. Окрема компанія відразу може не отримати результату від капіталовкладень в охорону навколишнього середовища, тоді як у масштабі країни такі переваги очевидніші, навіть якщо вони не завжди дістають чітку вартісну оцінку. Наприклад, уведення норм очищення стічних вод може підвищити витрати окремих фірм, але створить водночас позитивний ефект у масштабах країни завдяки зменшенню захворювань населення через застосування забрудненої води. В низці випадків екологічно зорієнтоване виробництво може підвищити й конкурентоспроможність галузей та окремих компаній.

На рівні окремих галузей промисловості вплив екологічного чинника не стільки однозначний і великою мірою залежить від типу галузі. Позитивний вплив природоохоронні заходи можуть чинити на галузі, що використовують сучасні технології. Наприклад, сталеливарна галузь, попри порівняно високі витрати на виконання природоохоронних вимог, може отримати суттєвий виграш від утілення ресурсоощадливих технологій, автомобілебудування — від розробки моделей з пониженим використанням палива.

Урахування екологічного чинника може підвищити конкурентоспроможність і окремих компаній. У 1980-ті та, особливо, в 1990-ті роки за умов жорсткої конкуренції кардинально змінилося ставлення до екології бізнесу. Він поступово став розглядати екологічно зорієнтоване виробництво як сферу перспективного розвитку, а в низці випадків — як єдину альтернативу свого виживання. Відома безліч чинників, що впливають на цей процес, серед них: формування нових цінностей у суспільстві, спрямованих на шанобливе ставлення до природи, що проявляється у зростанні попиту споживачів на екологічно чисту продукцію в розвинутих країнах; необхідність дотримання державних і міжнародних екологічних норм. Економічні важелі є найефективнішим стимулом підвищення екологічних характеристик виробництва.

Однією з найважливіших причин врахування екологічного чинника бізнесом слугує поява нових можливостей для компаній. Бізнес дедалі частіше розглядає екологічну складову у своїй діяльності вже не як перепону розвиткові та обов'язкові витрати, а як сферу додаткових можливостей, новий засіб підвищення конкурентоспроможності. Заходи з охорони навколишнього середовища часто призводять до прямого зниження витрат виробництва завдяки скороченню виробничих витрат, мінімізації втрат і переробці відходів.

Досить часто екологічні проблеми відкривають перед компаніями додаткові можливості для розвитку ділової активності. Основна причина виникнення таких можливостей — поява й постійне вдосконалення нових технологій, що слугують запорукою реалізації стратегії розвитку компаній.

Першорядним завданням на сьогодні є формування екологічно справедливого ринку, який має бути створеним як у межах світової спільноти, так і всередині кожної країни. На сьогодні на вітчизняному ринку конкурентоспроможність промислових товарів практично не залежить від екологічної чистоти його виробництва. Проблема формування зорієнтованої на експорт економічної стратегії та вплив екологічної чистоти виробництва на конкурентоспроможність товарів і послуг — найважливіше завдання майбутнього.

Створення екологічно справедливого ринку потребує розвитку таких напрямів у галузі нормативно-правової бази:

• нормативно-правового регулювання міжнародних і національних систем екологічної сертифікації продукції, технологічних процесів, відходів виробництва і природних об'єктів (регулювання світового ринку може здійснюватися за допомогою цін і мита);

• перегляд податкової політики: сучасна податкова система має спрямовуватися на забезпечення умов виживання. У зв'язку з цим слід істотно збільшити мито, а в низці випадків затвердити нові податки на викиди забруднених речовин у навколишнє середовище та інші види антропогенних дій, на використання природних ресурсів і споживання матеріальних ресурсів. За такої системи податків стимулюватимуться прискорення технічного прогресу і зниження забруднення навколишнього середовища та споживання природних ресурсів;

• вдосконалення всього комплексу еколого-правових відносин у суспільстві.

В Україні питанням екологічної політики не надається достатньої уваги. Можна констатувати, що фактично відсутня сучасна екологічна політика, яка б ураховувала реалії сьогодення, спиралася на передовий міжнародний досвід і розглядала екологічний чинник як один з пріоритетів економічного розвитку. Прийнята стратегія стійкого розвитку має декларативний характер, не будучи підкріпленою відповідними законодавчими та фінансовими важелями.

Однак найголовніша проблема полягає в тому, що більшість українських підприємств до цих пір не змінили свого ставлення до екології як до затратного механізму. Вони далекі від розуміння тих конкурентних переваг, які можуть бути отримані в результаті підключення до цього нового та перспективного напряму розвитку світової економіки.

У нашій країні склалася думка, що врахування екологічного чинника — це витрати винятково на заходи, які можуть лише знизити конкурентоспроможність держави та компаній. Слід зазначити, що навіть у розвинутих країнах, де вже втілюється екологічна політика, з цього приводу відомі досить суперечливі думки. Однак урахування екологічної складової в економічній діяльності може бути вигідним і в масштабах окремих країн, і для конкретних фірм. Це підтверджує велика кількість досліджень, а також практична діяльність провідних компаній.

Україні слід використовувати міжнародний досвід підвищення конкурентоспроможності для розробки нової економічної стратегії, враховуючи екологічний чинник та можливості використання конкурентних переваг, що відкриваються на ринку екологічно чистої продукції.