Менеджмент організацій - Шморгун Л.Г. - 4.4.2. Роль управління та його структура у кризовій ситуації

Нині в Україні спостерігається стійка тенденція до зростання кількості збиткових підприємств, більшість підприємств перебувають у кризовому стані, що передбачає впровадження активних антикризових заходів. Це вимагає від менеджменту підприємства конкретних скоординованих дій виходу з нього. Для цього слід чітко розуміти процеси, що відбуваються на підприємстві. Отже, виникає необхідність визначення суті концепції активного антикризового управління, того, на яких стадіях розвитку кризи його необхідно застосовувати і за допомогою яких фінансових процедур реалізувати.

Питання антикризового управління підприємством вивчало багато вчених. Значний внесок у дослідження цієї проблеми зробили такі вчені, як О. Терещенко, І. Бланк, В. Василенко, Л. Лігоненко, Є. Мінх, А. Чернявський, А. Градов, А. Дмитренко та ін. Усі вони сходяться на тому, що за великої кількості досліджень щодо формування механізму управління антикризовою діяльністю підприємств система антикризового управління потребує подальшого розвитку з урахуванням економічних відносин.

Антикризове управління — це система менеджменту, здатна попереджувати чи пом'якшувати кризи та підтримувати функціонування підприємства в режимі виживання в певний час і вивести його з кризового стану з мінімальними втратами.

Система антикризового управління на підприємстві є елементом системи управління і містить забезпечувальну і функціональну частину. Функціональну частину утворюють підсистеми організаційного, методичного, нормативного і правового забезпечення. Функціональна частина поєднує функції управління кризами і передбачає комплекс економічних та організаційних методів, які забезпечують вирішення завдань діагностики фінансового стану підприємства, контролю і своєчасного попередження та запобігання кризам, що наближаються, фінансового оздоровлення і подолання стану неплатоспроможності.

Головна мета антикризового управління підприємством полягає в забезпеченні стійких позицій на ринку і стабільних результатів діяльності суб'єкта господарювання за будь-яких економічних, політичних, соціальних змін у країні. Запровадження антикризового управління на підприємстві повинно мати на меті здійснення таких основних заходів, як діагностика процесів і тенденцій, що призводять до кризових ситуацій, завчасна підготовка на випадок виникнення надзвичайних ситуацій (антикризова профілактика), а також організація і координація ефективних дій для подолання надзвичайних кризових ситуацій та їх наслідків.

Антикризове управління повинно ґрунтуватися на постійному і послідовному втіленні інновацій у всіх ланках та сферах діяльності підприємства. Головне в антикризовому управлінні — своєчасна та дійова реакція на істотні зміни зовнішнього середовища.

У процесі антикризового управління застосовуються управлінські інструменти, які можуть усунути тимчасові труднощі та розв'язати інші проблеми підприємства.

Антикризове управління має спрямовуватися на ті управлінські та фінансові механізми, які б і за загрози банкрутства дали змогу подолати труднощі з найменшими витратами.

Як правило, на підприємстві застосовують техніко-економічний аналіз, який є інструментом виявлення й оцінки кризових явищ, а також обґрунтування антикризової програми, ресурсного забезпечення, контролю та регулювання, досягнення поставлених цілей. Для цього з'ясовують:

— можливості вияву кризи;

— причини, що зумовлюють виникнення кризи;

— втрати за наслідками розгортання кризи;

— ресурсні можливості запобігання кризі чи її подолання;

— потенціал протидії банкрутству та післякризового виживання підприємства;

— стратегію розвитку підприємства в контексті аналізу потенціалу подолання кризових явищ;

— необхідний грошовий потік для подолання кризи.

З огляду на сказане можна зробити висновок, що антикризовому управлінню підприємством притаманні ті самі функції, що і звичайному управлінню (планування, організація, мотивація, контроль), але кожна з них зазнає істотних змін, оскільки вони зосереджені не на максимізації фінансових результатів підприємства, а на забезпеченні сприятливих умов для її реалізації.

Світовий досвід показує, що для своєчасного попередження негативних тенденцій і причин, що їх зумовили, та вироблення стратегії й тактики господарської поведінки ("оздоровлення") підприємств насамперед необхідна діагностика його економічного стану, що забезпечує ранню діагностику його кризового стану.